Грунтовний юридичний аналіз проекту Закону України “Про діяльність у сфері інформатизації” привів до висновку, що в дійсності Законопроект призведе до наслідків, діаметрально протилежних зображеним авторами у пояснювальній записці документу. Грунтовний юридичний аналіз проекту Закону України “Про діяльність у сфері інформатизації” привів до висновку, що в дійсності Законопроект призведе до наслідків, діаметрально протилежних зображеним авторами у пояснювальній записці.
Трохи забігаючи наперед, наголосимо, що визначення усіх об'єктів діяльності у сфері інформатизації у Проекті ґрунтуються на прив'язці до
“інформаційного продукту”, який за ст.1 Проекту являє собою – цифрові дані (лише!), призначені для задоволення інформаційних потреб користувача, у тому числі програмний продукт;
“цифрові дані”, у свою чергу, визначаються як будь-які дані в
електронній формі, придатні для
оброблення засобами інформатизації та передачі телекомунікаційними мережами. Не важко здогадатись, що автори спробували замістити прогалини у сфері правовідносин, пов'язаних з обігом інформації, новими нормами і, насамперед, врегулювати фактично існуючі відносини між суб'єктами у мережах, зокрема, у мережі Інтернет (це, здається, постало головною підставою активістам інтернет-спільноти бити на сполох ). Більш безпосередньо кажучи - замістити прогалини під девізом “Все, що не дорегульовано- зарегулюємо самі і на власний розсуд”. Інша справа, в якій манері це зроблено. Повністю прочитати текст можна
тут.