Минулого тижня відбувся захід, що виглядав, наче святкування дня народження людини, яка готується відійти у кращий світ. Йдеться про семінар «Донесення ресурсних та інформаційних можливостей НАТО до представників українських мас-медіа», організований Держтелерадіо України, Центром інформації та документації НАТО в Україні та Сіверським інститутом регіональних досліджень.
Автор цих рядків мав приємність виступати перед колегами і першим питанням свого виступу поставив: який смисл проводити подібний семінар, коли між першим і другим туром тодішній кандидат у президенти Віктор Янукович уже заявляв у виступі на телеканалі ICTV, що в Конституції України записано про її нейтральний статус? Мало того, ми ще й на референдумі 1 грудня 1991 року, виявляється, голосували за цей самий статус.
Ані перше, ані друге твердження не відповідають дійсності, але вони яскраво продемонстрували прагнення Віктора Януковича втілювати в життя цю тезу. Щоправда, з приходом на посаду він дещо змінив риторику й заговорив про позаблоковість. Для наших державних ЗМІ це фактично має означати припинення фінансування програм, присвячених євроатлантичній інтеграції. Так що, шановні євроінтегратори від журналістики, повісили носа й опустили руки?
Тим часом повідомлю вам банальну істину: життя багато що підправляє. Погортав я недавно свою стару книжку «Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми» і виявив там багато аналогій із днем сьогоднішнім. Від суто зовнішніх до змістовних. Ми недавно сміялися з проколу Януковича, коли він, читаючи з аркуша, закликав гостей піднести келихи з шампанським, а ні в нього, ні в гостей шампанського в руках не виявилося. Ранній же Кучма мав конфуз під час підписання в Києві угоди з Президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим. Гість сказав слово й пішов уперед поспілкуватися з журналістами, а Кучма кричить йому в спину: «За протоколом випити треба».
Але ця зовнішня неоковирність - дрібниця. Набагато серйозніше Янукович нагадує Кучму в його зовнішньополітичних намірах. «На сьогодні саме на цій території зосереджені життєво важливі національні інтереси України», - казав новообраний Кучма про СНД. «Ми повинні бути не просто присутніми у Співдружності незалежних держав, а навчитися активно впливати на політику всередині Співдружності, рішуче відстоюючи свої інтереси, не забуваючи, зрозуміло, і про наших партнерів». Президент Кучма згадував у своїй промові західні країни, відносини з якими повинні бути наповнені «новим реальним змістом», але стратегічним партнером України він називав Росію.
Цитувати сьогоднішнього Януковича я не буду, бо його висловлювання в усіх на слуху. Рекомендую лише почекати півроку - і думаю, що ми зі здивуванням будемо спостерігати зміни в риториці нового президента.
Адже невдовзі після приходу до влади Кучма висловлювався вже зовсім інакше. Зокрема, описуючи ситуацію в СНД, він сказав: «Нині ми граємо у футбол в одні ворота. Росія стоїть на одинадцятиметровій позначці і б'є усім голи». Він заявив також, що Росія намагається несправедливо використати решту колишніх радянських республік. Український президент так само висловлював невдоволення двосторонніми українсько-російськими взаємовідносинами. Це невдоволення вилилося врешті-решт у рішення України вступити до НАТО. До нього був причетний і прем'єр-міністр часів президента Кучми Віктор Янукович. Це рішення досі не реалізувалося, але почекаймо. Бо прихильнику позаблокового статусу доведеться відповідати на низку колючих запитань Наприклад, як співвіднести позаблоковість із Чорноморським флотом Росії, який перебуває на нашій території? Де взяти набагато більші кошти на утримання армії, ніж ті країни, котрі перебувають в «агресивному» блоці НАТО? Тож почекаймо...
А що робити переконаним євроатлантичним інтеграторам, якщо присвячені євроатлантичній інтеграції медійні програми будуть згортатися? Зрештою, йдеться не лише про формальність, яким є вступ до Північноатлантичного альянсу. Йдеться про певну систему цінностей, які притаманні Заходові і які так тяжко засвоюються нашим суспільством. Ось про них і треба наполегливо говорити в наших міжнародних програмах. Крапля камінь точить.
Юрій Луканов, журналіст, голова Київської незалежної медіа профспілки
