Як повідомив „Детектор медіа” член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Віталій Шевченко, сьогодні голова Нацради Борис Холод повернувся з довготривалого лікування. Це, згідно закону, врешті дозволяє проводити засідання і ухвалювати рішення. Щоправда, Нацраді в умовах балансування в межах критичної кількості дійсних її членів, доведеться закрити очі на питання про нелегітимність перебування на посаді голови Нацради Бориса Холода (після висловлення йому Верховною Радою недовіри).

- Фактично, загрозлива ситуація склалася у Нацраді у зв’язку із хворобою Бориса Холода, - каже Віталій Шевченко. - Лише відповідальний секретар Юрій Плаксюк був довгий час єдиною легітимною особою з керівництва, який мав право візувати офіційні папери. Друга причина збоїв у роботі Нацради полягає в тому, що склад Нацради недоукомплектовано. Якщо з ВР ситуація важча, бо обрання четвертого члена Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення від Верховної Ради є результатом домовленостей, пошуку консенсусу між різними політичними силами, то невирішеність питання з боку Президента України часом нагадує штучно створену ситуацію.

Президент немає жодної проблеми у будь-яку хвилину підписати Указ про призначення своєї четвірки до Нацради, йому досить просто консультацій із помічниками.

І він зобов’язаний, відповідно до Закону, це зробити. Однак, літні рішення Верховної Ради щодо звіту голови Нацради, рекомендації звільнити Бориса Холода та інше не сподобалися Адміністрації Президента, яка вирішила цей процес штучно підкоригувати та загальмувати. Мені думається, що АП не найкращим чином повелася у цій ситуації, перебираючи на себе невластиві функції, що належать лише Президенту.

Крім того, відомо, що Володмир Грановський, призначений у свій час Президентом, вже давно подав заяву щодо звільнення з посади. І мені думається, він сам здивований, що питання до цього часу не вирішено. При цьому Володимир Грановський зайняв досить принципову позицію і зарплату в Нацраді не одержує.

Є ще й третє питання: хто керує Національною радою, адже Верховна Рада у відповідності до своєї липневої Постанови продовжує видавати документи, де вживає термін стосовно Бориса Холода „колишній голова Нацради”. За липневою постановою ВР мали б настати певні дії, однак, голова АП Віктор Медведчук чомусь взяв на себе сміливість сказати, що цього ще не потрібно робити.

Формально, Борис Іванович продовжує виконувати обов’язки голови Національної Ради. І була б велика біда, якби він їх не виконував, оскільки цих обов’язків у нього ніхто не перейняв. Нацрада немає вже багато місяців першого заступника і просто заступника. То вже інша тема, чому так сталося, що ці призначення не відбулися.

За цей час ми формально видали ліцензії, рішення щодо яких були прийняті раніше. Щоправда, на нинішню середу заплановано перше засідання вже за участю Бориса Холода, який сьогодні вийшов на роботу. Хоча по факту на сьогодні є лише шість членів Нацради. Що означає, що ми не маємо права хворіти, бо для відкриття і проведення засідання потрібно не менше шести чоловік. Хоча ухвалювати рішення можна й п’ятьма голосами.

- Яким чином у Нацраді намагалися вирішити цю проблему?

- Ми написали листа Президенту України та Голові Верховної Ради. І сподіваємося, що питання призначення четвертого члена Національної Ради від ВР буде вирішено у перший тиждень роботи парламенту. Принаймні підтримку Голови Верховної Ради ми отримали.

- У ВР створено слідчу групу, яка займається розслідуванням діяльності Національної ради у період головування Бориса Холода. Чи впливає її робота на вашу діяльність?

- Комісія зараз працює і перевіряє діяльність Нацради з 2000 року. Якщо оцінювати документи, які вона запрошує, то можна передбачати, що комісія працює добротно. З огляду на повідомлення про скоєння Борисом Холодом кримінальних діянь, важко робити категоричні висновки. Тим паче, я не знаю, що саме стало підставою для таких заяв комісії. Але я можу висловити здогад, що, можливо, йдеться про внутрішні папери Національної ради, які розглядалися ще до створення цієї комісії. Напевно, громадськість не знає про те, що перш, ніж створилася комісія у ВР, у Національній раді обговорювалося питання про створення власної внутрішньої групи з цією метою. І вже тоді звучали претензії до документації у Нацраді, що кваліфікувалися як „грубе порушення законодавства про працю” (ст.172 КК), „втручання в діяльність члена Національної ради” (ст.344 ККУ), „самоуправство” (356 ККУ), „зловживання владою або службовим становищем” (364 ККУ), „перевищення влади” (367 ККУ) „службова недбалість” (367 ККУ) та інші. Слідча комісія ВР працює і результати її діяльності поки не розголошуються.

- Чи йтиметься про можливий перегляд рішень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, що будуть визнані незаконними?

- Не знаю. Але ми визначилися методологічно ще з приходом на роботу до Нацради: ревізії не буде. Я чітко знаю, які рішення попереднього складу Нацради були прийняті з порушенням закону. Більше того, я сам бачив кримінал у багатьох діяннях Нацради минулого скликання.

- Наприклад?

- Але конкретизувати і називати прізвища я не буду. По-перше, для цього є право телерадіоорганізацій звертатися до суду. А по-друге, дуже правильно, що є слідча комісія Верховної Ради, яка має багато повноважень. Якщо вона виявить ознаки кримінальних злочинів у діяльності Нацради, то може звернутися до прокуратури, наполягаючи на розслідуванні. Вона має право, врешті, апелювати до громадськості, що теж важливо. Нацрада є політичним органом і наша конституційно-правова відповідальність вимірюється не стільки нормами трудового законодавства, скільки політичною відповідальністю. Тут права комісії ВР не обмежені, і залежать від результатів її роботи.

- На прес-конференції, напередодні розгляду звіту голови Нацради у ВР, Борис Холод заявив, що оскільки Конституцією визначено функцію Нацради про видачу ліцензій телерадіоорганізаціям, то відповідно рішення судів, що стосуються видачі ліцензій, Нацрада може не виконувати. Класичним прикладом ігнорування Нацрадою судових рішень може стати доля ТК „Ютар”, яка мала судову заборону на відключення від мовлення до вирішення спору щодо отримання ліцензії. Однак, „Ютар” просто викинули з ефіру. Чи змінилося ставлення Національної Ради до судових спорів щодо оскарження рішень цього органу?



- Я не знаю, як дослівно висловився Борис Іванович, але зрозуміло, що це його особиста думка. А на практиці ми вже кілька разів розглядали рішення суду, пов’язані з нашою діяльністю і коректно їх виконували. Хоча є й проблема судової практики, неупереджених та кваліфікованих рішень суду. Скажімо, це стосується рішень, якими не просто скасовується якась постанова Нацради, що прийнята незаконно, а ще й ухвалюється рішення про видачу ліцензії конкретній ТК. Ось тут виникає колізія. З одного боку, ми повинні виконати рішення суду. А з іншого, ми не можемо цього зробити, бо кожна ліцензія передбачає масу умов, які рішенням суду не обумовлені. Та якби суд і захотів це визначити, то це не у його компетенції. Такі парадокси трапляються, очевидно, від недостатньої уніфікації застосування законодавства у цій сфері та відсутності узагальнення судової практики. Однак, це вже не від нас залежить.