«Детектор медіа» продовжує проект «Моніторинг ролі ЗМІ та політичної реклами у виборах-2010» у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа». Складовою проекту є аналіз публічних заяв, політичних програм та агітаційних меседжів кандидатів. Детальніше про сам проект можна прочитати тут.
У 2004 році технологи виборчого штабу Віктора Януковича спробували зліпити з біографії свого кандидата легенду про простого хлопця-сироту, який пробив собі шлях нагору. Так з'явилися книжки «Загадка Віктора Януковича» і «Доторкнись до долі», які стали матеріалом для анекдотів і кпин з прем'єр-міністра. В цьому не було нічого нового: технологи Тимошенко в 2002-му видали «Невиконане замовлення» в тому ж стилі переписування реальної історії за допомогою вигаданих фактів та сентиментальних зворотів.
Сьогодні у ситуації необхідності переписування історії опинився Сергій Тігіпко. Оскільки волею 3,2 млн українців він став третім фіналістом першого туру президентських виборів та гравцем, який може вплинути на результат другого туру. Своє нинішнє становище він сам гарно описав в інтерв'ю Мустафі Найєму: «Брюхом землю надо чувствовать, но при этом двигаться быстро, как ящерица». Саме з цієї причини він і став об'єктом нашого аналізу.
Отже, на ходу Тігіпко починає змінювати свої погляди, щоби втримати під контролем електорат. Він відмовляється від одних тез чи навіть поглядів на користь інших. В принципі це нормально для політиків, якщо вони можуть пояснити, що такі зміни є не лише реакцією на політичну кон'юнктуру, а й відображають інтереси й очікування більшості їхніх прихильників.
На думку ж автора, поки що скидається на те, що Тігіпко за будь-яку ціну прагне повернутися у владу на перших ролях, шукаючи для цього вдале виправдання перед виборцями.
Непомітні, але показові зміни
1. До першого туру Тігіпко відкрито позиціонувався як кращий, більш просунутий варіант «Януковича», що було чітко розраховано на електоральне поле лідера Партії регіонів. Про це свідчать два меседжи в листопадовому випуску «Великої політики» на «Інтері»:
«Євгеній Кисельов: Сразу к вопросам перейдем. Отлично! Тогда позвольте, я начну. И знаете, с чего я хотел бы начать? Как говорится, кто старое помянет, тому глаз долой, но уж вы меня простите. Вы были 5 лет назад руководителем предвыборного штаба одного из ваших главных конкурентов, лидера предвыборной гонки Виктора Януковича, тогдашнего кандидата от партии власти. Тогда он выступал как преемник Леонида Кучмы. Вот этот эпизод вашей биографии, как вы считаете, он вам в плюс сегодня идет или в минус?
Сергій Тігіпко: Считаю, однозначно в плюс, потому что я хорошо знаю конкурента, во-первых. Во-вторых, я тогда прошел просто великолепную школу выборной кампании, многому научился, и сегодня кое-какие вещи могу применить, а кое от чего с удовольствием отказался...
Сергій Тігіпко: Я считаю, что мы очень много потеряли от того, что у нас не получилось преемственности власти, и Леонид Данилович не сумел, я считаю, частично или мы все вместе не сумели обеспечить эту преемственность власти. Я считаю, что намного было бы эффективнее, скажем, если бы был представлен достойный кандидат от власти, и он, пусть через демократические выборы, но сумел бы победить и продолжить то, что делали. Возможно, с какими-то коррективами» (20.11.2009, «Інтер», «Велика політика з Є.Кисельовим»).
Після першого туру акцент на спадковості влади від Кучми взагалі не звучить: очевидно, далися взнаки досягнення й на іншому електоральному полі. Щоби зберегти різних виборців, політтехнологи, очевидно, порадили Тігіпку зробити своїм центральним меседжем «необхідність змін», яких потребують люди незалежно від регіону проживання:
«Я думаю, что общество готово к изменениям, общество хочет изменений... И это превалирует над остальными проблемами - над разделением на Восток и Запад, языковыми проблемами и так далее. И мне кажется, что я угадал эту волну. И мне люди немножко как бы поверили...» (24.01.2010, ТВі, «Чорне та біле»).
Насправді, цей крок не дає прориву в електоральне поле в центрі та на заході України. Але він закриває собою реальну історію Тігіпка як «спадкоємця» Кучми, соратника Януковича і радника Тимошенко. Можна спрогнозувати, що в подальшому Тігіпко докладе чималих зусиль, аби ця теза взагалі не звучала, або виглядала маніпуляцією, спрямованою проти «нового політика».
Щось подібне намагався зробити й Арсеній Яценюк, коли йому нагадували про дуже міцний зв'язок його політичного злету з президентством Віктора Ющенка. Тільки лідер «Фронту змін» у своєму бажанні відмежуватися пішов так далеко, що відштовхнув і тих, хто в такому зв'язку бачив «плюс», а не «мінус».
У Тігіпка може виникнути інша проблема: повне заперечення «школи» Кучми і роботи у виборчому штабі Януковича буде сприйнято як фальш і може породити у значної частки його прихильників недовіру взагалі до слів і справ політика.
2. Маневрами навколо питань про призначення прем'єр-міністром і участі в позачергових парламентських виборах після розпуску Верховної Ради Тігіпко показав своє справжнє обличчя: цинічного у своєму холодному розрахунку банкіра-хижака. Зростання власної політичної «капіталізації» він готовий майже одразу (розмови про компроміси й антикризовий план відіграють роль ширми для домовленостей) проміняти на посаду у владі. Такий висновок можна зробити, порівнюючи судження Тігіпка до і після першого туру.
По-перше, ось про які свої амбіції Тігіпко заявляв 20 листопада:
«Сергій Висоцький, журналіст: Сергей Леонидович, вам не кажется, что вашему походу во власть в этой кампании может помешать, скажем так, отсутствие каких-либо серьезных политических поступков в вашей карьере? И заметьте, вы не зря сейчас сказали о том, что вашим желанием до определенного момента всегда была должность определенного госслужащего. В 2000 году это была должность премьер-министра, на которую вы рассчитывали, сейчас вы рассчитывали на должность вице-премьера. То есть вы как бизнесмен, как человек, который имеет дело с экономикой, по-моему, всегда хотели реализоваться в какой-то вот такой вот чиновничьей плоскости. Но ведь чиновничьи амбиции и амбиции политика, как у Юлии Владимировны, которая всегда себя видела в роли президента, как мне кажется, - это немножко разные вещи. То есть вы не чувствуете в себе, что у вас нет потенциала для того, чтобы стать президентом?
Сергій Тігіпко: Сергей, не чувствую, и не очень согласен с тем, что вы говорите, что я не делал каких-то шагов. Во-первых, я сам ушел из правительства Ющенко, по своей воле, имея позицию министра экономики, который на тот момент объединили три министерства - Министерство экономики, промышленной политики и внешнеэкономических связей и торговли. Мощное было министерство и правильное. После этого я ушел в парламент, сам доизбрался по мажоритарному округу у шахтеров в Павлограде, а после этого я возглавил партию и возглавлял фракцию. Одно время я возглавлял большинство даже в парламенте. Поэтому амбиции политика у меня были, иначе я бы просто не пошел на партийные какие-то проекты, на партийные позиции. При этом могу сказать, что я прекрасно понимаю, что может чиновник изменить в ситуации в стране, и что может политик. Я считаю, что у политика намного больше возможностей сегодня для этого».
«Сергій Тігіпко: Вы знаете, если мне не повезет и если я не попаду во второй тур, то я думаю, что у меня будут хорошие шансы быть премьер-министром и при президенте Януковиче, и при президенте Тимошенко.
Євгеній Кисельов: А в каком случае больше шансов?
Сергій Тігіпко: А что будет решаться, как это будет решаться - это будет решаться на уровне политических договоренностей. Первое - давайте договоримся о программе изменения страны, на что мы пойдем, и скажем об этом публично. Это раз. Второе. Покажите позиции, как моя сила политическая будет на это влиять. Дадите мне какие-то рычаги или сделаете меня просто технической фигурой? Если техническая фигура - не пойду. Если будут рычаги - пойду. Вот из этого будет складываться. Я уверяю вас - я считаю очень важным, чтобы мы, несмотря ни на какие проблемы, научились договариваться. То, что сегодня три политики уперлись, что называется головами, и не двигаются, не делают никаких компромиссов... Не можете сделать два шага - сделайте полшага вперед. То, что мы уперлись, я считаю, это очень непрофессионально для политиков уровня всей страны. Я готов к компромиссам, и я считаю, что для политиков это плюс, а не минус.
Євгеній Кисельов: А вот время этих переговоров, этих компромиссов между первым и вторым туром?
Сергій Тігіпко: Я, например, буду готов, исходя из того, что у меня программа уже есть, да, практически это должно решиться между первым и вторым туром. Времени хватит.
Євгеній Кисельов: Хорошо. А если оба вам предложат, то у кого больше шансов заполучить вас?
Сергій Тігіпко: Ой, буду торговаться политически» (20.11.2009, «Інтер», «Велика політика з Є.Кисельовим»).
Слова про більшу перспективність професії політика, а не чиновника з усіма прикладами 2000-2004 рр. мали показати, що принциповий Тігіпко ніколи не продавався і не збирається продаватися за високі посади.
По-друге, перед самим першим туром Тігіпко чітко заявив про намір розпустити Верховну Раду в разі обрання. Оскільки парламент в принципі не здатний виконувати своїх основних функцій:
«С.Тігіпко: Якщо такі юридичні підстави будуть, я розжену цей парламент, який довів свою недієздатність, бо за два роки не ухвалено антикризову програму» (18.01.2010, 5 канал, «Велика політика», огляд заяв кандидатів напередодні голосування).
Що ж з'ясувалося 24 січня під час інтерв'ю у Найєма? Тігіпка вже не цікавить професія «чистого політика»: можливість стати прем'єр-міністром, байдуже, з Тимошенко чи Януковичем, набагато привабливіша, ніж боротьба в опозиції чи на місцевих виборах (хоча й така можливість завбачливо не відкидається Тігіпком). Причому це бажання сильніше за розуміння загроз такої співпраці: сам Тігіпко визнає, що і Тимошенко, і Янукович «фокусники», які «обіцяють золоті гори».
І ключовим моментом для розуміння різкої зміни позиції Тігіпка є його ставлення до питання працездатності Верховної Ради. Так, пропозиція стати прем'єр-міністром для нього виглядає сильнішою і змістовнішою, ніж обіцянка розпустити парламент. Далі з'ясовується, що Тігіпко вірить у те, що «недієздатний» парламент дивовижним чином перетвориться на робочий орган, оскільки під нового президента одразу сформується більшість. І ця більшість, за дивною логікою Тігіпка, матиме можливість обрати його прем'єр-міністром.
А от що він буде робити з парламентом, який, крім кадрових питань, не може ухвалити потрібних законів? Або якщо він ухвалюватиме закони під диктову президента, а не на прохання прем'єр-міністра? Або з часом замінить міністрів-людей Тігіпка на людей президента?
Якби він дійсно ставив перед собою такі питання, то був би більш послідовним і займав би таку ж позицію, як Яценюк і Ющенко, які одразу взяли курс на позачергові вибори парламенту без домовленостей із фаворитами. Тігіпко ж прямо заявляє, що його цікавлять не вибори і перспектива парламентської роботи, а посада прем'єр-міністра. І це, можливо, виправдано тим, що Тігіпко прагне уникнути участі в безкінечних «кидках» у «спікеріадах», «коліціадах» та «прем'єріадах». Він просто хоче потужну посаду, щоб і далі зміцнювати свій рейтинг та політичні позиції.
Звідси питання: Чи справді Тігіпко відвертий зі своїми виборцями? У автора виникають цілком обґрунтовані підозри, що ні.
Очевидно, Тігіпко справді залишається чиновником, який не здатний прораховувати політичні кроки наперед, але вже вміє як політик презентувати себе виборцям.
«С.Тігіпко: Слушайте: на нового президента большинство, конечно же, будет создано. Да, будет моментально! Это небольшая проблема. И сегодня над этим уверенно работает и Юлия Владимировна - чтобы усилить позиции большинства, которого де-факто действительно нет, и этим же занимается Виктор Фёдорович. Президент будет контролировать большинство.
- Вы прервались... То есть Юлия Тимошенко пообещала вам пост в обмен на открытую поддержку?
С.Тігіпко: Практически да... Да, но после этого я слышал ещё одно заявление. Мы его не уговаривали, но она сказала, что в любой ситуации, даже если Тигипко и не поддержит ее в открытую, она всё равно предложит мне этот пост.
- И вы этому верите?! Это для вас гарантия?
С.Тігіпко: Нет, я скажу вам так: политики - это, мягко говоря, гибкие люди. И, конечно, я допускаю, - что это не будет выполнено. Что найдутся какие-то сверхпричины, суперпричины, которые не позволят это выполнить. Но тогда я могу апеллировать к людям...
И я думаю, что это не добавит авторитета кому-то, а мне, всё-таки, может добавить. И я могу сказать, что раз особого доверия нет, и могут случиться какие-то сторонние причины, которые не позволят выполнять свои обещания, то не очень-то и надо в этот процесс входить.
- А о чем вы говорили с Виктором Януковичем? В СМИ уже есть много публикаций, слухов о том, что якобы Виктор Янукович оговаривал с вами, с Гриценко и с Яценюком вариант досрочных парламентских выборов. Вас или вашу поддержку этим можно купить?
С.Тігіпко: Мы такие разговоры вели, я не буду говорить, что именно оговаривалось, потому что мы прорабатывали какие-то конкретные шаги, которые могут быть как варианты. Но подкупить меня этим сложно.
Во-первых, потому что то, что предлагает Тимошенко, намного весомее и намного конкретнее. И, скажем, роспуск парламента - это не самое интересное. А во-вторых, я скажу откровенно: я в это не верю.
- В роспуск парламента?
С.Тігіпко: Да. Я не верю, потому что для этого нужна очень сильная и очень прагматичная политика со стороны президента. И должна быть хорошая управляемость фракцией, которая должна прийти и положить свои мандаты...
...С.Тігіпко: Но, вы знаете, окружение не даст. Все будут держаться за свои два с половиной года депутатства. Все забудут о стране. Поэтому в этот вариант я не верю. Я считаю, что этого не будет» (24.01.2010, ТВі, «Чорне та біле»).
2. Іншою важливою перепоною для Тігіпка може стати «прокляте» «національне питання», тобто проблема формування позиції щодо захисту української мови, культури, історичної пам'яті при збереженні всіх існуючих можливостей для вільного розвитку російської мови і культури.
«С.Тігіпко: Если мы говорим о, скажем, той же языковой проблеме, то мы её никогда не решим. Более того: мы всегда будем формировать пятую колонну на Юго-Востоке, если будем её решать так, как мы до этого решали.
Дайте возможность регионам свободно выбрать свой региональный язык! Но при этом государственных чиновников заставьте говорить на двух языках. До экзаменов. Дайте хорошую подготовку в школах обязательного украинского языка. Дайте хороший фильм на украинском языке, мультфильм детям.
Дайте гранты из государственного бюджета тем, кто будет ставить хорошие спектакли, писать хорошие стихи. Поддержите свою культуру украинскую, а русскую культуру - местные будут поддерживать, может быть, своим местным бюджетом. А может быть, и предприниматели. И всё!
А через десять лет получите абсолютно другую страну: двуязычную и двукультурную. При этом украинский язык, скажем, в том же Восточном, Юго-Восточном регионе приживётся. Молодые нормально это воспримут. Но нельзя людей ломать» (24.01.2010, ТВі, «Чорне та біле»).
В принципі, всі ці ініціативи зі сфери «гарних побажань» і традиційних політичних страшилок. Проте є речі, які неможливо поєднати, і це зрозуміють там, де Тігіпко хоче здобути нових прихильників.
По-перше, із запровадженням регіональних мов Україна не ставатиме більш цілісною, навпаки, йтиме шляхом федералізації. Тут Тігіпко явно запозичив тезу в регіоналів.
По-друге, сама теза про «двомовну» і «двокультурну» країну свідчить про одне: українська мова і культура не здатна представляти українську державу. Більше того, решта культур і мов (хай і чисельність їхніх носіїв є малою) мають влитися або в російський проект (який більш просунутий і розвинутий), або в український (який досі так і не спромігся стати атрибутом державності, в тому числі у свідомості самого Тігіпка).
В цьому питанні Тігіпко ближчий до Януковича, ніж до Тимошенко. Але це означає, що він також становить більшу небезпеку для Януковича в разі проведення виборів, оскільки пропонує більш «реалістичний» варіант вирішення «культурної» проблеми. Цілком можливо, це лише початок такого м'якого електорального тиску і шантажу Януковича перед другим туром. І хто його знає, чи не вирішить Янукович, що Тігіпко-прем'єр без виборів це краще, ніж Тігіпко-прем'єр після них.
Фото - www.a-election.com.ua
