Як відомо, початок ток-шоу «Шустер live» 15 січня, який було проанонсовано як спецформат за участі Президента України, кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка був зірваний несподіваним гостем - народним депутатом Олегом Ляшком (фракція БЮТ). Савік Шустер відмовився продовжувати ефір, доки Ляшко не покине студію.
Як розповіла тоді ТК піар-директор «Савік Шустер студії» Каріна Палаєва, за 10 хвилин до ефіру в гримерну за депутатським посвідченням прийшов народний депутат Олег Ляшко. Охорона просила його залишити приміщення, однак він не погодився. «Він зачепився руками за рамку на вході і сказав, що не збирається нікуди йти. І під час прямого ефіру він увірвався в студію», - розповіла вона. Відео інциденту можна переглянути тут.
«Ситуацію, яка склалася у студії у зв'язку з незапланованою Шустером появою там Олега Ляшка, я особисто вважаю просто-таки ганебною. Не для Ляшка - для журналістської "тусовки" і для Віктора Ющенка», - написав автор ТК Сергій Грабовський у тексті «Інцидент з Ляшком: такий собі передвиборний скандальчик», яка задає тон дискусії. Грабовський аналізує мотивацію журналістів, які підтримали - як формулює наш автор - президента Ющенка, а не свого колишнього колегу Ляшка, висунувши кілька гіпотез щодо причин такої реакції - зокрема, бажання залишатися в телевізійному пулі Савіка Шустера, «одразу не розібралися в ситуації», особистий «зуб» на Ляшка або принциповість.
«Детектор медіа» поцікавилася в журналістів, які були гостями студії Савіка Шустера 15 січня, чим обґрунтована їхня позиція. Ми поставили такі запитання:
1. Чому ви стали на бік президента, а не на бік колеги Олега Ляшка?
2. Як, на вашу думку, поведінка Ляшка і поведінка журналістів у студії узгоджується з журналістською етикою?
Відповідають Діана Дуцик, Микола Княжицький, Олександр Харченко.
Діана Дуцик, головний редактор журналу «Главред»:
1. Це не був бік президента. Це швидше бік Савіка і формату. Микола Княжицький дуже правильно згадав, що в студії вже була така ситуація, коли на ефір з Юлією Тимошенко прийшли - фактично вдерлися - представники Партії регіонів. Журналісти теж зайняли таку позицію і сказали: оскільки формат інший, давайте ми порозмовляємо з Юлією Володимирівною, а потім - усе інше. Власне, тут дуже схожа ситуація. Прийшов Олег Ляшко, але формат зовсім інший, його ніхто не запрошував. І взагалі поводив він себе дуже некоректно. Ще до ефіру стався інцидент з бійкою - це було дуже неприємно. І це внесло дисонанс, бо ефір довгий, усім треба працювати, і журналістам в тому числі.
Що ж до Олега Ляшка, то він не наш колега - сьогодні він політик. Як може бути журналістом людина, яка вже є професійним політиком?
2. Поведінка Ляшка до журналістської етики взагалі не має жодного стосунку. Він депутат, який має депутатську недоторканність. Він поводився некоректно - це моя особиста позиція.
Що стосується журналістської етики й того, що всі нібито захищали президента, то це не так. Якщо ви потім слухали далі ефір і чули запитання, котрі лунали в студії, то не було жодного позитивного запитання, окрім того, яке поставив політолог Вадим Карасьов. Усі запитання були дуже критичними. Тому я вважаю, що журналісти витримали цей ефір і поводили себе достатньо коректно. Треба розуміти, що є формат. Нагадаю, що сказала під час ефіру головний редактор газети «День» Лариса Івшина: демократія - це процедура, давайте дотримуватися процедури. Якщо буде вседозволеність - це вже не демократія.
Микола Княжицький, генеральний директор телеканалу ТВі:
1,2. Уявіть собі ситуацію, коли я маю телепроект на приватному каналі, чогось хочу досягнути, а раптом вривається якась людина, яка хоче щось у моїй програмі заявляти. Але чому, на якій підставі? Про яку етику тут можна говорити? Це все одно, що я режисер, знімаю художній фільм і тут до мене хтось приходить і заявляє, що буде головною героїнею. Тому поведінку Ляшка інакше як хамством я назвати не можу. І до журналістики це не має ніякого відношення. У нас вже був схожий випадок з депутатами з Партії регіонів, і він викликав у мене таку ж саму реакцію. Тобто це не пов'язано з політичними силами, а швидше з тим, що люди, яким дістаються депутатські мандати, перестають розуміти, що існує приватна власність, і раптом вважають, що можуть розтоптати всіх і кожного. Але це не так.
До того ж пан Ляшко вже давно не журналіст. Може, президент дійсно образив його несправедливо, і, може, він дійсно має право йому відповісти, але хай тоді йде до президентського палацу, мітингує, вривається туди чи позивається до суду.
Мене взагалі дивує, що його допустили на ефір. І він каже, що має недоторканність і буде судитися! Але це ж приватна територія! Це означає, що він прийде до мене додому і я не маю право його зупинити, бо в нього недоторканність? Іноземні журналісти були просто в шоці від всього цього. І як ці люди ставляться до запрошених журналістів? Вас запросили, але ви йдіть у баню, а я буду говорити. Це просто звичайне хамство.
Олександр Харченко, головний редактор і в. о. генерального директора інформаційного агентства УНІАН:
1. Я нічого в ефірі не казав з приводу Олега Ляшка, бо давно його знаю і ми з ним на «ти». Але мовчанням я загалом підтримав своїх колег. Спробую пояснити, чому в цій ситуації, попри певні сумніви та вагання, я б виставив Ляшка за двері.
Проблема була в тому, що, по-перше, Ляшко не журналіст. Він колись давно був журналістом, і з тих, хто сидів у студії, я його знаю, напевно, найбільше. Я працював у «Молодій гвардії», коли туди прийшов Ляшко, не маючи жодного досвіду, але з безліччю амбіцій. Агресивності, звичайно, в ньому завжди було багато. Але в цій ситуації він уже не журналіст.
По-друге, знаючи неоднозначну особистість Ляшка, я, як і мої колеги, не вірив у його щирість, що ця людина прийшла встановлювати істину. Метою для нього було зірвати цей ефір. Якби ефір був зірваний, йому, напевно, лідерка подякувала б за те, що він закрив собою цю амбразуру.
По-третє, Ляшко має можливості висловити свою позицію і поза цим ефіром. Ми, наприклад, у своєму агентстві брали його коментарі, давали його заяву повністю. Немає проблеми в тому, що Ляшко, як у часи Кучми, не має трибуни і місця, де висловитися. З точки зору скандальної журналістики, було б цікаво подивитися, як Ляшко свариться з президентом в ефірі. Але рішення виставити його зі студії було правильним.
2. Навіть якби Ляшко був журналістом, у журналістиці здорова амбітність не має переступати етичну межу. Наприклад, у ситуації, коли чоловік і жінка змагаються за можливість поставити запитання, я б не відштовхував ліктем жінку. Так і тут: не треба плутати журналістику з хамством. Має бути повага до приватної власності, до авторської програми. Шустер планував ефір, можливість порушити якісь теми, а Ляшко забирає цей час. Між іншим, це характерно для Ляшка, колись я з ним уже сварився на цю тему. Була в УНІАНі прес-конференція когось із прокуратури, і він абсолютно по-хамськи відштовхував журналістів (він тоді ще не був нардепом), усіх перебивав, вимагав відповіді на свої запитання. Я його намагався осадити, на що він відповідав: вони мене переслідують, не дають мені слова. Тоді це було якось виправдано, бо він якимось чином був переслідуваним. Але зараз він не переслідуваний, а більш ніж забезпечений чоловік, який зображає із себе велику жертву президентської сваволі.
Наведу ще один приклад. Я прийшов як журналіст на цю програму ставити питання президенту. Зайшов у студію, а там вовтузня: Олег Ляшко сів в одне з крісел, і Андрій Парубій його разом з кріслом виніс. З'ясувалося, що це було моє крісло. Тобто він сів на місце одного із запрошених журналістів. Грубо кажучи, він позбавляв мене права брати участь у цій програмі. Чому йому треба було давати можливість висловитися за рахунок журналіста? Наскільки це коректно з його боку?
Що ж до того, що журналісти підтримували Савіка, щоб і далі бути запрошеними, можливо, в когось і був такий мотив. Особисто я зарікався ходити до Савіка: мені там не дуже затишно. Але запросили до президента, тож я вирішив: схожу востаннє.
Фото - www.obozrevatel.ua, www.malakava.com.ua та Валерія Милосердова
