detector.media
21.12.2009 12:12
Нацрадісний ювілей
Нацрадісний ювілей
Нацрада відзначила 15-річчя у скромному форматі корпоративного застілля. Оскільки ні про які інші урочистості з цієї нагоди не чути, то святкування у Будинку кіно 18 грудня можна вважати офіційним відзначенням ювілею «незалежного конституційного органу», члени якого вважають себе «прирівняними до міністрів».

Море целофанових букетів, фонтани шампанського, вітальні адреси від «секретаріату-кабміну-парламенту», штамповані з такою одноманітною ретельністю, ніби діти однієї матері - олов'яної ложки, Зібров із Матвієнком співають (оплески), Могилевська з Ямою танцюють (оплески), Ірина Лисенко та Олександр Ткаченко зрештою радують присутніх появою в подобі Діда Мороза та Снігуроньки (бурхливі оплески) - передноворічний ювілей Нацради уявлявся саме таким, хоч і не надто щирим, зате феєрично-офіціозним з неодмінним набором роялів у кущах, притаманних жанру. Ще обіцяли фільм про Нацраду - хотілося подивитися.

 

Ну може танців і співів як у «Інтера» не буде... Зрештою аж на Баскова з Сердючкою ніхто не розраховував, але на підході до Будинку кіно, згадується, я ще думала, чи вдасться новому членові Нацради Оксані Головатенко організувати привітання від «Інтера» «95 кварталом». «Мабуть, не вдалося», - подумалося мені, коли запросили пройти не в Червоний (великий) зал Будинку кіно, а в Синій - маленький. «Мабуть, доведеться стояти», - ще раз подумалося мені. І я знову помилилася з форматом.

 

Подивитися основну подію урочистої частини - прем'єру фільму про Нацраду - зійшлися представники апарату регуляторного органу, але і їх вистачило ледь на половину маленького залу.

 

Хоча не можна не відзначити, що в такій невелелюдності є свій позитив - роздача почесних грамот не затягнулася на пів-вечора: багато хто з нагороджених не прийшов навіть по таку цінну й пам'ятну відзнаку, а тому сама процедура пройшла на диво динамічно.

 

 

Ігор Курус отримав відзнаку «За добросусідство»

 

Та й з міркувань абстрактного гуманізму варто сказати, що чим менше людей подивилося фільм про Нацраду виробництва телекомпанії УТР, тим краще. Про саме кіно серйозно говорити не випадає - за одне тільки уявлення про те, що люди мають таке дивитися, у тих, хто це знімав, треба відбирати ліцензію. А з іншого боку - тобто якщо припустити, що можна знімати таке кіно, яке ніхто й дивитися не збирався, - нормальний корпоративний фільм. Таке в 90-ті роки знімали навіть наші провідні документалісти, і, сором'язливо червоніючи, презентували його в цьому ж таки залі Будинку кіно, що, вочевидь, теж було погоджено з прейскурантом.

 

Між іншим, з членів Нацради кіно прийшов дивитися тільки Юрій Плаксюк. Решта - членів та екс-членів (щоправда, мене просвітили, що колишніх членів у Нацради не буває, як не буває колишніх депутатів, але, здається, поки що цю фантазію не закріплено законодавчо), мабуть, знали, про що буде картина, і завбачливо запізнилися. Після фільму підтягнулися Андрій Мирошніченко, Віталій Шевченко, Ігор Курус. Не з'явилися на подію взагалі - уся жіноча частина Нацради і Віктор Понеділко. Тетяна Мокріді зламала ногу, Тетяна Лебедєва перебуває в лікарні, а Віктор Понеділко - оформив відпустку. Чому не прийшла Оксана Головатенко - невідомо, та, судячи з усього, ніхто на її появу й не очікував.

 

Не було помічено і жодного топа з жодного телеканалу (але ТК запевнили, що запрошення надсилали всім). Та що там топа - жодного представника телеканалів на ювілеї не було. І це при тому, що день народження кожного окремого члена Нацради - це парад букетів і змагання подарунків.

 

Три голови Нацради

Ліричне відчуття «не той тепер Миргород, Хорол річка не та» навіяв і єдиний за вечір щирий вибух оплесків - апаратники зустрічали Бориса Холода, який спеціально заради свята приїхав із Дніпропетровська. «Ось при кому діла робилися», - прошепотів мені у вухо не-скажу-хто. Але і без цього шепоту було очевидно, хто в цьому залі ювіляр. Його постава, вираз обличчя і народна любов до нього свідчили про те, що в Нацради бували й інші дні.

 

Віталій Шевченко (голова Нацради 2005 - 2009), Борис Холод (голова Нацради 2000 - 2005), Андрій Мирошніченко (в. о. голови Нацради від квітня 2009), Віктор Петренко (голова Нацради 1994  - 2000).

 

«Нам повезло більше, ніж наступним радам. Бо ніхто не знав, що воно таке - Нацрада, і вплив на нас політиків був мінімальним», - переконував Віктор Петренко, найперший голова найпершої Нацради. Усі голови одностайно закивали з розумінням - мовляв, так, немає проблеми гіршої за політичну ангажованість, працюємо, можна сказати, в нелюдських умовах...

 

Далі заговорили про критику. «Можна критикувати і членів Нацради, і голову. Але... - добре відміряна пауза -  треба з повагою ставитися до людей, які в ній працюють», - сказав Борис Холод, чим знову зірвав щирі аплодисменти. «Якби ми нічого не робили, то й критики ніякої б не було. А так і з нами всі рахуються, знають і визнають», - продовжив тему Віталій Шевченко. «А от при мені , і Нацраду, і Верховну Раду, і уряд, і Президента ЗМІ критикували набагато рідше. Зате нагороди отримували - частіше», - резюмував Петренко.

 

Про повагу

Зрозуміло, що зв'язок між лояльністю і нагородами помітний не лише Вікторові Петренку, так само як і зв'язок між конкурсами на частоти та пошаною індустрії до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Недарма лише сама згадка про часи Бориса Холода примушує серця топ-менеджерів телеканалів калатати в нервовому пієтеті, а на апарат навіває спогади про золоті часи - було ж що ділити і чим ділитися.  А тут аналог - закінчився, цифра - буксує, що робити... Криза.

 

«Хочу стати членом Нацради на один конкурс», - ділюся своїми заповітними мріями з Андрієм Мирошніченком та Ігорем Курусом. Вони на два голоси відраджують: мовляв, такий тиск, самі розумієте, просто замучила ця політична гіпертонія... «Та й конкурс уже останній», - розводить руками Андрій Анатолійович.

 

В.о. голови Нацради Андрій Мирошніченко

 

Ну останній-то він, останній, але, по великому рахунку, і його не мало би бути. Геніальну схему про прорахунок 10-ватних частот на ринку приписують Миколі Княжицькому, генеральному директорові ТВі. Це він придумав прорахувати низькопотужні передавачі (мораторій на прорахунок аналогових телечастот ухвалено у зв'язку із загальноєвропейськими домовленостями щодо переходу на цифру). Тобто Княжицький  придумав ліцензувати «малюків» і Княжицький «продавив». Як запевняють, не тільки для себе, а й «з урахуванням потреб ринку».

 

У перекладі з нацрадісної мови на загальнолюдську це може означати таке (переклад приблизний):  ТВі розробив схему і спонукав Нацраду (слово «спонукав» не перекладається) замовити в УДЦР прорахунок близько сотні «не-телевізійних» частот -  з передавачами низької потужності. При цьому, очевидно, в процесі спонукання обумовлювався варіант, що частина ТВК таки потрапить на вільний конкурс, але частина - відійде на розвиток мережі телеканалу ТВі, як мозкові та моторові усієї кампанії. Важливим є також дотримання законної процедури - вільного конкурсу, під час якого урахування заслуг одного з конкурсантів перед народом є лише усною домовленістю з розрахунком на її джентльменське дотримання.

 

При тому, що й законність такого рішення, навіть при довічному збереженні всіх домовленостей в зоні сутінок, все одно лишатиметься під питанням: адже згідно з законом, Нацрада має допомагати розвиватися тим загальнонаціональним мережам, які є на ринку, і не допускати створення ще однієї мережі. У даному ж разі та ще й при такій кількості частот одночасно йдеться саме про постання  ще однієї загальноукраїнської телемережі, яких і так на цей бідний ринок вже 15 і їсти їм вже доводиться одна одну.

 

Від самих по собі 10-ватників користі для телебачення ледь трохи більше як від батарейок дюрасел, проте ефірна частота дає право на УПП («універсальна програмна послуга»), тобто можливість швидко і безкоштовно потрапити в соціальні кабельні пакети.

 

Здавалося б, непогано прорахована комбінація вже призвела до фатальних - для декого -  наслідків, а для декого - призведе в найближчому часі: заміна члена Нацради Владислава Лясовського на Оксану Головатенко, позов до Адміністративного суду з боку ТВі, лист ТВі до Антимонопольного комітету з закликом зупинити конкурс (мотивація Княжицького щодо звернення до суду та АМКУ - тут).

 

 

 

Головна мізансцена ринку. У кадрі: Микола Княжицький, Юрій Плаксюк та Ігор Курус

 

І - один-єдиний топ-менеджер одного-єдиного українського телеканалу на святкуванні ювілею Нацради. І цей менеджер - Микола Княжицький (за збігом обставин Княжицький ще й був членом Нацради, тому його появу на урочистостях цілком можна пояснити цим).

 

За кулуарною інформацією, усі частоти, на які розраховував ТВі, відійдуть групі «Інтер» під розвиток «MTV-Україна». Це, допоки що відстрочене рішення Нацради, примушує з песимізмом дивитися в майбутнє ще кількох людей, які займаються розвитком іншого музичного мовника - М1, який допоки був безперечним лідером у музичній ніші завдяки ефірному покриттю.

 

Коротше, ось такий ювілей. Надто не по-нацрадісному скромно. Ні концерту, ні гір целофану, ні благоліпних топ-менеджерів, які по-школярськи кланяються всесильному регуляторному органові, ні вітальних адрес... Хоча ні, вітальний адрес все-таки був. Від генерального прокурора Медведька.

 

І теж невипадково - працює прокуратура в Нацраді. Не перший раз. Шукає порушень. Але - не знаходить.

 

 

Генпрокуратура вітає ювіляра

 

Фото Яни Новосьолової

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY