...І що цікаво: всі без винятку видання, як електронні, так і паперові, дружно помітили, хто відмовився від участі в теледебатах перед першим туром президентських виборів, але ніхто не звернув увагу на час, коли ці дебати мають відбутися. А друге, в певному сенсі, значно більш важливе, аніж перше. Якщо, звичайно, ті казки, що їх розповідають про Україну і про її політиків, мають під собою бодай якесь підґрунтя.
Ви пам'ятаєте, на які дні припадають теледебати у прямому ефірі Першого національного телеканалу між кандидатами на посаду Президента України? Якщо ні, то нагадаю:
А 14 січня, у четвер, відбудеться сольний виступ Сергія Ратушняка, у якого немає пари.
ОК. Можна довго і справедливо іронізувати з української системи виборчих теледебатів, яка зводить кандидатів у пари за казна-яким принципом, незважаючи на їхні ідеологічні настанови, рейтинг, здатність реально впливати на політичні процеси в країні тощо. А відтак - і зрозуміти тих, хто не хоче гратися в дурнуваті ігри без правил.
Бо про що дебатувати реальному політику із Противсіхом чи Ратушняком? Це так, якби далекого вже 1980-го року Рональда Рейгана, скажімо, поставили дискутувати з Ґесом Холом (був такий лідер Компартії США, який регулярно висувався на президентських виборах на гроші Кремля, тобто радянських громадян, і так само регулярно набирав свої нуль-нуль скільки-то відсотків голосів). І хоча неучасть кандидатів у теледебатах - це не зовсім демократично, але вітчизняна форма теледебатів на Національному телебаченні - це взірцева охлократія вітчизняного зразка.
Але мова зовсім не про те.
Мене дуже цікавить, що б робила Центральна виборча комісія і Національне телебачення, якби всі кандидати на президента погодилися взяти участь у теледебатах? Адже якщо йдеться про рівні умови, ці дебати мають відбутися в однаковий час у будні дні. Але ж у січні перед першим туром голосування залишилося вільними тільки два дні (якщо не рахувати «половини» 14 січня) - 6 і 8.
Так от: невже ж би ставили чиїсь дебати в ефірі на вечір 6 січня, а якщо ставили, то чиї саме?
Справа в тому, що Україна традиційно взагалі-то начебто є країною із християнською культурою. За різними соціологічними опитуваннями, від 60% до 80% населення відносить себе до різних християнських конфесій або позацерковних християн. Й абсолютна більшість українських християн відзначає релігійні свята згідно з календарем, за яким саме у післяноворічні тижні «прийдуть до тебе три празники в гості...» А ще як за традицією, так і за церковними канонами у ці дні палкі політичні дебати - з неминучими взаємними звинуваченнями, образами, а мо' й матюками неприпустимі...
От тому мене і цікавить: якби всі кандидати зголосилися до теледебатів, кого б поставлено було на Святвечір, щоб створити відповідний, точніше, вщент невідповідний і гріховний настрій?
Утім, на Меланку, себто на Щедрий вечір, вже маємо пару: Симоненко-Рябоконь. Петро Миколайович позиціонує себе в останні роки в якості чи не головного охоронця традиційного православ'я, тож його поява на телеекранах з неминучими для цього персонажа викривальними промовами на адресу «націоналістів» та «буржуїв» виглядає злим фарсом. Про Рябоконя майже нічого не знаю, він може (і має право!) бути атеїстом чи сонцепоклонником, але ж Україна начебто має якісь там християнські традиції, чи не так? І ці традиції взагалі-то варто поважати, чи тепер захищають тільки права геїв та афроамериканців, а християни-українці - то люди, не варті уваги?
Чи, може, ці персонажі справді органічно сприйматимуться як учасники святкових дійств? Тільки хто з них чорт, хто циган, а хто коза? Чи слід розглядати цю пару вкупі із сольним виступом Сергія Ратушняка 14 січня, на святого Василя, - і вже тоді розподіляти згідно із мірою глупоти (чи, може, розуму) кожного учасника ролі поміж них?
А на додачу, якщо не всі забули, перші дні Нового року, до Різдва Христового, - це закінчення посту (званого «пилипівським»). А піст - це не дієтичні вправи для поліпшення здоров'я, це час для очищення духу від суєтності та гріховності, час переосмислення людиною своїх учинків. А тут, прости Господи, політчортики, а чи відьмачки у телевізорі щовечора. Чи, може, вмикати теледебати варто тільки атеїстам, буддистам та мусульманам з юдеями? Чи всі Церкви, разом узяті, вже готові взяти гріх на себе?
Ні, якийсь абсурд виходить. Або Україна - зовсім не держава з питомо християнськими традиціями, або ці традиції тільки демонстративні, щоб лоба кілька разів на рік перехрестити і крашанку з'їсти, або хтось дуже жорстоко познущався з українців. Боюся, втім, що цей таємничий «хтось» - це так само традиційна українська дурість, утілена в кількох чиновницьких постатях. Бо ж особисто мені не доводилося чути, щоб десь у Європі чи Америці фініш виборчої кампанії припадав на Різдвяні свята. Схоже, Україна й тут унікум...
Зрозумійте мене правильно: я не належу до релігійних фундаменталістів, але вважаю, що існують певні норми, яких слід дотримуватися, і межі, що їх не варто переходити.
Зрозуміло, що ЦВК стала бранкою певних законодавчих норм, телевізійники і кандидати - бранцями ЦВК, і так далі, і таке інше. Але ж крім щоденної суєти, крім пошуку хліба і видовищ, існують інші, вищі за буденність, цінності, і коли ці вартості от так мимохідь, заради політичної доцільності профануються, - втрачається щось дуже цінне. Може, назавжди.
Ілюстрація - profkom.fizteh.ru
