detector.media
Отар Довженко
23.10.2009 09:55
Гламурна партизанщина
Гламурна партизанщина
Агітпроп на зразок програми «На фронті змін» з Володимиром Павлюком і Настею Дрізо – «менше зло» порівняно з джинсовим «самогоном»

Після блискучого есе Олега Покальчука під назвою «Петрович» писати про Арсенія Яценюка нелегко. Нові штрихи до цього надзвичайно точного портрета додаватиме вже сам кандидат - у гонитві за рейтингом, що витікає крізь пальці, він хапається за будь-які підручні засоби, аж до ностальгії за совком та лукашенківського «порядку» в Білорусі.

 

Своєрідний вирок президентським амбіціям Арсенія Петровича виніс Леонід Кучма, заявивши пресі, що, попри симпатію до Яценюка, у другому турі голосуватиме за Януковича. Отже, «сім'я» вже не розглядає всерйоз шанси свого протеже вийти у другий тур.

 

Утім, витрачені зусилля та гроші не були даремними - бренду «Яценюк» гарантовано успіх на місцевих виборах у 2010-му та подолання 3-відсоткового бар'єру на парламентських у 2011-му, а сам Арсеній Петрович увійшов до сучасної історії України як політик із найбільш обговорюваною в народі та ЗМІ рекламною кампанією. Це не дивно, адже, на відміну від головних своїх конкурентів, які очолювали уряд й відзначилися доленосними для країни рішеннями, Яценюк мав лише нетривалий і геть непродуктивний досвід головування у переважно заблокованій Верховній Раді. Отже, рекламна кампанія автоматично стала найяскравішим епізодом його публічної кар'єри.

 

Хороша новина для кандидата полягає в тому, що завзяття, з яким активна інтернет-спільнота, журналісти й навіть пересічні громадяни критикують і пародіюють його білборди, ролики, намети й анти-антисемітську метушню, свідчить про небайдужість і, можливо, бажання знайти саме в Яценюкові довгоочікуваного принца на білому коні. Хоча, напевно, не цього разу.

 

Проте на телевізійно-агітаційному фронті справи в Петровича кепські. Видається, великі дяді й тьоті, які до певного моменту не заважали амбітному молодикові жирувати в телеефірі, вже сказали своє вагоме «досить». Позбавлений гарячої приязні каналу «Інтер» та ексклюзивної симпатії телегрупи Пінчука, Яценюк жаліється на лиху долю: його, мовляв, показують у шістнадцять разів менше, ніж «їх». Можна уявити глибину цього розпачу - із раю, де він був головним героєм «Свобод» і де «їх» у студії не було й близько, перенестися до висококонкурентної передвиборної реальності!

 

Роль такого собі Арагорна, бойкотованого офіційними медіями народного кандидата-рятівника чудово пасувала Вікторові Ющенку зразка 2004 року, коли за ним стояла потужна команда, коаліція політичних сил із розгалуженою регіональною мережею. Яценюкові ж, чиє куце воїнство складається зі штабних клерків і малознайомих йому самому регіональних дилерів, ефір потрібен як повітря. Йти навпростець уже не можна - необхідна обачність і маневреність, щоб не ставати на дорозі в кандидатів-мастодонтів першого ешелону - затопчуть!

 

Словом, Арсенію Петровичу найкраще підходять партизанські стежки. Про них і поговоримо.

 

 

 

Щотижнева 30-хвилинна програма «На фронті змін», фінансована громадським об'єднанням «Фронт змін», стартувала 5 жовтня в ефірі понад 30 регіональних мовників по всій Україні. Три випуски програми вже викладено на відеопорталі http://frontzmin.tv/ (на жаль, передові сайтобудівні флеш-технології «українського Обами» не дозволяють давати пряме посилання на відеоролики).

 

Ідею виробництва пропагандистського телепродукту, стилізованого під інформаційно-аналітичну програму, та його поширення на регіональних телеканалах не можна назвати свіжою - щось подібне, але у форматі нерегулярних квазіпубліцистичних фільмів і програм, практикували й на минулих виборах різні політичні сили. Ідея виграшна, позаяк невеличкий столичний продакшн, укомплектований фахівцями, спроможний зняти продукт на голову вищого рівня, ніж те, що виробляє більшість регіональних, особливо державних і муніципальних, каналів. Такий продукт вигідно контрастує зі звичним програмним наповненням провінційних мовників і досягає їхнього легковірного, але важкодоступного для політреклами глядача. Єдиний мінус цієї технології для штабістів полягає в тому, що аудиторія абсолютної більшості регіональних телекомпаній не вимірюється, тому про успішність показу неможливо звітувати замовнику. Та, вочевидь, світлі голови, в які прийшла ідея програми «На фронті змін», зуміли переконати Арсенія Яценюка та керівників його кампанії, що справа того варта і без знання конкретних цифр.

 

Справжнє ноу-хау проекту полягає в балансуванні між жанрами інфотейнменту, політичної аналітики та політичної ж агітації. Пропаганда тут не настільки відверта, щоби глядач відразу ідентифікував продукт як рекламний; водночас навіть неозброєним оком помітно заангажованість, не позбавлену певної елегантності. «Да, мы тенденциозны, и этого не скрываем. Мы совершенно осознанно представляем ту позицию, которая является нашей собственной», - заявляв «Детектор медіа» радник проекту «На фронті змін» Микита Потураєв. Цього разу обійдемося без зайвого сарказму щодо щирості політичних переконань пана Потураєва, ведучих програми Володимира «Пропало всьо!» Павлюка та Анастасії Дрізо (донедавна співведуча радіошоу «Секс і місто» на радіо «Шарманка»). Зрештою, люди молоді й прогресивні, якраз із тих, на чию підтримку спершу й розраховував Арсеній Петрович.

 

 

 

В оформленні програми використано мілітарний стиль кампанії Яценюка: підпільні «передачі» ведуться з гламурненької землянки, на стінах розвішано атрибутику фронтових буднів, а ведучі вбрані у щось віддалено схоже на військові однострої. Хоча насправді антураж і костюми нагадують хіба що сучасні дешеві російські телесеріали «про війну». Володя Павлюк, відомий «парфьоновець», виглядає явно задоволеним можливістю після тривалої перерви знову демонструвати в кадрі свої акторські здібності, а його мила та вишукана, хоч і менш відома телеаудиторії, партнерка не приховує іронічного вогника в очах. Молоді люди зворушливо бавляться в інфотейнмент, вітаються з глядачами «Привіт, країна!» й називають свою програму «центром опору популізму і великій брехні».

 

Зброя у боротьбі з великою брехнею - дрібні маніпуляції. Значну частину сюжетів побудовано за однаковою схемою: на початку ставиться певна проблема, потім, якщо це доречно, подаються позиції Тимошенко і Ющенка, недолугість і хибність яких демонструється відразу після висвітлення або навіть у процесі. Нарешті, глядачеві представляють правильну й обґрунтовану позицію лідера «Фронту змін» Арсенія Петровича Яценюка. При цьому автори прийняли розважливе рішення не перегодовувати глядачів своїм кандидатом, і хоч добирають факти тенденційно (інколи - дуже тенденційно), але принаймні не перекручують їх. Серед агітпропу трапляються й абсолютно нормальні, хіба що підкреслено критичні до уряду, але пізнавальні сюжети про насущні соціальні проблеми.

 

Тематика сюжетів у цілому збігається із набором меседжів пропагандистського листка «Фронту змін» та публічних виступів Яценюка. Ось короткий зміст трьох перших випусків:

 

Випуск 1

 

1. Україна - упосліджена держава на мапі світу. Є велика 20-ка, але нас там нема.

Сюжет: Ялтинський саміт. Сорос обіцяє продовження кризи, вона триватиме до наступного літа. Причини виникнення кризи. Економічний центр світу переміщується в Азію. Екс-президент світового банку закликає Україну не прагнути в ЄС. Україна не має геополітичної стратегії і шукає нового «старшого брата». Ющенко обрав Захід і Європу, відносини з Росією погіршуються. Цитата з Ющенка про необхідність НАТО і ЄС. У ЄС нас не чекають, Солана розчарований. Двері в НАТО на замку (цитата Расмуссена). Америка нам не допоможе. Янукович уже не такий фанат Росії, як раніше. Позиція Тимошенко залежить від ситуації, її стратегічні партнери - світові фінансові структури (партнерство боржника з кредитором). Яценюк (у Ялті) запропонував принципово новий підхід для позиціонування України. Питання Великої Європи (з Росією). Треба готуватися до конкуренції. Думка експертів підтверджує слушність Яценюка.

 

2. Заборона недоброякісної (sic!) реклами Тимошенко. «За що вони мають Україну?».

Сюжет: зразки пародійної реклами «Вона працює», ролик ПР, який було заборонено. Цитата з Тимошенко («Шустер live» 25 вересня): «це заборонено». Едуард Багіров: суддю Вовка куплено. Юристи: заборона стосується тільки конкретного ролика. Західні політики люблять карикатури на себе (Черчілль, Путін). Яценюк: заборона - шлях до диктатури, в Україні її не має бути; Тимошенко намагається втримати владу; Україна потребує сильного лідера, але не диктатора.

 

3. Тимошенко впроваджує цензуру.

Сюжет: Керівникам Міноборони заборонено робити невигідні для уряду заяви. Армія голодує. БЮТ розправиться з Олегом Ляшком, який критикував уряд. Бюджет поганий. Наступного року все буде погано. Яценюк: бюджет - брехня, ВР треба розпустити, уряд відправити у відставку.

 

4. Тимошенко - поганий прем'єр.

Уряд приховує економічні показники 2009 року. Тимошенко наполягає на бюджеті і рухається до одноосібного керування державою. Тимошенко в Ялті: проблема - в машині влади. Цитата з Тимошенко про диктатуру («Шустер live»).

 

5. Систему влади треба змінювати.

«Фронт змін» ініціював референдум, ЦВК відмовила: влада не поважає народ. Нагадування про референдум Кучми 2002 (sic!) року: результати. Їх треба імплементувати. Яценюк: не хочеться вірити в те, що ЦВК відмовила з політичних причин.

 

6. Тимошенко підняла зарплатню поштарям на 50% - загравання з виборцями.

Сюжет: Тимошенко обіцяє підвищення зарплати, щоб залучити агітаторів. Студія: Павлюк пояснює ту саму думку іншими словами. «Не дивуйтеся, що вам принесуть пенсію і нагадають: вона працює...».

Фінал: цитата тижня - Ющенко із означенням української економіки як «слона, що спить». Павлюк читав «ФайненшНл таймс» і вичитав звідти, що довіра до України закінчується. Турчинов: я переконаний, що криза не економічна, а духовна.

 

Випуск 2

 

1. Уряд занедбав армію. На забезпечення збройних сил виділено замало грошей. Ющенка вистачає лише на те, щоб мляво критикувати Кабмін. Для злиденних військ він організував великі показушні навчання. Сюжет: навчання ВМС у Криму. Цитата Ющенка про недостатність забезпечення армії в бюджеті 2009 року. Грошей бракувало й 2008-го року. Тепер - нема чого їсти, військові містечка сидять без електрики. Начальник генштабу пішов у відставку. Коментар експерта Валентина Бадрака: все погано. Про контрактну армію вже не йдеться. Молодь не хоче служити через погані умови. Ми не можемо себе захистити. Влада закликає йти в НАТО і віддалитися від Росії, для цього й розвалила армію.

 

2. Погана освітня система. Затягнута 12-річна шкільна освіта. Тимошенко підняла оклади директорам шкіл на 20% - передвиборний популізм. Дозволила школам приймати благодійні внески - навчання стане платним. Освіта поділить суспільство на білих і чорних. Сюжет: повторення фактів, наведених у підводці. Випускники втрачають залишки бажання працювати в Україні. Мета освітніх реформ - позбавити державу еліти. Яценюк вважає, що треба запобігти перетворенню освіти на комерційну систему.

 

3. Дорогий газ проти дешевої електроенергії. Вчасний початок опалювального сезону - загравання з виборцями. ЖКГ не реформують. Ми продаємо електроенергію й купуємо газ - чому б не опалювати електрикою? Сюжет: погана ситуація на Рівненській АЕС. У Кабміні лише говорять про розвиток атомної енергетики, а самі закуповують газ замість використання дешевої електроенергії. НКРЕ збільшила тарифи в кілька разів. Інвестицій у використання електроенергії нема. Згадка про Януковича - він не зробив нічого доброго в цій сфері, як і Тимошенко. Яценюк: треба опалювати електрикою. Можна виробляти ядерне паливо, але ми імпортуємо його з Росії. Китай та Індія розвивають атомну енергетику. Тимошенко обіцяла добудову реакторів, але нічого не зробила. Енергетики готові емігрувати в Росію й Білорусь.

 

4. (На столі у Насті Дрізо - чорне поросятко, яке вона «заносить до Червоної книги»). Українське село не може нагодувати країну. З 1 січня набувають чинності нові правила щодо реалізації продуктів. Селяни продають урожай на експорт. Сюжет: занедбане сільське господарство. Лукашенко обіцяє допомогу Білорусі - «якщо треба, продамо і сало». В Білорусі село добре працює, державний контроль - запорука успіху. Емоційний синхрон Яценюка. Близько половини продуктів купується за кордоном, а селяни без роботи. Необхідна сільськогосподарська політика. Яценюк: у селі має бути економічне життя, великотоварне сільське господарство.

 

5. Виборча кампанія: криза ідей. Брехливі передвиборні обіцянки. Сюжет: рекламні кампанії приховують дефіцит ідей. Тимошенко організувала дорогий концертний тур. Експерт: політики не знають, що робити з Україною, потрібні нові обличчя. Критика реклами Януковича, який «обіцяє виконати функцію Христа» (?). Знущання з упевненості Ющенка, що він переможе на виборах. Колористика кампанії Яценюка нікому не подобається, і це правильно - вона має змусити замислитися. Синхрон Яценюка: все погано.

 

6. Пряма агітація: «Одна з агенцій, яка займається соціологією, за якою Яценюк пасе задніх і по відношенню до Тимошенко, і до Януковича. Війна цифр - також елемент передвиборної кампанії. Соціологія як інструмент політагітації. Вас переконують у тому, що лідерів всього двоє і вибору нема. Такі псевдорейтинги оприлюднюють псевдосоціологи...».

Фінал: цитата з Ющенка, який каже, що «не хоче бути політиком у цій державі».

 

Випуск 3

 

1. Розгул злочинності і безсилля правоохоронців. Корумпований Луценко, який займається «політичним забезпеченням кампанії прем'єр-міністра» і нападає на ворогів Тимошенко, повернення до кривавих 90-х, захист Луценком репутації бютівців у справах Лозинського та педофілів, звернення Григорія Омельченка із закликом звільнити Луценка.

 

2. Виділення урядом газу для комунальної сфери - загравання з виборцями. Зниження тарифів і залежність від газу - популістський шлях; кращий - альтернативні джерела енергії: розповідь про котельню на біопаливі в Жовкві. Тарифи буде знижено лише на період виборчої кампанії (недостовірне посилання на Тимошенко). Фінал сюжету - Яценюк викриває газові махінації уряду. Відводка: свято популізму триває: Кабмін збирається ще у 2009 році запровадити доплати для медиків.

 

3. Засилля чорного піару проти Яценюка і Тимошенко. Інших майже не критикують. Сюжет: фальшива передвиборна соціологія. Згадка про фальшивого соціолога Володимира Бондаренка (розслідування газети «Сегодня» 2007 року). Дмитро Видрін звинувачує Тимошенко в оприлюдненні недостовірних соціологічних даних. ЗМІ не замовляють об'єктивних досліджень. Ксенофобія та брудні провокації проти кандидатів. Фінал: зусилля спрямовані на те, щоб не допустити у другий тур третього кандидата (показують білборди Яценюка, карикатури з інтернету). Люди не вірять (показують яценюківський мітинг).

 

4. Продукти харчування, що продаються - неякісні, а державі байдуже. Отруєння дітей у Джанкої. Ковбаса - без м'яса, сосиски - з сої, молоко без молока, у крабових паличках крабами не пахне. Бютівці чинять опір впровадженню вищих стандартів контролю якості. Сім підпорядкованих уряду структур мають контролювати якість продуктів, але не роблять цього. У Білорусі ніхто не ризикне робити щось подібне (фото Лукашенка), бо там за це карають, а в Китаї - взагалі страчують.

 

5. Ющенко - американський агент. Наказав Порошенку першочергово дружити із США. А тим часом Нью-Йорк (sic!) відхрещується від українських ініціатив: відмовилися від пропозиції України віддати її РЛС для протиракетної оборони. Прагнення посваритися з Росією ще дужче? Позиція Яценюка щодо зовнішньої політики України.

 

6. Фінал: цитата з Юлії Тимошенко, яка схарактеризувала зустріч із Папою Римським як «подію не тільки для нас, але й для всієї України», з приводу чого Володимир Павлюк жартує: «Дякуємо, Юліє Володимирівно, тепер ми знаємо, що ви - це Україна».

 

* * *

 

Зважаючи на те, що жертвами страшного пера Павлюка та Дрізо є виключно Тимошенко і Ющенко, Януковича ж вони майже не чіпають, продукт є цілком прийнятним для «біло-блакитних» регіональних телеканалів. Аж настільки, що джерела, близькі до команди проекту, стверджують: досі програму розміщували безкоштовно. Тепер, щоправда, із початком виборчої кампанії, «доведеться щось платити» - а ля ґер ком а ля ґер. Офіційних коментарів із цього приводу творці «На фронті змін» не дають, тому з'ясувати, чи оплачуватиметься ця, по суті, рекламна продукція як політична реклама і чи міститиме всі зовнішні атрибути цієї самої політичної реклами, ТК не вдалося. Та маємо страшну підозру, що програма як дотепер розміщувалась, так і розміщуватиметься в ефірі якщо й за гроші, то точно не на правах реклами. Це не дуже правильно, і хочеться сподіватися, що Центрвиборчком та інші органи, покликані відстежувати порушення виборчого законодавства, стимулюватимуть штаб Яценюка продемонструвати в цьому питанні законослухняність і чесність.

 

Та навіть якщо цього не станеться, продукт «Фронту змін» не буде надто шкідливим для виборців. За рівнем реалізації маніпулятивних технологій, якщо так можна назвати тенденційний добір фактів та виставлення Яценюка в кращому світлі порівняно з його конкурентами, автори «На фронті змін» відверто програють не лише антигероям провладної журналістики часів Кучми, але навіть молоді, що донедавна піарила того ж Арсенія Петровича та «мочила» Тимошенко на «Інтері». Якщо дивитися програму, пропускаючи явний піар Яценюка, - а розважливий і підозріливий наш глядач, що звик не вірити політикам, робитиме саме так, - вона являє собою добірку відносно предметної й переважно справедливої критики Тимошенко та Ющенка.

 

Якби гроші, які витрачаються на виробництво та розповсюдження проекту «На фронті змін», кинули, як це роблять деякі інші кандидати, на джинсу виробництва регіональних каналів, там теж була б і критика Ющенка з Тимошенко, і звеличування Яценюка. Однак якість квазіаналітики була б нижчою, дезінформація - значно серйознішою за невинний «Нью-Йорк» і «2002 рік», а критика з великою ймовірністю перетворилася б на чорний піар і наклепи. Тому на сьогодні ліцензійний агітпроп на зразок «На фронті змін» є «меншим злом» порівняно з джинсовим «самогоном». Залишається хіба що врівноважити яценюківський тижневик аналогічним продуктом від Тимошенко, Януковича, Ющенка і ще якомога більшої кількості кандидатів, оформивши їх як легальну агітацію, й можна було б констатувати перехід до більш інтелігентних, хоча ще й не зовсім цивілізованих, передвиборних технологій.

 

Моніторинг здійснено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.

 

 

 

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY