Поведінка політиків на програмі «Шустер live» (25 вересня 2009 року) викликала бурхливу реакцію журналістської спільноти. З цього приводу висловилися Наталія Лигачова, Отар Довженко, Марина Баранівська, Костянтин Гнатенко, Олександр Михельсон, Олександр Зінченко та інші.
Сьогодні «Савік Шустер студія» розіслала звернення до преси, підписане особисто Шустером. Цитуємо заяву повністю: «В пятницу, 25 сентября, был нанесен удар по свободе слова. В прямом эфире "Шустер live" политики попытались диктовать свои правила игры журналистам. Чтобы сохранить свободу слова и доверие общества к нашей профессии, мы призываем всех наших коллег к профессиональной солидарности: объединиться ради коллективной безопасности. Один за всех и все за одного. Пора браться за руки, чтобы не пропасть поодиночке. Мы должны сделать это сейчас, накануне президентских выборов, иначе мы рискуем потерять профессию».
Публікуємо точку зору безпосередніх учасників програми - Савіка Шустера, Олександра Мартиненка, Єгора Соболєва, Ганни Герман. ТК попросила опитуваних висловитися стосовно того, в чому, на їхній погляд, суть конфліктної ситуації, що мала місце під час ефіру.
Савік Шустер, ведучий програми «Шустер live»:
- Сначала я не хотел комментировать происшедшее. Не могу, ну, случилось и случилось. Это кухня, не хочу даже к этому возвращаться. Но, по-моему, суть конфликта в том, что люди в политике считают, будто они все могут делать сами, в том числе и на телевидении - они и ведущие, и редакторы, и режиссеры. Проблема сейчас в том, что нет доверия к журналистам, и это очень плохо. И то, что политики реально считают, что они могут все. А это еще хуже.
Собственно, такими соображениями и вызвано наше сегодняшнее обращение к коллегам. Когда я говорю об объединении, то это не абстрактная вещь. Журналистика - это профессия, и я считаю, что было бы очень правильным иметь общественную организацию, которая бы объединяла журналистов, оказывала бы им помощь в сфере здравоохранения и других сферах. И, конечно же, в сфере защиты свободы слова. Такая организация должна защищать каждого индивидуального члена в случае всяких неприятных моментов по ограничению свободы слова.
Олександр Мартиненко, генеральний директор інформаційного агентства «Інтерфакс»:
- Суть цього конфлікту в тому, що учасники програми, всі без винятку, по-різному зрозуміли свою участь. Але я б не ставився до цього як до недоліків шоу: якби не було цього конфлікту, він би відбувся в іншому вигляді. Наша передвиборна кампанія, як виявилося, не має правил. Юлія Володимирівна вважала, що це буде один формат, Партія регіонів - що інший, журналісти - що третій. Розуміння формату Юлією Володимирівною і журналістами збігалося більше, ніж розуміння Партією регіонів. Тому склалося враження, що ці люди прийшли на іншу програму. От і все.
Я вважаю, що п'ятнична програма була політичним ток-шоу у вищому розумінні цього слова. Бо це було дійсно ток-шоу. Рідкісне явище для нашого ТБ.
Єгор Соболєв, керівник бюро журналістських розслідувань «Свідомо»:
- У п'ятницю не було конфлікту, а лише дешевенька вистава, що розігрується і в парламенті, і на інших телеканалах. Ця вистава відволікає нас від ідентифікації реальних причин наших бід, від обговорення того, як їх можна вирішити. Це опіум для народу, а не конфлікт. Головні актори - всім відомі головні політичні сили, дай їм Бог щастя та здоров'я. Але треба визнати, що останнім часом журналісти, які створюють масовку для таких вистав, працюють технічним персоналом, гримерами в політиків.
Я не для красного слівця сказав Савіку в ефірі: «Давайте припинимо їх запрошувати». Я переконаний, що з 2007 року цим політикам вже немає чого говорити. Це не означає, що я закликаю голосувати за Гриценка чи Яценюка, як подумала Юлія Володимирівна. Питання в іншому: нам потрібно думати, як організувати просування еліти по вертикалі, тобто, приміром, як зробити так, щоб усі учасники програми «Найрозумніший» обов'язково ставали професорами в українських університетах, менеджерами в українських компаніях, науковцями в українських лабораторіях і депутатами в українському парламенті. Це, на мою думку, питання №1 для всієї країни, і якщо ми не знайдемо на нього відповідь, нас чекає руїна - або в результаті зовнішньої агресії, або внутрішньої, коли люди і сама система не зможуть витримати того, що відбувається.
Ганна Герман, народний депутат України, фракція Партії регіонів, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації:
- Суть конфлікту - в непрозорості процесів. Ми не знали, що Савік намагається приховати від Тимошенко те, що він запросив опозицію. Ми не знали, що розігрувалася якась схема, а Юлія Тимошенко не знала про те, що на програму було запрошено опозицію. Єдине, що нас попросили - щоб ми не заходили до студії, поки Юлія Тимошенко біля мікрофону, бо ми нібито можемо зірвати програму. Я не зрозуміла, що в цьому провокація. Якби я зрозуміла, що нас виставлятимуть як терористів, які прийшли захоплювати ефір, я би розвернулася і пішла.
Ми сказали Савіку, що ми (я, Акімова й Азаров) приїдемо до нього обговорити, якою буде наша роль у цій програмі. А він передав через Бориса Колеснікова, мовляв, не треба, я приїду до вас сам. Він приїхав до нас в офіс на Липській о першій годині дня. Був Азаров, Акімова і я. Він нам сказав, що дасть рівну можливість і нам, і Тимошенко для участі в цьому ефірі: до першої рекламної паузи буде Юля Тимошенко, до другої - опозиція, потім знову Тимошенко і ми. Він нам пообіцяв, що журналісти зможуть ставити питання всім, а опозиція зможе ставити запитання Тимошенко. Якби мені хтось сказав, що це прес-конференція на 4 години в прямому ефірі, а не програма «Шустер live», то ми туди не пішли б. Савік у гонитві за рейтингом обдурив і нас, і Тимошенко.
Я вважаю, що це нечесно, неправдиво, треба зробити все, щоб таких випадків більше не було. По-перше, спочатку охорона не дозволяла нам в'їхати. А коли потім ми все ж зайшли на ефір і я зрозуміла, що ні сісти немає куди, ні мікрофонів для нас немає, що ми виглядаємо як бідні родичі, - я не знала, як поводитися і що робити. Він нам пообіцяв рівний доступ до мікрофону. Якби такої домовленості не було, я б не висувала ніяких вимог. Нас намагалися виставити в такому світлі, ніби ми прийшли зривати ефір.
Якщо Савік не хотів бачити в студії опозицію через домовленість із Тимошенко (хоча я вважаю, що в намаганнях домовитися з майбутнім кандидатом у президенти про спеціальні ефіри є ознаки корупції,), то мав чесно про це сказати. А він тільки хотів спровокувати скандал, бо для нього це рейтинг. Знаєте, рейтинги не на таких речах повинні робитися. Я почуваюся приниженою й ображеною через те, що нас поставили в таку глупу ситуацію.
Тепер Шустер хоче все представити як наступ на свободу слова, але причина - в його нечесності. Він намагався зробити політиків ворогами, а ми просто хотіли поставити Тимошенко запитання. Можливо, він таким чином хотів відбілити Тимошенко, яка хоче запровадити цензуру в України. Цей ведучий дискредитував себе, я до нього на програму більше не піду.
Від імені Юліїї Тимошенко прокоментувала Марина Сорока, прес-секретар прем'єр-міністра України:
- Нас запросили на спеціальний формат програми, у якому мали брати участь прем'єр-міністр України та журналісти провідних видань. Ми йшли на професійну розмову Юлії Володимирівни з журналістами щодо економічної ситуації, бюджету.
Поява представників опозиції мене здивувала. Побачивши Миколу Яновича Азарова, який прийшов раніше, ніж Юлія Володимирівна Тимошенко. Ми привіталися і я запитала: «Якою долею ви тут?», він відповів: «Нас запросили на ефір». Відверто я була дуже здивована. Бо ми йшли на зовсім інший формат. Потім за 30 секунд до ефіру прийшли депутати від Партії регіонів Ірина Акімова, Ганна Герман, вони були вже готові до ефіру - загримовані, із зачісками. Я не знаю, звідки потім з'явилася інформація, що їх не пускали. Знаєте, зазвичай, коли приходять на програму перші особи держави, то встановлюється металева рамка для перевірки - так коли вони прийшли, то вже там навіть рамки не було.
Це не дуже чесно запрошувати людей на один формат, а робити інший. Це як щось тишком-нишком робити. Люди мають бути готовими, тоді це чесна журналістика. А те, що відбулося - це приклад нечесної журналістики. Те, що депутати від опозиції йшли підготовленими на ефір свідчить про те, що з ними була домовленість. Крісла і дивани для них з'явилися в студії майже миттєво, знаєте як рояль в кущах стояв.
Представники опозиції сиділи спинами до журналістів, це просто неповага. Взагалі це була дуже дивна програма. Ганна Герман, а не Савік Шустер, керувала в студії, зокрема пропонувала Миколі Азарову підійти до мікрофону. Фактично моїх колег - журналістів, причому досить поважних журналістів, використали втемну.
Ілюстрація - http://pavlonews.info/
