Усе-таки завдання робити продукт не для барбоса, але й не для кандидата наук, про що ваш автор уже писав у контексті аналізу політичних ток-шоу, авидається абсолютно непідйомним для нашого телебачення. Якщо ток-шоу доводиться дивитись із словником, то для правильного розуміння теленовин уже конче необхідний інтернет.
І не для глибокого розуміння, а для того, щоб розібратися, про що взагалі йдеться. «Газотранспортний консорціум», який інтерньюзівські тренери Ігор Куляс та Олександр Макаренко наводять як приклад усіма обговорюваної речі, якій мало хто з журналістів (не кажучи вже про глядачів) спроможний дати визначення, із настанням кризи поступився місцем де- та ревальвації, рефінансуванню, рекапіталізації і, звісно ж, дефолту. Всі ці терміни людина без економічної освіти або не розуміє зовсім, або, як в анекдоті про Чапаєва – «нутром чую, що літр, а пояснити не можу», причому «народні» пояснення на зразок «інфляція – це коли дорожчають ціни» далеко не завжди близькі до дійсності. Разом із тим новинарі завжди охоче підхоплюють якесь нове поняття, роблять із нього, висловлюючись сучасним сленгом, «мем» – і починають уживати його так, ніби воно зрозуміле абсолютно всім.
Яскравий приклад – Одеський припортовий завод, спроби приватизації якого стали в останній тиждень однією з топ-тем теленовин та політичних ток-шоу. Всі знають, що Кабмін і Фонд державного майна збираються продати завод 29 вересня, а Президент і колишній керівник ФДМУ Валентина Семенюк-Самсоненко разом із кількома претендентами на купівлю заводу чинять опір. Так би мовити, «дискусія», яку активно висвітлюють теленовини і якій було присвячено останню «Свободу слова» з Андрієм Куликовим на ICTV, стосується, по-перше, доцільності, по-друге, законності, по-третє, прозорості («кому вигідно») приватизації ОПЗ. Дискусія не залишає байдужими «маленьких українців»: «А ви чули, як воровка Юля хоче вкрасти в держави завод і віддати олігархам?» – «Та що ви, це вона хоче продати, щоб на виручені гроші нам пенсію підняти». І так далі. Приблизно в такому дусі на цю тему дискутують і політики.
Дуже цікаво було б провести експеримент: зібрати журналістів і редакторів, які займаються цією темою, і поставити їм запитання на засипку – наприклад: що виробляє Одеський припортовий завод?
Я не виключаю, що деякі з них і навіть більшість змогли б дати точну відповідь. Разом із тим цю, а також іншу інформацію про підприємство, яке стало черговим яблуком передвиборного піар-розбрату для Ющенка і Тимошенко, вони не вважають необхідною для аудиторії. Протягом тижня, відколи з Указом Президента про скасування рішення Кабінету Міністрів щодо приватизації підприємства ця тема «вийшла у топ», майже ніхто з телевізійників не пояснював глядачам, що таке Одеський припортовий завод, скільки він коштує і заробляє, навіщо його хочуть приватизувати й хто хоче його купити. Як, наприклад, зробив це автор цієї статті на сайті УНІАН.
Ось як висвітлювали цю тему українські телеканали:
17 вересня - у день видання Указу - невеличкий бекґраунд про завод дав Перший національний (сюжет Ірини Маркіної): «Другий за величиною виробник аміаку та карбаміду, і третій з випуску азотних добрив в Україні. А ще Одеський припортовий монополіст з перевантаження хімічної продукції, яка йде з країн СНД на експорт». Аргументацію Ющенка дано цитатою з Указу, аргументацію Кабміну - таким чином: «Зелене світло приватизаційному процесу дає не уряд, а Фонд держмайна, він і оголосив конкурс 15 липня цього року. Стартова ціна 4 мільярди гривень. Позмагатись за ОПЗ висловили бажання понад 10 провідних компаній світу, які спеціалізуються на хімічній промисловості», а також синхроном першого віце-прем'єра Олександра Турчинова.
Натомість «Інтер» був максимально лаконічним: «Сегодня Виктор Ющенко своим указом остановил приватизацию Одесского припортового завода. Его продажа была назначена на 29 сентября. По мнению президента, приватизация не отвечает интересам национальной безопасности. На указ главы государства сразу же отреагировала Юлия Тимошенко. Она уверяет: конкурс по продаже Одесского припортового состоится по плану. Участие в нем примут более 10 иностранных компаний. Ведь процедуру приватизации определяет Фонд госимущества и отменить его решение не в компетенции президента, – заявила глава правительства». Приблизно те саме повідомив і «1+1», навівши до того ж синхрон Тимошенко.
ТРК «Україна», СТБ та Новий канал у цей день узагалі проігнорували цю тему, а ICTV повідомив наступне:
«Приватизацію Одеського припортового заводу знову зупинили. Це своїм указом зробив президент. Він наголошує: продаж підприємства за відсутності адекватної державної програми приватизації не відповідає інтересам національної безпеки. Нагадаю, 15 липня Фонд державного майна оголосив конкурс продажу Одеського припортового за стартовою ціною 4 мільярди гривень. Наступного дня на Банковій заявили, що президент не проти приватизації хімічного гіганта. Сам конкурс мав відбутися 28-го вересня. Усього подало заяви 13 покупців з України, Росії, Європи та Лівії. А норвезька компанія разом з польською та лівійською навіть створили консорціум аби виграти конкурс. Але президент вкотре його скасував. І ось реакція прем'єра. Вона запевняє: приватизація флагмана хімічної промисловості і одного з основних виробників аміаку та карбаміду обов'язково відбудеться вчасно та у визначені раніше терміни. Бо президент не мав права призупиняти рішення Фонду держмайна. Тож Юлія Тимошенко закликає інвесторів спокійно брати участь у конкурсі».
Найбільше уваги темі ОПЗ приділила програма «Час» на 5-му каналі, де у студії подію коментував Олександр Турчинов. Щоби ввести глядачів у курс обговорюваної теми, ведучий Святослав Цеголко повідомив їм наступне:
«Віктор Ющенко призупинив рішення Кабміну про продаж Одеського припортового заводу. На думку керманича, приватизація об'єкта загрожує економічній безпеці України. Це не перший указ гаранта з призупинення приватизації ОПЗ. Але цього разу президент поламав урядові плани перед самим конкурсом. Аукціон з продажу заводу призначений на 29-те вересня. Затверджена стартова ціна об'єкта - 4 мільярди гривень. Відомі і потенційні покупці заводу. Всього 13 компаній, серед яких вітчизняна компанія "Приват", норвезький хімічний гігант "Яра Інтернешнл" та афільований з "Газпромом" російський "Азотсервіс". Цікаво, що раніше Ющенко фактично зобов'язався сприяти продажу Одеського припортового до жовтня цього року. Такий продаж передбачений меморандумом економічної політики, підписаний президентом, прем'єром, головою Нацбанку та Мінфіну в рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом».
У програмі «Час новин» на тому ж 5-му було наведено фабулу конфлікту, синхрон Тимошенко, а до бекґраундної інформації додано те, що «Одеський припортовий виробляє хімічну продукцію і є монополістом з перевантаження російського аміаку».
Зауважмо, що серед усіх каналів, які повідомляли якусь фактичну інформацію про приватизацію ОПЗ, серед 13 (або «понад 10») компаній, які подали заявки, лише 5 канал назвав «вітчизняну компанію "Приват"». Аргумент Тимошенко, мовляв, Президент раніше виступав за приватизацію заводу, навели два канали, проте ніхто не звернувся по пояснення до глави держави або його секретаріату щодо причин, із яких ця позиція змінилась. Бодай якось пояснили, що виробляє ОПЗ і чим він особливий, три телеканали, але жоден не повідомив, скільки заробляє підприємство. Лише подивившись новини всіх телеканалів та зібравши крихту до крихти, можна було скласти таке-сяке уявлення про предмет суперечки, хоча його масштаби та важливість для тієї самої «національної безпеки», міркуваннями якої Ющенко пояснив свої дії, залишалися загадкою.
Крім того, чи має Президент право зупиняти процес приватизації, - це конкретне питання до фахівців із конституційного права. Не поставити його означало знов, як це часто буває, припустити існування «двох і більше правд», чим так часто грішать останнім часом наші новинарі.
Наступного дня, 18 вересня, у темі з'явився новий інформаційний привід: Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив приватизацію ОПЗ за позовом Валентини Семенюк-Самсоненко.
Промовчали з цього приводу новини Першого національного, «1+1», СТБ, Нового каналу і ТРК «Україна».
Натомість «Інтер» дав розгорнутий сюжет із синхронами Семенюк-Самсоненко, Тимошенко та Віктора Януковича, а також нарешті повідомив про дещо, чим займається ОПЗ: «Пустить химический гигант с молотка за последние три года пытались неоднократно. Но каждый раз из-за вмешательства президента до аукциона дело не доходило. Одесский припортовый - стратегическое предприятие, единственное в стране, где принимают, охлаждают и перегружают аммиак. В президентском Секретариате считают, что такой монополист должен оставаться в госсобственности. Кроме того, как отмечают в оппозиции, продажа завода в разгар кризиса и накануне выборов выглядит нецелесообразно и подозрительно». Зате у сюжеті немає відповіді на запитання, яке виникає у кожного, хто не надто глибоко розбирається в темі: чому Валентина Семенюк-Самсоненко подає до суду? Який стосунок ця громадянка має до приватизації сьогодні?
ICTV знову доволі лаконічно виклав останні події та коментарі з цього приводу: «Сьогодні економічні аналітики та бізнесмени коментують вчорашній указ президента Ющенка про заборону приватизації Одеського припортового заводу. Конкурс був запланований на 28 вересня, і вже отримав заявки від 13 охочих взяти в ньому участь. Експерти прогнозують зрив приватизації і припускають, що серйозні інвестори навряд чи ризикуватимуть вкладати гроші в об'єкт, навколо якого так багато політики. Водночас, як повідомили "УНІАН" в прес-службі Соцпартії, Окружний адміністративний суд Києва заборонив вживати будь-які заходи з приватизації ОПЗ. Рішення ухвалено за позовом колишньої голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко. Тим часом, заступник голови фонду Олександр Потимко в газеті "Комерсант" наголосив, що його відомство підпорядковується уряду, а не президенту. Тому виконувати доручення Кабміну, який збирається оскаржувати указ президента в Конституційному суді. Поки суд не ухвалить рішення і Кабінет міністрів не зобов'яже скасувати конкурс, він триватиме. А ось позиція щодо продажу хімічного гіганта лідера опозиції. Віктор ЯНУКОВИЧ, лідер Партії регіонів: "Безвідповідально і навіть злочинно продавати державну власність за безцінь. Розпродувати сьогодні такі стратегічні об'єкти, як Одеський припортовий завод - це значить вкрасти у майбутніх поколінь"». Що за експерти прогнозують зрив приватизації? Чому Семенюк позивається? Така інформація залишає відкритих питань більше, ніж дає відповідей.
Найповніше висвітлив розвиток теми знову «Час» на 5-му каналі: Валентина Семенюк-Самсоненко у студії, докладний сюжет Олексія Братущака із новою інформацією про ще один позов, за яким призупинено приватизацію - від черкаського «Азоту». Як бачимо, 5 із 8 всеукраїнських каналів, що мають новини, взагалі не відстежували розвиток подій у цій темі. Нової інформації, що допомогла би глядачеві зрозуміти, чим саме такий цінний ОПЗ, також практично не з'явилося.
Субота, 19 вересня - жодного повідомлення про ОПЗ.
Неділя, 20 вересня, день виходу підсумкових програм. У «ТСН. Тижні», «Событиях недели», «Час. Підсумках» про ОПЗ - нічого.
У «Фактах тижня» Оксана Соколова назвала «скандал навколо Одеського припортового» в числі передвиборних конфліктів і повідомила про нього таке: «Причину того, що президент Ющенко раптово вирішив скасувати приватизаційний конкурс після 2-місячної підготовки, експерти шукають саме в тому, у чий виборчий фонд потечуть гроші від продажу гіганта». Все ті ж безіменні «експерти»... Натомість у розмові з главою Секретаріату Президента Вірою Ульянченко ця тема не піднімалась, хоча це було б цілком логічно.
Підсумкові «Подробности» на «Інтері» повідомили таке:
«Еще один политический секрет - приватизация Одесского припортового завода. Скандал вокруг нее на этой неделе всколыхнул весь политикум. Стартовая цена, по которой предприятие выставлено на торги - 520 миллионов долларов, и это - на восемьдесят миллионов меньше, чем цена прошлого года, когда завод так и не был продан. Но на этой неделе против приватизации предприятия резко выступил президент Украины Виктор Ющенко, и даже запретил аукцион своим указом. Параллельно экс-глава Фонда госимущества Валентина Семенюк-Самсоненко через суд заблокировала приватизацию ОПЗ, назначенную на 29 сентября. Но премьер, утверждающая, что продажа гиганта - была инициативой не правительства, а Фонда госимущества, заявила: аукцион все равно произойдет. По оценкам специалистов, уйти с молотка завод может за миллиард долларов. В оппозиции утверждают, что этого мало.
СИНХРОН: Виктор ЯНУКОВИЧ, лидер Партии регионов: "В умовах кризи вартість навіть найпривабливіших підприємств суттєво впала. Безвідповідально і навіть злочинно продавати державну власність за безцінь. Я не виключаю, що той поспіх, з яким уряд намагається розпродати державне майно перед виборами, свідчить про корупцію, а також про намагання додатково профінансувати виборчу кампанію кандидата від влади"».
Дивує не лише відсутність бекґраунду, але й вибір героя для синхрону - чому саме Янукович, а не Ющенко, Тимошенко або, нарешті, Семенюк-Самсоненко? І хто такі «спеціалісти», чи не родичі «експертів» з ICTV?
21 вересня жоден канал не висвітлював тему ОПЗ.
22 вересня прес-служба Фонду державного майна повідомляє, що на ОПЗ вже претендують лише три компанії. З цього приводу вирішили промовчати Перший канал, «1+1», СТБ, Новий канал, ICTV й ТРК «Україна».
На «Інтері» - розгорнутий сюжет Ольги Кашпор. У ньому наведено позицію сторін конфлікту (ФДМУ- Кабмін, Семенюк-Самсоненко), а також перелічено компанії, які подали заявки, із зазначенням офшорного походження двох із них. Ще одна новина в сюжеті - про ще один позов, за яким суд призупинив приватизацію, цього разу від «Дніпроазоту». Із незрозумілого після перегляду цього сюжету: як із 13 компаній, про які говорили на минулому тижні, вийшло 3? Що таке Одеський припортовий завод? Чому Семенюк-Самсоненко позивалась? Яка мотивація позову «Дніпроазоту»? Про ще один позов, на той час уже відкликаний - черкаського «Азоту» - «Інтер» взагалі не повідомляв.
Саме у позові «Дніпроазоту» побачили інформаційний привід на 5 каналі, повідомивши:
«Віктор Ющенко знову назвав приватизацію Одеського припортового заводу непрозорою, і закликав інвесторів зняти свої заявки на участь у конкурсі з продажу. Про це глава держави заявив, перебуваючи в Нью-Йорку. Тим часом, Окружний адмінсуд Києва знову призупинив продаж підприємства. Цього разу - через позов в Дніпродзержинську і компанії "ДніпроАзот". 4 дні тому Окружний адмінсуд призупинив продаж припортового через позови акціонерного товариства "Азот" та Валентини Семенюк-Самсоненко. Згодом "Азот" свій позов відкликав. Раніше приватизацію Одеського припортового президент призупиняв своїм указом. Утім, прем'єр, Мінюст та Фонд держмайна заявили, що продаж відбудеться, і конкурс проведуть вчасно.
Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: "Прозора приватизація відбудеться, відбудеться у встановлені терміни. Хочу сказати, що цього достатньо. Ті, хто зареєструвалися - це всі лідери зі світовим ім'ям. Там і норвезькі компанії, там і європейські компанії, там і польські, і лівійські. Вони об'єдналися в досить великі консорціуми. Там і українські є компанії, які підуть на альтернативній і конкурсній основі"».
23 вересня про приватизацію ОПЗ раптом заговорив «1+1», який тривалий час ігнорував цю тему. У «ТСН» вийшло коротке повідомлення із позицією Фонду держмайна, Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Що таке Одеський припортовий завод і навіщо його приватизують, звісно, ніхто не пояснював, адже глядач повинен знати це сам.
У «Подробностях» «Інтера» вийшло два коротких повідомлення - про розвиток судової тяганини навколо припинення приватизації (з синхроном в.о. голови ФДМУ Дмитра Парфененка) та про заклик Ющенка до претендентів відкликати свої заявки. Бекґраунду повідомлення не містили. В аналогічному ключі про розвиток подій та позицію Президента повідомив ICTV.
СТБ, Новий канал та ТРК «Україна» продовжили ігнорувати цю тему. Нічого не повідомив 5 канал.
«Детектор медіа» далі стежитиме за розвитком цієї ситуації та її висвітленням, проте вже зараз очевидно, що телеканали не лише, м'яко кажучи, дуже вибірково подавали інформацію з цієї теми, але фактично замовчували актуальні події, а для деяких із них - СТБ, Нового каналу - конфлікту навколо приватизації ОПЗ взагалі не існувало. Це не може не викликати підозр, особливо зважаючи на те, як активно свого часу канали Віктора Пінчука висвітлювали корпоративні конфлікти та питання реприватизації :)
І головне: навіть ті канали, які відстежували цю тему, насправді транслювали глядачам китайську грамоту. Без розуміння того, що таке ОПЗ, скільки він коштує і скільки приносить прибутку, які втрати понесе країна від його приватизації у період кризи, чи доцільні ці можливі втрати не тільки з точки зору чиїхось політично-бізнесових інтересів, а й з точки зору інтересів суспільства та держави, що станеться, якщо завод опиниться в приватних руках, які саме компанії реально на нього претендують, що буде з ринком після зміни власника, як аргументували свою позицію учасники конфлікту під час його попередніх (з 2007 року) раундів, нарешті, без фахового експертного аналізу (а за цей тиждень із теми ОПЗ в новинах не висловився жоден експерт!) новини на цю тему не могли бути сприйняті адекватно. Єдиною можливістю отримати вичерпну інформацію про це підприємство та ситуацію навколо нього, зрозуміти справжню сутність тих процесів, що відбуваються, було б доволі тривале копирсання в пошукових веб-серверах. А це джерело інформації, за статистикою, доступне дуже малому відсотку українців (а ще менший уміє правильно знаходити та фільтрувати потрібні відомості з мережі).
Коротко про ток-шоу «Свобода слова» 21 вересня за участю чинного та колишніх керівників Фонду державного майна, присвячене саме темі приватизації ОПЗ (розшифрування програми). Чому Андрій Куликов, такий зазвичай прискіпливий і педантичний, не дав на початку програми бекґраунду з цієї теми - загадка для вашого автора. Очевидно, на його думку, глядачеві для розуміння контексту достатньо було дізнатися наступне: «Президент Ющенко указом 17-го вересня призупинив виконання рішення Кабміну про приватизацію Одеського припортового заводу, бо це, на думку президента, завдає шкоди національній безпеці. Згодом. У засобах масової інформації з'явилася версія, що указ виконує бізнес-замовлення. Проте, з іншого боку, лунають звинувачення, що уряд поспішає продати ОПЗ для того, щоби вирішити проблеми із бюджетом у контексті виборчої кампанії». На погляд вашого автора, цієї інформації для людини, яка не відстежує події у сфері приватизації фахово, аж ніяк не достатньо. Деякі важливі факти та аргументи сторін, зокрема ті, яких навіть близько не було у скупих матеріалах інформаційних телепрограм, можна було видобути з виступів учасників програми. Проте для того, щоб отримати відповіді на деякі запитання суто фактичного, а не ідеологічного характеру, поставлені вище, треба було уважно дивитись усю програму. Чи розуміли невтаємничені глядачі, про що йшлося у ток-шоу? Про рівень їхнього занурення в приватизаційну тематику яскраво свідчить «не репрезентативна», але дуже показова картина виступів біля відкритого мікрофону в кінці програми. Більшість говорить аж ніяк не про конкретний випадок ОПЗ, а або про конфлікти у владі, або про приватизацію загалом.
Що й слід було довести: історію з приватизацією ОПЗ, розказану у форматі обміну репліками між органами влади, пересічний глядач сприймає як іще один епізод «гризні у верхах» та «прихватизації», не більше. Й зробить висновки, скоріш за все, відповідно до своїх уже сформованих політичних симпатій та антипатій.
Чому ж журналісти так масово порушують одну із стандартних вимог до інформаційних матеріалів - наявності бекґраунду? Можливо, тому, що для людей, які не перший рік працюють у новинах, нинішнє загострення ситуації з ОПЗ є лише черговим епізодом кількарічного серіалу. Тому їм видається, що про Одеський припортовий завод уже давно всі все знають, а глядачі добре пам'ятають передісторію (хоча ось ваш автор, наприклад, майже не пам'ятає - не те щоб зовсім не цікавився, просто загубилося якось серед усіх перипетій минулих років). Справді, якщо підняти архіви випусків новин за 2007-2009 роки, там, напевно, можна знайти чимало фактів про ОПЗ та спроби його приватизації. Тільки ось голова глядача, яку щодня обмивають (або навіть промивають) струмені багатьох інформаційних потоків, не має властивості втримувати все, цими потоками принесене. Крім того, під час попередніх раундів змагання за підприємство ситуація не була аж настільки передвиборною, і фігуранти конфлікту не були, як зараз, у першу чергу кандидатами у президенти. Тому зараз глядачеві-виборцю важливіше розуміти, якою є справжня ціна питання приватизації ОПЗ, ніж будь-коли раніше. Так само як простежити динаміку змін у позиції нинішніх кандидатів у президенти з цього питання протягом останніх років та мотивацію цих змін.
Але телевізійники не бачать або не хочуть бачити цієї потреби, годуючи глядача новинами-симулякрами, що насправді не містять начинки (інформації), а лише імітацію ознак події. Якщо так піде далі, одним із наступних гасел рекламної кампанії «Детектор медіа», спрямованої на боротьбу за правдиві новини, має стати «освоюйте інтернет!».
Моніторинг здійснено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.
Фото - radiosvoboda.org
