Жлобство популярнішає
Генеральний продюсер проекту, режисер Володимир Тихий («Мийники автомобілів», «Весела компанія», «Ґудзик», «Таємничий острів») розповів, що «мудацька історія» почалася близько двох років тому. У кіношних колах «завелася» ідея зняти фільм-освідчення Києву. Хтось пожартував: актуальніше буде про мудаків. Тож замість «Києве мій» режисери взялися обстьобувати соціальне явище.
«Найдефіцитніше, що ми пропонуємо, - історії про звичайних людей, тут і зараз. Вибір теми не викликає запитань у режисерів», - пояснює Володимир Тихий. Роман Бондарчук, один із учасників проекту, підхоплює: «Років 15 ми шукаємо героя свого часу. Треба шукати серед відморозків, бо вони всюди й тільки вони органічні». Мудацтво, жлобство й інші потворні реалії популярнішають. Скажімо, навесні Антін Мухарський оприявнив арт-проект «Жлобство», нещодавно в кіно крутили комедію про «ЛОпуХІВ», знайомі хапаються за боки від «Файної Юкрайни», тепер «Мудаки» вродилися. Кого саме мають на увазі режисери, знімаючи «про звичайних людей»? «Різниця між мудаком і жлобом принципова, - каже Володимир Тихий. - Жлоб - людина без освіти, без смаку, яка через брак цих речей поводиться невиховано. Мудакові не бракує освіти чи грошей. Це соціально-культурні нігілісти, яким начхати на цінності. Це стиль, філософія». А також - імідж. Може, й цілої держави? «Ми не збираємося творити імідж. У нас соціальне завдання - звернути увагу глядача на проблеми, - резюмує генеральний продюсер. - Якщо когось обуримо - теж добре. Може, зніматимуть своє й інше».
Наголошують, що знімати легко: нема грошей, інвесторів, а отже, й чужих вимог та приписів формату. Плівку замінили «цифрою», оператори мають власну техніку, продакшн і постпродакшн роблять дружні компанії, знайомі актори теж грошей не беруть. Українське кіно реінкарнується в малих формах.
Незафіксоване покоління
Денис Іванов, директор компанії «Артхаус Трафік», вважає, що «покоління, яке виросло в незалежній Україні, ніде не зафіксоване. Зараз можна зробити фільм, який принесе гроші від глядача, а не базуватиметься на державній допомозі чи інвесторах, зорієнтованих на поганий смак. «Мудаки» і є конкретно кіном покоління: воно життєздатніше, ніж багато іншої сучасної продукції».
Утім українські арабески - зовсім не чорнушні. «Більшість фільмів - комедії», - пояснив директор «Артхаус Трафік». Володимир Тихий додає: «Ми відійшли від традиційного українського кінотрагізму. Намагаємося стримано жартувати». Автура проекту ще формується: зняли чотири фільми, приходять нові режисери, дати прем'єри поки нема. Мета - зняти півторагодинний матеріал, вивезти його на відомі кінофести (в Каннах, Венеції) й пустити на великих екранах. «Артхаус Трафік» уже три роки постачає в Україну барвисті збірки короткометражок Future Shorts від однойменної лондонської кіномережі. Арабески ж мають стати окремим, цілком українським проектом.
Після презентації глядачам представили нову добірку Future Shorts, паралельно показали фільм Тихого «По дорозі» із проекту «Мудаки (Арабески)». Аудиторія реготала і майже після кожної короткометражки плескала.
Наостанок лишається запитання: чи може подібний проект зробити режисера більш відомим? Ми поставили його режисерці Вірі Яковенко («Народжені в Україні», «Повернути Віру», «Ігри в солдатики», «Контракт»), яка знімає для «Мудаків» фільм «Бажаєш таксі?». «Відомість - не перша мета, - вважає режисерка. - Це вже, можливо, гра на професійне виживання: проект, який протиставляється формату, продукції для телеринків. Він має привернути увагу до режисерів і може пізніше дати нам змогу перейти на бюджетні проекти».
Враження
Рада Загорська, музикант:
Олександр Ігнатуша, учасник проекту «Мудаки»:
Валентина Іщенко, акторка:
- Неоднозначно, але сподобалося. Особливо фільм Володимира Тихого. Коротко. Браво.
Любко Дереш, письменник:
- У мене цей тиждень був перенасичений кіном, тому насолоджувався дуже вибірково: Мішелем Гондрі, бельгійським фільмом «Один день із життя». Хитросплетіння сюжету, обернена й паралельна дія... Побачив, що не тільки я цим живу.
Андрій Москаленко, хімік-органік:
- Мені сподобалося все. Люди ж старалися.
Анна Грабська, «Україна молода»
Фото - http://www.umoloda.kiev.ua
