detector.media
Ігор Куляс
, для «Детектор медіа»
18.09.2009 07:29
«1+1». Кількість дає фору якості
«1+1». Кількість дає фору якості

Передмова

про «нове слово» в техніці «прямих включень»

 

До першої подачі моніторингу по плюсівських новинах, серед інших, було написано й такий коментар:

 

Мария // 10.09.2009 10:56:01

Очень раздражают псевдовключения «Плюсов». Точно знаю, что в некоторых регионах ПТСки и близко нету... а они всё пыжаться! Записали «прямое» включение часов в 6 вечера и выдают в эфир в 20.30! На улице уж явные сумерки, а у журналиста за спиною красивые длинные тени или пересвет...

 

Підозра звучить дико, погодьтеся! Ну, не може ж такого бути, щоб один із найпотужніших каналів європейської країни, канал із великою історією і з мільйонами глядачів-шанувальників, вдавався до такого вже примітивного ошукування своїх глядачів! Причому, це ж не питання того, кого з «видатних політиків сучасності» «мочити», а на кого «вдягати тогу святості». Цим у нас в країні, звісно, нікого вже не здивуєш. І замовні політичні сюжети - це святе...

 

А от інше. Коли я, як глядач, хочу довідатися про якусь справжню новину - наприклад, про перестрілку в Голосіївському парку посеред біла дня?! Для мене (як для глядача) це важливо, бо я цілком міг опинитися там у цей момент. Тому я сідаю дивитися новини. І вмикаю вечірній основний випуск ТСН (нагадаю, це було 11 вересня цього року).

 

Повідомляючи про голосіївську перестрілку, Наталія Мосейчук була незвично обережною (мабуть, читала попередню мою статтю :)). Тому в підводці намагалася триматися фактів і сказала, що кореспондент ТСН Олексій Душка «побував на місці події годину тому». Похвальна відвертість! Далі почався стендап Душки. Він був підозріливо задовгий, а закінчився (от несподіванка!) словом «Студія!». Оце називається «впіймали на гарячому». Велика сила звички! Очевидно, Душка попередньої моєї статті не читав. Бо інакше утримався б від оцих «перший-перший, я другий, переходжу на прийом!» (що саме по собі є повним дилентантизмом). Гірше інше: тим самим ТСН в ефірі повністю і безумовно підтвердив і звинувачення Марії, і мої особисті підозри. Тепер можна казати про це точно:

 

ТСН обманює своїх глядачів, видаючи за прямі включення заздалегідь записані на камеру фрагменти!

 

Тут у мене просто немає слів! Про який професіоналізм може взагалі йти мова?!

 

Блок третій. Якість окремих сюжетів

 

Загалом у випусках новин «1+1» протягом звітного дня - 26 серпня - було 13 повноцінних сюжетів. Доволі висока продуктивність. Розгляньмо якість кожного з них окремо.

 

Сюжет «Міліціонер у Кам'янець-подільському побив людей?»

(репортер - Олександр Курсак, оператор - Ігор Пастушенко)

 

Я недарма поставив знак питання у визначенні теми сюжету. Як ви пам'ятаєте ще з розбору випусків, журналісти ТСН тут заздалегідь упереджено поставилися до теми, бо ще у підводці звучали недвозначні оцінки («наша міліція нас калічить»). Так само в сюжеті звучать чіткі оцінки, які дають мені підстави для того, щоб казати про упередженість автора сюжету: «... Утім, за кілька хвилин міліціонер знову взявся за своє», «Бешкетник із посвідченням також поїхав до відділку».

 

Крім того, в сюжеті немає повноцінного балансу думок. Головне - немає коментаря головного звинувачуваного - міліціонера. І немає жодних доказів, що автори сюжету намагалися цей коментар отримати.

 

Єдиний балансуючий коментар - начебто керівника міськвідділу міліції (знятий прихованою камерою). У підводці до цього коментаря сказано: «Чому люди у формі дозволили колезі бити хлопця, керівник міського управління пояснити не може. Лише дає слово усе з'ясувати». Хоча з самого синхрону не видно, що той «пояснити не може», навпаки, цілком пояснює: «З його слів, три чоловіка його перші почали бити. Потім, він не відказується, коли розбороняли, він тоже наносив удари, він не відмовляється... Там захищався вже».

 

З усього набору свідчень репортер повністю довіряє сказаному однією стороною конфлікту і постійно піддає неприхованому сумніву сказане іншою стороною: «Однак зараз чоловік на лікарняному. У нього ніби зламаний ніс і травма голови». Цілком резонно було б перевірити цей факт принаймні у лікарів.

 

Зрештою репортер розповідає: «Слава про цього працівника міліції давно шириться містом, утім люди бояться говорити відкрито, переживають за своє здоров'я». На підтвердження наводить анонімний синхрон невпізнаваного чоловіка, титрованого як «колишній працівник міліції»: «Він мало не до смерті забив хлопця, який довго лікувався, перебував у реанімації. Після чого його повинні були вигнати з міліції, але його просто понизили у званні». Цю історію, подану на підтвердження версії постраждалих, репортер не перевіряв взагалі ніяк, зокрема, з цього приводу не видно в сюжеті спроб отримати коментарі від головного обвинувачуваного (міліціонера), від його колег (зокрема, керівника міськміліції) і від згаданого постраждалого хлопця.

 

Ще раз підкреслюю: не виключено, що все так і було, як розповідають постраждалі й анонім. Але могло бути й навпаки. Для того ж, щоб робити якісь висновки, репортер недостатньо збалансував свій сюжет.

 

Щодо картинки в сюжеті. Попри велику кількість планів, автору не вдалася «розповідь картинкою». Очевидно, немає навичок у методі реконструкції події, яка сталася в минулому. Тож закадровий текст лише зрідка відповідає картинці. А так на репортерському тексті бачимо звичайні в таких випадках «шпалери»: красиві краєвиди - ЗГП Кам'янець-Подільського замку, табличка міськвідділу міліції, плани вулиці, «журналіст за роботою», плани коридору лікарні (попри з/к слова, що «він на лікарняному» і лише «днями його покладуть у відомчий шпиталь»). Справедливості заради, ці плани знято оператором якісно, зі штативу, переважно з якісною композицією, просто не всі вони мають стосунок до теми сюжету. Розкадровки є, але змонтовано їх хаотично, закінчених монтажних фраз мало.

 

Мікрофон у синхронах скадровано неправильно, ріжеться логотип. Інтершуму на більшості планів немає.

 

Є немонтажні склейки СРП+СРП. На монтажі в склейці двох перших планів порушено «вісь спілкування».

 

У сюжеті є фрагмент постановочної дії, де учасник події (постраждалий таксист) і якийсь інший хлопець імітують бійку - це взагалі неприйнятно для жанру новин!

 

Заявочний план - не з найкращих: СРП таксі їде ґрунтовою дорогою.

 

Відтак по критеріях можемо зазначити такі похибки:

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

5) У сюжеті не дотримано балансу думок.

6) У сюжеті є судження (коментарів) та оцінки репортера.

8) Не кожна фактична інформація в сюжеті є достовірною (компетентно підтвердженою).

13) У сюжеті немає стендапу.

14) Зміст стендапу не доповнює розкриття теми.

15) Фон стендапу не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

19) У сюжеті не дотримано логіку монтажних фраз.

22) Інтершум є не на всіх планах сюжету.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

27) При монтажі порушено вісь спілкування («правило вісімки»).

31) У деяких синхронах мікрофон скадровано неправильно.

34) Заявочний план не вводить глядача чітко в тему.

 

Підсумок - не дотримано 14 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «У Януковича відібрали державну дачу в Межигір'ї»

(репортер - Олександр Загородний, оператор - Ярослав Бондаренко)

 

Чітко визначити тему цього сюжету насправді важко. З одного боку, сама колізія - Кабмін «прийняв всі рішення, щоб повернути державну резиденцію з приватної власності Януковича назад державі» (це я цитую прем'єр-міністра). Можлива інша тема - розповідь про саму резиденцію, яка вона є. Ще один, третій варіант, - авторові дуже хотілося поіронізувати з того, що сталося. З усіх трьох варіантів цілком вдався лише останній.

 

Як би там не було, це не завдання новин. І, звісно, іронічний тон в ТСН можна почути не лише в цьому сюжеті. Здається, новинарі «1+1» сплутують жанри. Глядач усе ж дивиться новини не для того, щоб довідатися, що думає з кожного приводу певний журналіст ТСН, а щоб ці журналісти розповіли йому, що ж насправді відбувається. Можете переконатися, що наведені нижче фрагменти тексту сюжету нової інформації глядачу майже не дають. Це суцільні висновки й оцінки журналіста:

 

«Віктор Янукович, спілкуючись удень із журналістами, ще не знав, що даху над головою вже немає. Але, очевидно, відчував щось недобре. Не спокійно було на душі у чоловіка... Офіційно Янукович прописаний у центрі Києва на Печерську. Але там, кажуть у партії, живе його син, який нещодавно оженився. Чи вживеться опозиціонер з невісткою? Та й без дачі нині у Києві важко. Все-таки свіже повітря...

Ну, так, політична доцільність, справедливість. Все це, може дійсно правильно. Але якось це трохи не по-людські - відібрати в людини дачу восени, коли всі починають збирати врожаї. Можливо, єдине, що ці два політики ще помиряться і Віктор Федорович все-таки зможе викопати свою картоплю на своїй тепер вже колишній дачі».

 

Останній абзац - це текст стендапу. Про сам стендап - окрема мова. «Ігрові» та «маскарадні» стендапи не є методом такого жанру, як новини. Це - з інших, розважальних жанрів. Бо, по-перше, журналіст у новинах не є і не може бути учасником події. Він лише спостерігач. Коли він починає виконувати в кадрі активну дію, не пов'язану з його безпосередніми професійними обов'язками, він порушує простий професійний закон - «завжди бути поза подією/конфліктом», інакше не можна говорити про такі ключові позиції, як безсторонність, нейтральність, неупередженість журналіста. По-друге, все ж таки журналісти новин повинні дбати про персональну довіру кожного глядача. Немає сумнівів, що для багатьох глядачів «художня самодіяльність» журналіста в кадрі стає приводом до втрати довіри у більш серйозних питаннях. Як можна довіряти людині, яка сьогодні грається з лопатою, а завтра перевдягається рятувальником? Зважте й на те, що далеко не в кожного глядача є добре розвинене почуття гумору, а наше завдання при цьому - поважати кожного свого глядача попри цю обставину! І, по-третє, чесно кажучи, журналісти-новинарі здебільшого дуже погані актори, а в телевізорі погана гра виглядає доволі жалюгідно.

 

 

Втім, як я писав у попередній статті, активізація аматорського акторства у стендапах відбулася на ТСН саме за часів барбосизації. Хотілося б побажати журналістам служби забути про ці хибні підходи як про поганий сон.

 

Повертаючись до змісту сюжету, хочу зауважити: для розкриття теми виселення екс-прем'єра з державного маєтку в сюжеті не було жодним чином з'ясовано нинішній (на момент події) статус цього маєтку - чиєю власністю формально резиденція є на сьогодні (чи справді її було приватизовано Януковичем і як, чи не було).

 

Синхрон Януковича в сюжеті, очевидно, висмикнуто з якогось контексту. Пояснено його міркуваннями автора сюжету маніпулятивно. Справжньої думки екс-прем'єра з приводу конфлікту глядачі не почули.

 

Недостовірним (не підтверджено авторство думки) є повідомлення журналіста про те, що «політологи запевняють: незабаром вибори і Тимошенко показує електорату як живе її головний конкурент». Ще і ще раз наполягаю: політологи не бувають анонімними й масовими. Кожна експертна думка завжди має конкретного автора. Маю ще й таке багаторічне спостереження: журналісти часто-густо починають посилатися на анонімних «політологів», «експертів» або «спостерігачів», коли їм просто хочеться висловити своє власне, вистраждане міркування.

 

Так само, розповідаючи про екзотичні факти з історії резиденції, журналіст знову посилається на анонімних «археологів»: «Тут розташовані руїни козацького монастиря у підземельях якого, за інформацію археологів, може зберігатися бібліотека самого Ярослава Мудрого. Нібито будівельники двічі розкопували її під час робіт і знову замуровували. Археологів на територію так і не пустили».

 

Картинка є інформативною лише на самому початку сюжету: це кілька планів, які журналістам вдалося зняти на підступах до резиденції, допоки охорона не перешкодила їм вести подальшу зйомку. Тут усе добре. І якість операторської роботи, і текст, який відповідає картинці. А далі бачимо наслідки традиційно хибного підходу до створення сюжету: журналістського тексту багато (самі бачили, скільки власних міркувань хотілося донести до глядача автору!), а картинки під ці тексти немає... Далі йдуть традиційні «шпалери». Спочатку нам розповідають про конкретну резиденцію, показуючи довгий «проїзд», на якому ми бачимо численні дачі, що точно до резиденції Януковича жодного відношення не мають. Потім навколо синхронів Тимошенко і Януковича йдуть традиційні «паркетні» плани - із засідання Кабміну, з прес-конференції головного опозиціонера країни.

 

Отже, в підсумку: велика кількість міркувань і недостовірних фактів, велика кількість «лівих» картинок, нерозкрита тема (ба навіть теми). Найбільше, про що глядач міг довідатися з сюжету, - це про особисте іронічне ставлення журналіста Загородного до Тимошенко, Януковича та інших, а також до їхніх майнових конфліктів.

 

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

4) Не всі синхрони в сюжеті слугують розкриттю теми.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є судження (коментарі) та оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

11) У сюжеті немає необхідних бекґраундів.

14) Зміст стендапу не розкриває теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

 

Підсумок - не дотримано 9 критеріїв із 34-х. Але ці 9 критеріїв - із найважливіших!

 

Сюжет «Кабмін проти НБУ в справі з проблемними банками»

(репортер - Марія Васильєва, оператор - Андрій Тримбач)

 

Цей сюжет і наступний (Артема Альошина про НБУ і дострокове зняття депозитів), - дарма, що різні за змістом, є братами-близнюками за формою.

 

Звичайна історія, коли намагаємося розповідати про «великі» економічні теми. Велика кількість журналістського тексту при невмінні якісно його ілюструвати картинкою, призводить до суцільних «шпалер» (вулиці, будівлі, таблички) зі вкрапленням «паркету» (тут - любі серцю кожного глядача плани засідання Кабміну).

 

У цих двох сюжетах (які, до того ж, за версткою у випуску йдуть поряд) є не лише спільні герої, як-от пан Круглик із головного департаменту зовнішньоекономічних зв'язків НБУ, знятий в одному й тому ж антуражі. Є набагато більше - в обох сюжетах використано однакові «шпалери»: це середні плани будівлі НБУ. Підкреслюю: не схожі плани, а однакові плани! Тим більше така «яскрава» картинка, яку, до речі, глядач бачить геть у всіх новинах, щойно мова заходить про НБУ, валюту, обмінні курси, просто гроші як такі тощо.

 

Повертаючись до сюжету Марії Васильєвої, можна відразу ж зазначити цілковито «нелюдську» мову в тексті за кадром:

 

«Намагання почати рекапіталізацію забуксували».

 

«Реструктрутизація боргів "Укрпромбанку" та "Надра" перед кредиторами - одна з головним умов їх націоналізації. Урядовці вважають - тимчасові адміністратори НБУ гальмують розчищення боргових завалів».

 

«Адже, вкладники двох великих фінустанов із нетерпінням чекають розблокування свої грошей. Крім того, уряд пропонує у купі з ними рекапіталізувати ще 13 маленьких банків».

 

Даруйте, люди так не розмовляють, а тому й зрозуміти на слух таке не можуть. Наша журналістська справа - перекладати з мови вузьких спеціалістів на мову загальнолюдську.

 

У сюжеті є журналістські оцінки і висновки:

 

«Уряд вдосконалює жанр колективного листування. Цього разу Кабмін вирішив натиснути авторитетом на Національний банк України, аби націоналізувати наступні два розорені банки на своїх умовах».

 

«Але, от біда, уряд і Нацбанк, хоча і розташовані один до одного впритул, добросусідських взаємин не підтримують. Намагання почати рекапіталізацію забуксували».

 

«Оприлюднивши свої пропозиції до НБУ, уряд апелює до громадської думки».

 

Інша біда. Всі компетентні коментатори в сюжеті (Ігор Уманський, в. о. міністра фінансів, прем'єр Юлія Тимошенко, представник президента в Кабміні Олександр Шлапак і вже згаданий Сергій Круглик) говорять про щось «своє, наболіле», але без серйозного пояснення (бекґраунду) зрозуміти їхні думки важко, а то й узагалі неможливо. Особливо ж коли зникає очевидна для середнього глядача формальна логіка між підводкою до синхрону і самим синхроном. Наприклад:

 

«ЗА КАДРОМ: Виправляти становище в "Укрпромбанку" та банку "Надра", дві державні установи зобов'язані спільно.

СИНХРОН УМАНСЬКОГО: Жодний спосіб, на жаль, не вирішує це питання щодо зовнішньої заборгованості. В першу чергу зовнішньої заборгованості. Між тим, у нас ще є внутрішня заборгованість, є заборгованість перед Національним банком, яка приблизно дорівнює в тому числі зовнішній заборгованості. Прогресу з цих питань жодного. На нашу пропозицію Національний банк не реагує».

 

На городі бузина, а в Києві дядько...

 

З сюжету, як раніше в попередніх випусках ТСН, так і не стає зрозумілим, чому представник президента вважає: «Як на мене, ситуація доведена до абсурду». Я ще раз підкреслю, що авторка сюжету, звісно, може розуміти, про що тут ідеться. Але свого розуміння ситуації їй не вдалося донести до глядача.

 

Або синхрон уже згаданого Круглика. Це про що, як ви гадаєте (бо пояснень до цього синхрону немає, він іде відразу ж після обурливого здивування Шлапака)?

 

«СИНХРОН КРУГЛИКА: Пропозиції, які Національним банком направлені по "Укрпромбанку", по інших банках щодо рекапіталізації, залишаються без відповіді. Тому, сподіваюсь, що все ж таки, буде виконано те, що вже запропоновано, що вже готово до рекапіталізації з боку уряду».

 

Глядачу тут залишається лише повірити журналістам на слово, що все, про що розповідають усі ці чиновники, має якийсь стосунок до заявленої теми.

 

Аналізувати картинку або її взаємодію з текстом тут марна справа, як завжди зі «шпалерами» і «паркетом». Хочу звернути увагу лише на два плани. Перший - із «особливо цінних», оскільки несе глядачеві безліч інформації.

 

 

Якщо придивитися уважно, особливо ж на стоп-кадрі (якого, на жаль, немає у глядачів), можна здогадатися, що це нам показують «вхід кудись». Цінна візуальна інформація, дуже доречна саме для розкриття саме цієї теми!

 

А ось інша картинка - це вже не одного разу згаданий синхрон пана Круглика. Досвідчені оператори називають подібні плани словосполученням «красиве вухо».

 

 

У синхронах людина повинна бути повернута до камери приблизно на три чверті. Тут бачимо майже профіль. Пояснюється це просто - під час запису цього інтерв'ю репортер (щоправда, тут невідомо, хто з них двох - Васильєва чи Альошин) стоїть занадто далеко від осі зйомки. А слід стояти максимально близько до неї. Тоді не будемо отримувати профілі. Я загострюю увагу на цій помилці ще й тому, що цього не знають численні репортери ТСН. Ось іще парочка прикладів «красивих вух» із цього ж випуску, але з інших сюжетів).

 

 

Повертаючись до сюжету Васильєвої: фон у стендапі - неінформативний, це розмитий середній план Кабміну. Точніше, хто знає, може здогадатися, що це Кабмін. У сюжеті є нічим не виправданий «наїзд» на кабмінівському «паркеті». Є нічим не виправдана панорама входу до банку. Є некомфортні склейки ЗГП+ЗГП, СРП+СРП, монтажних фраз як таких у сюжеті немає. Частину «паркетних» планів знято нестабільними планами (чи без штативу, чи просто штатив не було як слід зафіксовано).

 

Отже, підіб'ємо підсумки щодо помилок у сюжеті.

 

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті не розкрито.

3) Тему сюжету розкрито на «паркеті», а не через «живих людей».

4) Усі синхрони в сюжеті є незрозумілими і не розкривають теми.

6) У сюжеті є висновки та оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

9) Мова репортера в стендапі і в тексті за кадром не є доступною.

10) У сюжеті є порушення формальної логіки, його композиція не є простою і зрозумілою.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани в сюжеті є стабільними.

18) Основні об'єкти розповіді не розкадровано.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори планів (тут я беру повтори в двох сюжетах поспіль).

23) У сюжеті є невиправдані панорами і зміни крупності в кадрі.

24) Панорами і зміни крупності змонтовано некоректно.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

33) Хронометраж сюжету не відповідає потребі розкриття теми (явно затягнуто).

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

 

Підсумок - не дотримано 21 критерій із 34-х.

 

Сюжет «НБУ заборонятиме дострокове зняття депозитів»

(репортер - Артем Альошин, оператор - Сергій Азаренко)

 

Я вже писав у попередній статті про підводку-шараду до цього сюжету. Нагадаю її ще раз:

«Комірний замок на депозити. Власники заощаджень, які довірили їх банкам, можуть побачити свої гроші не скоро. В стінах Нацбанку не на жарт перейнялися оздоровленням банків. Відтак, на роль рятівника пропонують багатостраждальні депозити населення. Банкіри обома руками за, але НБУ радіти останнім і завчасно сумувати та панікувати громадянам не радить. Мовляв, все ще тільки на словах. А на ділі буде добре і першим, і другим. Чи таке можливе і на чиєму полі грає Нацбанк - Артем Альошин далі».

 

Гадаю, що ведуча тут неабияк заінтригувала допитливих глядачів (бо недопитливі вже пішли геть з каналу після такої підводки). В сюжеті інтрига залишається - причому, від початку до самого кінця.

 

Дуже складна для сприйняття мова журналіста: всі ці «кошти», «фінустанови», «фактично», «відповідні рішення» (до речі, тут завжди виникає питання, чому саме ці рішення відповідають) тощо. З цього всього складаються непрості для розуміння думки, наприклад:

 

«Фактично, нового мораторію на дострокове зняття депозитів банкіри чекали від початку літа, коли НБУ скасував свою попередню заборону (яку?! - Авт.). У можливість повернення табу вірять і економісти, мовляв, у такий спосіб регулятор намагатиметься врятувати від банкрутства частину проблемних банків».

 

Мінімум фактів, максимум висновків і оцінок журналіста, наприклад:

 

«Однак, чи то у страху очі великі, чи то банкіри видали бажане за дійсне».

 

«Ключове слово "вимагати". Банкіри і так можуть не повертати внески, якщо у фінустанові працює тимчасова адміністрація. Однак, її хочуть захистити ще й від натовпу розлючених вкладників».

 

«Зрештою, хто кого не зрозумів, достеменно не відомо. Проект відповідного рішення НБУ готуватиме ще кілька тижнів і все ще може змінитися (що саме?! - Авт.)»

 

Синхрони, як і в попередньому сюжеті, - «про своє, про наболіле», але не зрозуміло, про що саме. Наприклад:

«СИНХРОН РЯБЧЕНКА (це експерт. - Авт.): В очікуванні того, що восени певна кількість банків, може 10-20-30, будуть мати величезні проблеми зі своїм фінансовим становищем, Національний банк може заради того, щоб стабілізувати ситуацію, знову обмежити права громадян».

 

З підводками синхрони пов'язані дуже приблизно, умовно.

 

Стендап (зрозуміло, на тлі будівлі НБУ, вже докладно показаної нам у двох цих сюжетах на середніх планах) дає інтризі нове життя: «На яких саме умовах банки прийматимуть восени гроші від населення - спрогнозувати важко. Остаточне рішення Національного банку може суттєво відрізнятися від початкових планів».

 

Надзвичайно інформативно, чи не так? Гадаю, те ж саме можна сміливо казати і про Кабмін, і про президента, і про парламент. Це думка ні про що.

 

Картинка в сюжеті - вже звичні «шпалери», які, зрозуміло, не мають стосунку до тексту за кадром. Крім вже показаних у попередньому сюжеті середніх планів НБУ, ще архівні плани, не позначені титром «архів»: гроші в касу, лічильна машинка тощо.

 

Окремо про перебивку в синхронах. КРП очей і рук людини, звісно, можуть бути перебивками. З одним істотним «але»: лише в тому випадку, коли є яскраво виражена емоція. Інакше подібна перебивка виглядає притягнутою за вуха. Крім всього іншого, цих перебивок забагато в одному з синхронів (цілих дві склейки). До того ж, одну з них - КРП очей Олександра Охріменка (радника «Комбанку») в сюжеті повторено двічі.

 

Повертаючись до теми сюжету, хочу зазначити, що сама по собі вона видається дуже розмитою. Зрештою, банк пропонує людям різні види депозитів, але основу становлять чітко строкові депозити. І в угоді прописується термін їх повернення. Дострокове зняття такого депозиту зазвичай веде до втрати значної частини або й усіх відсотків. Із сюжету не зрозуміло, яких саме видів депозитів може стосуватися ймовірна заборона дострокового зняття.

 

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті не розкрито.

3) Тему сюжету розкрито не через «живих людей», а на «паркеті».

4) Усі синхрони в сюжеті є незрозумілими і не розкривають повноцінно теми.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є висновки й оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

9) Мова репортера в тексті за кадром не є простою і зрозумілою.

10) У сюжеті є порушення формальної логіки.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

12) Архівну картинку в сюжеті використано некоректно.

14) Зміст стендапу не розкриває теми.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

18) Основні об'єкти розповіді не розкадровано.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори планів.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

33) Хронометраж сюжету затягнуто.

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

Підсумок - не дотримано 20 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Підпільного трансплантолога Зіса амністували»

(репортери - Світлана Федчун, Андрій Барташов, оператори - Сергій Сєров, Сергій Олексієв)

 

Сюжет починається і більшою частиною складається з бекґраунду, подія сьогоднішнього дня - амністія - на другому плані. Потім авторка знову повертається до бекґраунду. Тож є зауваження як до композиції сюжету (в новинах спочатку йде сьогоднішня інформація, а вже потім - бекґраунди), так і до фокусу теми. Певно, синхрони про те, як правоохоронці свого часу вели цю справу, були доречними колись, а не сьогодні.

 

Натомість у сюжеті дуже погано пояснено парадокс, на якому будувалася підводка («Підпільного трансплантолога Зіса амністували, проте до екстрадиції залишили в кайданках»). Так само, попри велику кількість бекґраундної інформації, в сюжеті бракує відповідей на деякі очевидні запитання. Зокрема, щодо термінів покарання - на скільки років в'язниці його було засуджено.

 

Є логічна помилка: «Ізраїльський лікар не визнає своєї провини, але амністія передбачала звільнення з-під варти у залі суду. Оскільки півтора року перебування в СІЗО, за словами адвоката, позначилися на здоров'ї в'язня». Невизнання провини й амністія зі звільненням з-під варти в залі суду подано у причинно-наслідковому зв'язку, чого насправді немає.

 

Є інші логічні суперечності, які, певно, містять і фактичну помилку, оскільки в двох різних частинах сюжету йдеться про різні підстави для прохання Зіса про амністію - чи тому, що він має неповнолітню доньку (озвучено в синхроні прокурора), чи тому, що «півтора роки перебування в СІЗО позначилися на його здоров'ї» (озвучено в тексті з посиланням на адвоката). Є й підстава до амністування, озвучена в сюжеті як «пом'якшення обвинувачення... з торгівлі людьми - на порушення закону у сфері трансплантології». Очевидно, що цей процедурний момент потребував чіткого бекґраунду, якого в сюжеті немає.

 

Картинка в сюжеті частково відповідає темі - розкадровки Зіса в суді. Частково - «шпалери»: таблички, крупні плани якихось документів, крупний план кримінального кодексу України, чомусь статуя Правосуддя (невідомо де знята). Операторська робота переважно грамотна, але повноцінних монтажних фраз у сюжеті мало.

 

В стендапі фон ніяк не грає на розкриття теми, оскільки не пояснено, що саме за спиною в журналістки. Ймовірно, СІЗО?

 

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

7) У сюжеті, ймовірно, є фактичні неточності.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

10) Композиція сюжету не є простою і зрозумілою.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори схожих планів.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

29) В одному з планів сюжету не витримано горизонт.

Підсумок - не дотримано 12 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Отруєння солдат у Білій Церкві»

(репортери - Юлія Дячук, Алла Хуцанівська, оператор - Дмитро Бабак)

 

Сюжет дуже неоднозначний. З одного боку, є велика кількість позитивів: хороша композиція, багато якісних синхронів. З другого - багато відверто неновинних елементів. Найперше - використання спецефектів, таких як прискорення відеокартинки, в тому числі - в стендапі, чорно-біле зображення, підкладена музика, - все це є спотвореним показом дійсності, неприпустимим у новинах.

 

Крім спецефектів є й велика кількість зайвого руху камери: нічим не виправдані панорами (по ліжках у госпіталі, по компотах у їдальні тощо), перефокус із компотів на салати. Все це клеїться некоректно, без достатньої статики на початках і наприкінці. Нічим не виправданий ракурсний план - КРП ноги лікаря і журналістки.

 

Занадто велика кількість планів із авторкою сюжету - сім, і це крім стендапу! Закрадається думка про марнославство. Взагалі ж плани з журналістом, крім стендапу, в будь-якому разі зайві. Якщо перекладати словами інформацію, яку така картинка несе, виходитиме: «Журналіст виконує свою непросту роботу». Питання: чи розкриває така інформація тему бодай якого сюжету?

 

Отже, картинка «дружить» із текстом лише епізодично. Там, де «дружить», - усе добре й цікаво. Де «не дружить» - отримуємо прикрі речі. От, наприклад, знаєте, хто це?

 

 

Якщо вірити тексту за кадром, - це і є авторка сюжету Юлія Дячук :).

 

До речі, на це варто завжди звертати особливу увагу, коли наприкінці сюжету ви ставите «підпис» (тобто називаєте себе й оператора). Люди й об'єкти на картинці в цей момент начитки можуть асоціюватися з іменами. Тому в таких випадках, як мінімум, не можна ставити середні і крупні плани якихось людей.

 

Не всі плани в сюжеті якісні з точки зору композиції, зокрема в деяких синхронах мало «повітря» над головами. Стосовно монтажу: навіть ті розкадровки, які оператор робив, часто довільно розкидано в різні місця сюжету (наприклад, розкадровка черги солдат у їдальні). Є некомфортні склейки (СРП+СРП, одна й та сама людина в різному антуражі й у різних фазах руху).

 

Ключові синхрони - лікаря і керівників військової частини - є занадто короткими, обірваними і вирваними з контексту. Нікого з героїв сюжету не титровано.

 

У тексті трапляються журналістські оцінки: «Журналісти - журналістами, а обід за розкладом. Вони ні на шлунки, ні на їжу не скаржаться. Під пильним оком командирів солдати небалакучі».

 

Є зайві штампи, які ускладнюють сприйняття. Наприклад, таке відоме словосполучення, як «продукти харчування». По-перше, це просто калька з російської, українською є хіба що «харчові продукти». А по-друге, цей штамп узагалі є нісенітницею: кожен чудово уявляє, який саме «продукт» ми зазвичай отримуємо в результаті процесу харчування. І цей продукт точно не їдять :).

 

Підсумки:

4) Деякі синхрони в сюжеті є неповними, відтак не слугують якісному розкриттю теми.

6) У сюжеті є оцінки репортера.

9) Мова репортера не завжди проста і зрозуміла.

16) Текст репортера за кадром не завжди відповідає картинці.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

23) У сюжеті є невиправдані панорами і перефокуси.

24) Панорами і перефокуси змонтовано некоректно.

25) Ракурсні плани не виправдано цілями кращого розкриття теми.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

30) Не в усіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

 

Підсумок - не дотримано 10 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Українські правоохоронці порятували китайців з рабства»

(репортер - Інна Боднар, оператори - Сергій Азаренко, Ярослав Бондаренко)

 

За змістом - у сюжеті є оцінки й висновки: «Це котеджне містечко під Києвом називають унікальним». Хто називає і чому (якщо вже про це зайшла мова)? «Загриміти за грати можуть на 12 років»; «Як липовим фірмам у центрі зайнятості давали дозвіл на працевлаштування, нині з'ясовує міліція. Чому не перевіряли, в яких умовах працюють ті, хто отримав цей дозвіл?».

 

Не зрозуміло, навіщо, маючи самих китайців на картинці, авторам сюжету було витрачати зусилля на підтвердження від селян: «Тут задурно, впроголодь трудилися китайці. У селі їх бачили» - і далі аж два синхрони, зокрема, надзвичайно «в тему» синхрон бабусі: «То я бачу, що ходять китайці, мабуть, японці, даже два негра бачила...».

 

У сюжеті є логічна нестиковка, жодним чином не пояснена. В Мінпраці заступник міністра каже, що за нашим законодавством виконання угоди з працедавцем контролює сам працівник. Разом із тим, організатори приїзду китайців можуть отримати 12 років в'язниці. Що саме їм інкримінується? І ще одне запитання: організатори, які, за словами журналістки, «нині під слідством», - де, у нас, в Україні, чи в Китаї?

 

У сюжеті бракує думки головних героїв, себто самих китайців (хоча на картинці вони є)!

 

По картинці: заявочний план - ніякий. Це загальний план поля з далекими будиночками. Знято нестабільно, композиція неправильна (кадр поділено по горизонталі навпіл - на поле і небо). Нічим не виправдана панорама, без статичних точок. Далі некомфортно змонтовано декілька середніх планів підряд.

 

Знову «красиве вухо» у синхроні бабусі (та в кадрі повністю в профіль). Панорама і немонтажна склейка (СРП+СРП, плюс порушено фазу руху) в магазині. У синхроні слідчого - неправильна композиція кадру (немає «повітря» над головою).

 

Спроба намалювати графічну схему шахрайства вийшла невдалою - занадто багато на картинці збиткових зайвих деталей.

 

 

Підсумок по критеріях:

2) Тему в сюжеті розкрито неповноцінно.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є журналістські висновки й оцінки.

10) Сюжет збудовано нелогічно.

11) У сюжеті є не всі необхідні бекґраунди.

13) У сюжеті немає стендапу.

14) Зміст стендапу не працює на розкриття теми.

15) Фон у стендапі не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани в сюжеті є стабільними.

18) Основні об'єкти розповіді не розкадровано.

19) У сюжеті недотримано логіки монтажних фраз.

22) Інтершум є не на всіх планах сюжету.

23) У сюжеті є невиправдані панорами.

24) Панорами змонтовано некоректно.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

28) Не всі плани в сюжеті сфокусовано і збалансовано.

30) Не в усіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

 

Підсумок - не дотримано 19 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Даішники Дніпропетровщини побили людей?»

(репортер - Олена Усенко, оператор - Сергій Файзулін)

 

У цьому сюжеті авторів знову підводить невміння реконструювати події з минулого. Але саме тут крім того, що майже весь журналістський текст оздоблено «шпалерами», є значно серйозніша помилка, яка може дорого коштувати редакції. Розповідаючи про конфліктну ситуацію, а в ній - про цілком конкретних (!) міліціонерів - учасників конфлікту, автори показують на картинці цілком конкретних, але інших (!) міліціонерів!

 

Ось лише деякі з них:

 

 

 

Ці люди цілком упізнавані на екрані, і показано їх на словах негативного змісту. Слід бути готовими, що вони можуть подати до суду проти «1+1». З високими шансами виграти цей суд, адже будуть абсолютно праві.

 

В іншому сюжет майже збалансований, представлено думки обох сторін конфлікту, причому синхронами. Але вони розкривають не всі аспекти конфлікту.

 

В історії згадується таке: «Постраждалий каже: так один з інспекторів намагався звести з ним особисті рахунки за давній конфлікт». Логічним було б не лише коротко розповісти про суть цього конфлікту в минулому, але й запитати про це звинувачення думку протилежної сторони. А так ця згадка «повисла в повітрі» і привела до появи у глядача запитань, відповіді на які сюжет не дає.

 

Невиразною і незрозумілою є й зав'язка основної історії: «Машину, якою він повертався додому із дружніх посиденьок, зупинив наряд інспекторів. Вони хотіли, щоб водій, як свідок, підписав протокол. Проте, - каже Руслан, - цим не обмежились, а почали до всього прискіпуватись, та ще й забрали документи». Щоб розібратися в подібному конфлікті, слід з'ясувати всі деталі. Зокрема, до чого саме почали «прискіпуватись» інспектори? Так само випадає з історії свідчення батька потерпілого: «Я почув передьоргування пістолету, обертаюсь, а він вже наставив пістолет моїй дочці прямо в лице». Тут очевидно, що зав'язку нам розповіли дуже неповно, «пунктиром». Ну і зрештою, перевіряючи всі версії, слід було поспілкуватися з працівниками того кафе, де, за словами даішників, постраждалий гуляв, потрапив у бійку й отримав ті травми, у заподіянні яких звинувачує міліціонерів. Підсумую: історія, розказана журналістами, аж ніяк не може претендувати на повноту.

 

Стовідсотково зберегти нейтральність журналістці не вдалося, одна оціночка є - це слово «агресор» на адресу постраждалого (воно випадає з контексту, позначеного як версія міліціонерів).

 

По картинці: в сюжеті явно бракує обов'язкових для реконструкції подій елементів - місця події, стендапу.

 

Відверто погана композиція кадру на синхроні міліціонера - учасника події.

 

 

Тут є майже всі помилки, яких тільки можна було припуститися щодо композиції. Героя скадровано по центру, на фоні стінки, він дивиться в камеру, та й до фокусу є питання.

 

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

4) Не всі синхрони в сюжеті зрозумілі і служгують розкриттю теми.

5) У сюжеті не дотримано повноцінного балансу думок.

6) У сюжеті є оцінка репортера.

8) У сюжеті кожна фактична інформація є достовірною.

11) У сюжеті немає всіх необхідних бекґраундів.

13) У сюжеті немає стендапу.

14) Зміст стендапу не працює на розкриття теми.

15) Фон стендапу не працює на розкриття теми.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

23) У сюжеті є невиправдані панорами.

28) Не всі плани збалансовано і сфокусовано.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

 

Підсумок - не дотримано 13 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Житомиряни проти забудови дитячого майданчика»

(репортер - Олена Кузнєцова, оператор - Валентин Кузнєцов)

 

Сюжет загалом живий, по-справжньому репортажний - розповідь про акцію протесту людей. (Звісно, до такого репортажу в майбутньому «проситься» повноцінне журналістське розслідування на тему: хто і чому давав забудовникам дозвіл на таке будівництво).

 

У самому ж сюжеті є деякі помилки. Зокрема, бракує бекґраундів стосовно того, наскільки таке будівництво відповідає чинним будівельним нормам (про це кажуть люди, але їхня думка не є безумовно компетентною).

 

За формою є більше зауважень. По-перше, є невиправдана панорама подвір'я (цілком можна було показати його якісним загальним планом і розкадровувати далі). В окремих синхронах є помилки по композиції кадру - кадровано по центру, знову є «красиві вуха» людей, знятих у профіль. Забагато збиткових планів, які розповідають глядачеві про те, що «журналістка виконує свою роботу», - таких планів чотири. Синхрон заступника міського голови - в розфокусі. Нічим не виправдана прохідка в стендапі («прохідка заради проїздки» - тут поганий приклад нашим репортерам подають російські журналісти, які постійно ходять по кадру). Є некомфортні монтажні склейки середніх планів приблизно однакової крупності. Є повтор плану - стартовий кадр панорами повторено двічі. Інтершум у сюжеті використано якісно, але є фрагмент, де його немає (там, де власники будівництва, очевидно, відмовляються від спілкування, - принаймні, схоже на це, бо пояснення цим кадрам немає, й інтершуму також не чутно). В деяких синхронах неправильно скадровано мікрофон - видно руку журналістки.

 

Отже:

11) У сюжеті є не всі необхідні бекґраунди.

18) Не всі основні об'єкти розповіді якісно розкадровано.

19) У сюжеті не дотримано логіку монтажних фраз.

21) У сюжеті є повтори планів.

22) Інтершум є не на всіх планах сюжету.

23) У сюжеті є невиправдані панорами.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті комфортні і грамотні.

28) Не всі плани в сюжеті сфокусовано.

30) Не в усіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

31) У деяких синхронах мікрофон скадровано неправильно.

 

Підсумок - не дотримано 10 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Донецькі онкологи роблять штучні шлунки»

(репортер - Ірина Степанова, оператор - Андрій Вєтошкін)

 

Дуже суперечливий сюжет. Є в ньому якісні журналістські знахідки, а є геть провальні речі.

 

З позитивів можна відзначити, по-перше, саму тему, яка є надзвичайно цікавою і важливою. По-друге, якісні зйомки в операційній, у тому числі й стендап. Дуже цікаві синхрони лікарів.

 

Але є й помилки. По-перше, надзвичайно бракує думок людей, яким уже було успішно зроблено подібні операції (а за повідомленням журналістів - таких уже п'ятеро)! Критично бракує бодай однієї такої історії «з перших вуст». У такій темі могли бути доречними навіть синхрони їхніх близьких людей. І ще - синхрони інших хворих, які чекають на операцію. Нічого цього в сюжеті, на жаль, немає. До речі, це ще й питання балансу думок, адже зовсім не факт, що прооперовані люди обов'язково говорили би про операцію в райдужних тонах.

 

Прекрасні плани і стендап, відзняті в операційній під час операції, - на жаль, перетворюються на «шпалери», оскільки «під ними» йде абстрактний, не прив'язаний до конкретики текст. Адже зовсім не факт, що хірурги в показаний нам момент роблять саме таку операцію. На жаль, у більшості журналістів є певна зневага до найприроднішого підходу, коли за кадром глядачеві пояснюють картинку. Не «що бачу, те й співаю», а пояснюють речі, які не є зрозумілими чи очевидними з самої картинки. Таких непояснених «неочевидностей» на картинці в сюжеті вистачає.

 

Кінцівку сюжету взагалі зроблено на суцільних «шпалерах», які жодного стосунку до теми не мають. Нам показують переважно середні плани вулиць (певно, донецьких?) і людей на цих вулицях. Не зрозуміло, який усе це має стосунок до тексту: «На Донбасі після раку легенів рак шлунку посідає друге місце. Щорічно тут реєструють 16 тисяч хворих. Загалом по Україні статистика вдесятеро більше. В майбутньому в протипухлинному центрі збираються робити до 20 операцій щороку. Вже зараз до них їдуть з усієї України, Росії та близького зарубіжжя. Лікарі розуміють, - всіх їм не прооперувати. Тому готові ділитися досвідом».

 

У журналістському тексті чимало термінів. І таких, які цілком можна було замінити на природні, «людські» слова з розмовної лексики (наприклад, «летальність»), і таких, які точно не всі глядачі знають, а якісного бекґраунду (пояснення значення) цих термінів немає. Наприклад: «На виході штучний резервуар з'єднують з дванадцятипалою кишкою, що має природні сфінктери».

 

У сюжеті - явний розфокус теми, оскільки в певний момент від теми конкретної унікальної операції журналістка легко переходить до іншої, глобальнішої теми: «Сам Бондар у медицині відстоює відновлювальну хірургію», а далі - докладний синхрон професора вже з цієї теми.

 

Заявочний план сюжету вибрано вкрай невдало.

 

 

Зрозуміло, що цей план аж ніяк не заявляє теми, і в жодному разі не здатний зацікавити жодного глядача. До того ж, у цьому плані ще й не дотримано горизонт. І це при тому, що знято було чимало класних картинок, які були б шикарними саме як заявочні плани в такому сюжеті!

 

1) Тему сюжету чітко не сфокусовано.

2) Тему в сюжеті повноцінно не розкрито.

3) Тему сюжету розкрито не через «живих людей».

4) Не всі синхрони в сюжеті зрозумілі і слугують розкриттю теми.

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

9) Мова репортера в тексті за кадром не є простою і зрозумілою.

11) У сюжеті є не всі необхідні бекґраунди.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани є стабільними.

19) У сюжеті не скрізь дотримано логіку монтажних фраз.

22) Інтершум є не на всіх планах сюжету.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними.

29) Не в усіх планах сюжету витримано горизонт.

34) Заявочний план не вводить глядача в тему і не привертає його уваги.

 

Підсумок - не дотримано 14 критеріїв із 34-х.

 

До наступних двох сюжетів є невеличка передмова. Їх можна схарактеризувати як «корисні поради». Що точно не є функцією новин! По-перше, будь-яка порада є неоднозначною, бо завжди базується на чиїхось суб'єктивних висновках і оцінках. А це не справа новинаря - приєднуватися до чиєїсь точки зору. Його справа - шукати балансу думок.

 

По-друге, слід усвідомлювати, що новини дивиться сила-силенна різних людей. А універсальних порад не буває. Особливо ж коли йдеться про такі речі, як здоров'я чи юриспруденція. Мені здається, що журналісти, коли беруться роздавати «добрі поради», не дуже чітко уявляють, яку відповідальність вони беруть на себе і «вішають» на свою редакцію. Навіть тоді, коли покладаються на думку цілком компетентних експертів! Адже в цьому випадку не виключено, що сталося одне з двох. Або такі експерти «трапилися» журналісту, коли він розшукував експертну думку. Або журналіст свідомо підбирав експертів, які «підтверджують» його версію (гіпотезу). В обох випадках ця версія (гіпотеза) не є достатньо перевіреною «на міцність». Експертів багато, думки можуть бути різними, аж до протилежних. А основне завдання новинаря - показати глядачеві повний спектр думок - залишається невиконаним.

 

Сюжет «Забобони як діагностика хвороб»

(репортер - Світлана Березівська, оператори - Олександр Сафронов, Андрій Поставець)

 

У сюжеті доводять версію, що народні прикмети й забобони насправді можуть бути ознаками конкретних хвороб. Ця думка не має однозначного трактування. Але в сюжеті підібрано експертні оцінки, які її однозначно підтверджують. Під час сюжету не полишає враження, що нам розповідають про купу різних тем: певно, за такого формулювання головної теми сюжету важко було уникнути часткового розфокусу.

 

Є логічні нестиковки. Наприклад, «підсумок» стендапу: «Сучасні лікарі підтверджують: народні прикмети - справжні діагнози». А далі: «Школярка Ганнуся із села на Чернігівщині і срібний хрестик має, і коштовному камінню довіряє».

 

У сюжеті чимало невиправданих узагальнень із серії «люди кажуть», «в народі кажуть». Це ще може сяк-так стосуватися забобонів. Але є й такі «посилання»: «Нині ні для кого уже не таємниця, - кішки переносять дуже небезпечну для плоду інфекцію». Декілька разів посилання звучать не менш абстрактно: «лікарі підтверджують», «фахівці пояснюють», «лікарі не всі прикмети вважають вартими уваги».

 

Цікавий стендап, записаний кількома планами біля дзеркала. Взагалі, в сюжеті є цікаві плани, шкода, що вони переважно слугують «шпалерами». Є плани з не дуже вдалою композицією. Для чогось показують «брудний» від'їзд від школярки Ганнусі перед її синхроном (було цілком достатньо дати розкадровку). Синхрон невиправдано знято без штативу. Є нічим не виправданий перефокус у представленні лікарки-натуропата, непотрібна панорама по хрестиках, до того ж змонтована без статичних «точок». На багатьох планах немає інтершуму.

 

Великі шматки закадрового тексту перекрито «шпалерами». Наприклад, на тексті: «У народі кажуть, новонароджених у перший місяць нікому не треба показувати. Фахівці пояснюють: у мами і дитини у цей час дуже слабкий імунітет. Одначе лікарі не всі прикмети вважають вартими уваги. А вагітним насамперед радять дослухатись до медиків» - численні середні плани якихось жінок, вагітних і з дитячими візками. А на цьому плані:

 

 

- виявляється, тут зображено «наших предків» :) (бо так сказано під цим планом у тексті за кадром).

 

Некомфортних склейок (за крупністю, за фазою руху тощо) багато, аж ось дуже яскравий приклад, під назвою «чарівна сила мистецтва». Тут бачимо в першому плані тьотю, в лівій руці у неї нема нічого, аж раптом - наступний план - а в руці вона щось тримає, щось загадкове!

 

 

 

По ходу справи - порада журналістам. Умовляйте своїх героїв під час запису синхрону знімати темні або затемнені окуляри. Аргумент простий (у тому числі і для самих героїв): коли очі ховають за темними окулярами, зменшується довіра до сказаного людиною. Як гадаєте, чи всі глядачі повірили цій жінці?

 

 

На «підпису» в сюжеті - знову «асоціативні викрутаси». Бачимо:

 

 

 

Чуємо: «Світлана Березівська, Олександр Сафронов, Андрій Поставець. ТСН, «1+1». Вгадайте, хто тут є ким :).

 

1) Тема сюжету не є чітко сфокусованою.

6) У сюжеті є судження без належних посилань.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

10) Сюжет збудовано з логічними помилками.

16) Текст репортера за кадром не відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани є стабільними.

19) У сюжеті не дотримано логіки монтажних фраз.

23) У сюжеті є невиправдані панорами, зміни крупності в кадрі, перефокуси.

24) Панорами, зміни крупності, перефокуси змонтовано некоректно.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними.

30) Не у всіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

 

Підсумок - не дотримано 11 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Як вберегтися від стресу в громадському транспорті?»

(репортер - Ірина Маркевич, оператори - Андрій Соколенко, Валентин Шилко)

 

Знову «корисні поради». При цьому більшу частину журналістського тексту складають власні твердження й оцінки, наприклад: «Шкала заторів у столиці піднімається вгору. Це означає, що на дороги повертаються кілометрові тянучки і проблеми з громадським транспортом і нові порції стресів. Транспортне роздратування випливає у психози і депресії. 90 відсотків людей, які зайшли до маршрутки у доброму гуморі, виходять сердитими».

 

Якщо казати про баланс думок, то в цьому сюжеті в чистому вигляді спрацьовує тенденційний підбір думок на користь «журналістської версії». Говорити про «весь спектр думок» тут аж ніяк не доводиться.

 

Якщо казати про посилання - знову є абстракції («психологи кажуть»). Наведено різноманітні цифри статистики, не підтверджені жодним джерелом.

 

Спроба «погратися» зі стендапом призвела, зокрема, до такого плану:

 

 

Логіка цього розфокусу є зрозумілою: у тексті стендапу в цей момент ідеться про дорожні затори. Але журналістам варто мати на увазі, що перефокус у стендапі чи в синхроні завжди має декілька секунд надзвичайно неестетичної, «брудної» й «неохайної» картинки, коли в розфокусі - обличчя людини.

 

Картинка з текстом здебільшого не «дружить». Зокрема, є великий фрагмент розповіді про певну «пані Валентину», при цьому на середніх планах нам показують різних людей, і вгадати, хто з них є цією загадковою Валентиною, неможливо - аж до її синхрону, після якого знову йдеться про неї ж, але її в кадрі вже немає.

 

Три синхрони в сюжеті - з «красивим вухом» (пояснення див. вище). Синхрон психолога в темних окулярах (пояснення див. вище). Кілька збиткових планів на тему «журналістка працює» (пояснення див. вище).

 

Журналістам ТСН треба звернути увагу на те, що плашка з темою періодично перекриває логотип на мікрофоні. (Це, до речі, питання внутрішнього стандарту - як саме кадрувати мікрофон, щоб він був у кадрі коректно, з урахуванням тієї ж плашки, бо цю похибку можна бачити в багатьох синхронах на ТСН.)

 

5) У сюжеті не дотримано досяжного балансу думок.

6) У сюжеті є судження, твердження й оцінки репортера.

8) У сюжеті не кожна фактична інформація є достовірною.

16) Текст репортера за кадром не завжди відповідає картинці.

17) Не всі статичні плани є стабільними.

18) Не всі основні об'єкти розповіді якісно розкадровано.

19) У сюжеті не скрізь дотримано логіку монтажних фраз.

23) У сюжеті є невиправданий перефокус.

25) Є невиправдані ракурсні плани з нижньої точки.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними.

30) Не в усіх планах сюжету грамотно вибудувано композицію кадру.

 

Підсумок - не дотримано 11 критеріїв із 34-х.

 

Сюжет «Як зекономити на пальному?»

(репортер - Максим Сухенко, оператори - Володимир Остапенко, Михайло Путята)

 

Дуже якісний по картинці сюжет. Хороша операторська робота, майже без «помарок» (хіба що кілька планів, знятих без штативу, де, на мою думку, ним можна було скористатися), текст майже в усьому сюжеті відповідає картинці.

 

За змістом: гадаю, занадто загально було сформульовано тему, що призвело до певного розфокусу. Цілком би вистачило розповіді про автівки, які заправляють спиртом. А так - ще майже півсюжету присвячено газу, що вже давно не є якоюсь новиною.

 

За жанром сюжет вийшов суперечливим. Чистий нарис періодично скочується до вже знайомого нам жанру «корисних порад». Звідси виникають і журналістські твердження-заклики, наприклад: «Головний секрет від автомайстрів - заправляйте тим, до чого душа лежить. Тільки пам'ятайте, хоч на чому ви їздите, ангел-охоронець не літає швидше 100 кілометрів на годину». А це є зайвим у новинах.

 

В одному з планів бачимо ще одну геть зайву в новинах річ - політичну рекламу!

 

 

Залишається сподіватися, що це трапилося випадково, а не було зроблено під тиском чи за гроші! З цим журналістам слід бути уважнішими.

 

І ще кілька дрібних помилок. Слово «аби» в значенні «щоб», причому не раз. Певна кількість кадрів на тему «журналіст виконує свою роботу». Синхрон із даішником і з однією з героїнь сюжету - в темних окулярах.

 

Підсумок:

1) Тему сюжету чітко не сфокусовано.

6) У сюжеті є твердження (поради) репортера.

17) Не всі статичні плани є стабільними.

26) Не всі монтажні склейки в сюжеті є комфортними і грамотними.

 

Підсумок - не дотримано 4 критерії з 34-х.

 

І ще одне зауваження, але це вже не до сюжету, а до випуску (даруйте, в першій подачі я цей момент пропустив): на підводці до сюжету про альтернативне пальне і на початкових кадрах на плашці було заявлено тему наступного матеріалу: «Призначення коси».

 

Відповідь на коментарі

 

Gad // 09.09.2009 16:33:21

и эта... аффтар... тв-тюнер настрой, и фотки смени :) ... хотя я допускаю, что ты намеренно это сделал... гадить, так гадить ;).

 

За картинку даруйте. І повірте: нічого особистого! Сигнал із ефіру йде в SECAMі, при перекодуванні в PAL з кольорами виходить отака біда. Не дуже естетично, проте цілком функціонально для розбору помилок. Так що потерпіть уже якось, будь ласка :).

 

555555 // 09.09.2009 19:56:25

Автор, все помнят, что когда-то Ткаченко был хорошим журналистом, но хороший журналист и хороший человек Ткаченко давно закончился, добил ТСН лопатой именно он, про это автор почему-то стыдливо умалчивает.

 

Це питання висновків і оцінок. Ви оцінюєте події і причинно-наслідкові зв'язки саме так. Я оцінюю їх інакше. З усіх відомих мені фактів (а відомо мені чимало, повірте) і з того, що я бачив в ефірі після шапки ТСН протягом останніх років, я роблю висновок, що останнє «справжнє ТСНівське» в ТСН «добили лопатою» в часи, коли каналом керував Сирбу, а новинами - Катеринчук. Саме тоді було знищено останні ознаки фірмового, доволі інтелігентного, але зрозумілого людям ТСНівського стилю, ті залишки, які вціліли навіть після багатьох років безбожного цензурного пресингу. Саме тоді ефір новин ТСН заповнило «інформаційне сміття», яке системно робилося зі свідомими порушеннями всіх можливих стандартів журналістики й етичних норм професії. Зокрема, перетворення цілком респектабельних новин на «чорнушну кримінальну хроніку». «Творчі» стендапи (наприклад, я ніколи не забуду, як пан Жан Новосельцев у затопленому прикарпатському селі «грався» в футбол у стендапі. Очевидно, не розуміючи, що у людей, про яких він розповідає, - страшне горе). Тоді ж полізли в ефір безкінечні і без жодного почуття міри розумування ведучих і репортерів. І «корисні поради». І тоді ж з'явилися в ефірі численні імітації «прямих включень» (див. передмову до цієї статті). Я, до речі, вперше про таку «технологію» чув від Катеринчук ще в 2007 році, коли вона прийшла розвалювати інформаційну службу на каналі «Сіті» (яку до того ми з Олександром Макаренком ретельно вибудували). Але тоді я чомусь вирішив, що розмова про «псевдовключення» - просто якийсь дурний жарт. Мабуть, тому що в голові така нісенітниця не вкладалася. А виявилося, що це далеко не жарт!

 

Наскільки мені відомо, коли Ткаченко прийшов керувати каналом, Катеринчук протягом тривалого часу чомусь залишалася «священною коровою» (я пишу «чомусь», хоча відгадка цього «чомусь» лежала й лежить на поверхні). В мене особисто ця колізія й досі викликає чимало запитань до Саші. Але коли те «чомусь» скінчилося і Катеринчук нарешті було звільнено з каналу, ТСН потрохи почав приходити до тями. Це очевидно з ефіру. Хоча, як я вже писав, залишається ще купа «барбоських» рудиментів. Але я розумію, що авгієві стайні швидко не розчищаються. Тим більше, в погані часи загострення психічної хвороби під назвою «президентські вибори».

 

Ігор Куляс, медіаексперт

 

Ігор Куляс - медіатренер; з 1989 року пройшов на українському телебаченні шлях від репортера до шеф-редактора новин. Протягом 1999-2002 років був шеф-редактором телекомпанії «Новий канал» («Репортер»). Стажувався на BBC, Reuters, ITV, CBC. Працював кризовим менеджером у 20 регіональних та загальнонаціональних телекомпаніях.

 

Нині є тренером-консультантом МГО «Інтерньюз-Україна» з телевізійного виробництва. Створив власну методику оцінки новинних програм. Протягом останніх чотирьох років сотні тележурналістів з усієї України пройшли в Ігоря  Куляса та його партнера Олександра Макаренка тренінги в рамках «Школи новин Internews». 

 

У рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» Ігор Куляс здійснює «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізує спільно з Інститутом масової інформації.

 

Критерії оцінки якості новин пояснено тут (частина 1, 2, 3).

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY