detector.media
10.09.2009 10:20
Лілія Ребрик: «Бути блондинкою іноді корисно»
Лілія Ребрик: «Бути блондинкою іноді корисно»
4 вересня стартував другий сезон одного з найпопулярніших в Україні шоу «Танцюють усі!» Любов і ненависть, дружба і зрадництво знову змішалися на танцпідлозі. А незмінна ведуча в новому сезоні одержала помічника - колишнього кавекашника, резидента команди «НП Мінськ» Дмитра Танкевича. Про нового напарника, свої переживання і про особисте життя Ліля Ребрик розповіла «Хрещатику».

- Ліліє, у другому сезоні в тебе з'явився напарник-ведучий! Розкажи про твого колегу і які ще сюрпризи готує новий сезон «Танцюють усі!»?

- Дмитрик належить до тієї категорії людей, які підкоряють не лише коректністю, а й серйозним ставленням до всього, не забуваючи при цьому про почуття гумору. Коли в нас відбувалися зйомки в Ялті, розпорядок дня був дуже насиченим, проте кожний ранок розпочинався з посмішки, що плавно переходила у сміх і гарний настрій, і в цьому велика заслуга Дмитрика. Що стосується сюрпризів, то новий сезон - це нові люди, тож не варто його порівнювати з попереднім. Хочеться пройти цей етап з новими емоціями, успіхами і помилками, і я дозволю собі таку розкіш!

 

- Відхід танцюристів, котрі припали до душі,- зворушливе видовище, і було видно, що ти іноді не могла стримати сліз. А цього разу давала собі установки на кшталт «це лише гра»? Взагалі, часто вихлюпуєш емоції?

- Для мене цей проект - не просто робота, адже я щиро переживаю за учасників. І кожне розставання для мене дуже важке. Мені весь час здається, що це несправедливо, і якби я могла, то залишила б у проекті всіх. Я - дуже емоційна людина, і знаючи це, керівники каналу ще на початку першого сезону попередили: «Лілю, ти ведуча, тому повинна вміти себе стримувати». І коли лунали слова: «Усім дякую. Зйомку закінчено!», самі учасники починали заспокоювати і приводити мене до тями. Це дуже важливий момент для мене, було зворушливо і приємно. Як буде в цьому сезоні, пророкувати не стану, тому що дуже багато залежить від того, які стосунки складуться з хлопцями.

 

- А сама танцюєш? Чи займалася колись танцями професійно?

- Мені завжди шалено подобалися танці, проте займалася я художньою гімнастикою (посміхається). Скільки турнірів пам'ятаю, на кожному мені випадало завоювати приз глядацьких симпатій, адже у своїх виступах я не лише намагалася виконати технічно всі елементи, а й намагалася вкласти в них максимум артистизму. Зараз можу сказати, що мені дуже подобаються емоційні танцюристи в шоу. Вони підкоряють, хвилюють, вони здатні змусити кожну струнку душі переживати і відчувати. Мене такі хлопці змусили затанцювати!

 

- З яким танцем ти б могла порівняти власне життя?

- Найбільше мені подобаються танці про любов. Це те почуття, за яким можна уважно спостерігати, яке допоможе і замислитися, і сплакнути. Хочеться вірити, що саме танець закладений у моєму житті, і якась найяскравіша підтримка з виром почуттів і емоцій у мене вже не за горами. І обов'язково - хепі-енд. Так, я вірю в казки!

 

- Крім цього шоу, ти також ведеш програму «Неймовірні історії кохання». Чи був серед сюжетів історій такий, що особисто тебе зачепив і вразив до глибини душі? І чи була історія, яку ти дивилася і казала: «Так це ж точнісінько про мене!»?

- Найперша історія кохання, що мені її довелося розповідати, була про велику акторку і дуже мудру жінку Наталію Андрейченко, котра свого часу виконала роль Мері Поппінс. Тільки прочитавши сценарій, я втратила дар слова, я зрозуміла, що це - знак долі, адже на гала-концерті в цій самій ролі довелося побувати мені особисто. І взагалі, по-білому заздрю людям, котрі готові говорити на увесь світ про свої почуття, я на таке нездатна. Та якщо замислитися, можливо, це від того, що до мене ще не прийшло таке кохання, про яке хочеться прокричати на увесь світ: «От ця історія вже точно про мене!».

 

- Тим, хто працює на телебаченні, часто бракує часу на особисте життя. А як ти розв'язуєш цю проблему?

- Те, чим я займаюся сьогодні, і є моє особисте життя. Я вважаю, що успішна людина успішна в усьому, не лише в професії. От коли в мене з'явиться власна родина і дитина, я й про себе зможу сміливо сказати: «Я успішна жінка й успішна людина!».

 

- Лілю, ти - природна брюнетка, проте популярність прийшла до тебе після освітленння волосся. Цікаво, у душі ти більше схильна до стереотипів про мудрих брюнеток або життєрадісних блондинок?

- Гадаю, що популярність залежить не від кольору волосся. Колір волосся - це, швидше, стан душі, у якому я почуваюся гармонійно. Якби моя професія дозволяла, я б самостійно і досить часто експериментувала не лише з кольором, а й з довжиною і стилем. Хоча, зізнаюся, бути блондинкою іноді корисно! Зате в душі я універсальна - блондинка, брюнетка, шатенка і руда.

 

- Чула, ти ведеш блог в інтернеті. Як ставишся до життя он-лайн? Багато часу проводиш у мережі?

- Я - за справжнє життя. Зі справжніми людьми й емоціями.

 

- Чому присвячуєш вільний час?

- Я дуже люблю літати. Мені подобається їздити вночі мостами на своїй машині, читати книжки, що дозволяють переключитися, і навіть грати в боулінг...

 

- Що б ти хотіла побажати читачам?

- Цінуйте кожну хвилину свого життя, не забувайте про те, що будь-який момент - унікальний. Іншим разом ніколи не переживете свої перші відчуття. Насолоджуйтеся життям і, як я кажу в програмі: «Любіть, дорогі мої!».

 

«Хрещатик»

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY