Редактор журналу «Фокус» Михайло Гладкий, привітавши міського голову Андрія Садового і вручивши йому диплом лідера конкурсу, несподівано опинився у фокусі шквальних запитань представників ЗМІ, які будучи виразниками громадської думки, не могли збагнути, яким чином місто, що потерпає від незліченної кількості проблем, породжених нездалою роботою саме міської ради, стало визнаним за таке, де жити в Україні найліпше!
Налаштовані до рідного міста з патріотичних позицій, люблячи його понад усе, місцеві журналісти усе ж не вважали за потрібне пишатися абсолютно незаслуженими лаврами, тому й дозволили собі порушити святковий настрій у мерії критичними запитаннями. І, виявляється, недаремно, бо Михайло Гладкий зізнався, що він нічого про те все не знав!
«Я хотів привітати переможця нашого рейтингу найкращого міста для життя в Україні. Цього року кращим містом став Львів», - сказав Михайло Гладкий.
За версією оприлюдненого рейтингу, до десятки лідерів увійшли Львів, Київ, Івано-Франківськ, Чернівці, Ялта, Харків, Одеса, Іллічівськ, Сімферополь та Севастополь. За словами Михайла Гладкого, рейтинг шукає ідеальні міста для комфортного існування, де можна дихати свіжим повітрям (загазований центр Львова!), пити чисту воду (у Львові вода із жахливим осадом, та й то, коли є у кранах!), не страшно відпустити дитину саму на вулицю (у Львові цього ліпше не робити!), знайти добру роботу (рівень зайнятості у Львові бажав бути вищим і до кризи, а що вже казати тепер!), кваліфіковану медичну допомогу (болюча мозоль!), вулицями якого можна переміщуватися без стресу (оце вже точно не про Львів із його ямами на дорогах і корками!) і в якому є де й чим зайнятися у дозвілля (ну, хіба тільки пиво пити, що дуже пропагує Львів!). Прес-служба ЛМР у своїх прес-релізах стверджує, що «першу позицію забезпечили Львову високі показники за всіма критеріями»!
Михайло Гладкий запевнив, що це статистичний рейтинг, він побудований на цифрах офіційної статистики. «Із сукупності цих цифр потім виходить кінцевий результат. І тому його можна назвати об'єктивним настільки, наскільки може бути об'єктивним такий рейтинг», - не застановившись над «маслом масляним» цієї тавтології, із розумним виглядом сказав Михайло Гладкий, зізнавшись, що це один із найулюбленіших рейтингів у редакції. «Результати кожного разу є несподіваними й непередбачуваними. Ми кожного разу дивуємося тому, яке місто перемагає», - отут із редактором «Фокусу» могли б погодитися і львів'яни, бо вони також дивуються, але на відміну від Михайла Гладкого не вважають, що «кожна перемога, це справедлива перемога»...
Як пояснив Михайло Гладкий, щоб вибрати найліпше місто для життя в Україні, із 450 міст відбирають спершу 70 обласних центрів, курортів, міста-супутники Києва та молоді міста, які активно розвиваються довкола атомних станцій. «Життя у цій групі міст ми оцінюємо за важливими, на наш погляд, критеріями, від яких залежить якість життя міщанина. Ми намагалися зосередитися на вимогах життя в період економічної нестабільності. Ми розробили й опрацювали найбільш вагомий критерій, який назвали «діловий потенціал». І саме цей критерій допоміг Львову стати переможцем рейтингу,» - сказав Михайло Гладкий, пов'язавши цей критерій із тими перспективами, що їх відкриває для Львова приймання ігор футбольного чемпіонату «Євро-2012».
Тенденція рейтингу така, що тепер на його вершечку міцно закорінюються великі міста, а не середні, як раніше. Це пов'язано із тим, що саме у великих містах тепер легше знайти роботу й туди більше скеровано інвестицій. «У найближчі 20 років ліпше жити у великих містах, а не маленьких. Хоч особисто я більше люблю маленькі містечка», - поділився своїми вподобаннями Михайло Гладкий.
«Львів з погляду статистики є мегаполісом, але при цьому йому вдається зберегти особливий дух, теплу і людяну атмосферу. А Київ утретє поспіль - на другому місці, бо це відображає ту реальність, що працювати у Києві краще, а от жити - ліпше у Львові! Львів чудове, прекрасне місто, де, за версією «Фокуса», найкраще жити зараз і в найближчий час. Львів'янам, напевно, пояснювати не треба, що жити у Львові - чудово!», - сказав Михайло Гладкий, пожартувавши «Точно знаємо, що для Львова два голови добре, а один - краще».
І тут алаверди отримав «жартівливі» запитання: як Львів визнали найкращим містом, коли в ньому не вирішені проблеми із водопостачанням, транспортом, дорогами, дитсадками, тарифами за комунальні послуги, які мало того, що є завищеними, то іще й незаконними (що визнано у судовому порядку)! З цього випливало логічне питання, як можна довіряти такому рейтингу і чи не боїться «Фокус», що з його рейтингів будуть сміятися ті, котрі знають, як насправді живеться у Львові?
«Довіряти нашому рейтингу можна настільки, наскільки можна довіряти статистиці. Ідеальних міст, на жаль, в Україні нема. Ми знаємо, що у Львова є проблеми, ми відрядили до Львова свого кореспондента, і він про це написав, але все у руках міської громади, ви все це можете вирішити запросто. А проблема води - це одна із «візитівок» Львова. Усі знають, що завдяки львівським дощам на небі води більше ніж в крані, але баланс зберігається», - знову пожартував Михайло Гладкий, не узявши до уваги, що коли статистика розходиться із дійсністю - це ідеологія або реклама (зрештою, одне від одного далеко не втекло).
А питання про те, що оголювання рейтингу може бути банальною комерційною рекламою, крутилося на язиці не в одного журналіста. І воно прозвучало...
На запитання, скільки заплатила ЛМР, щоб очолити цей рейтинг, Михайло Гладкий, поплескавши себе по кишені, відбувся жартом: «Я ще не перелічив». Однак у кожному жарті є частка серйозності, тож слід сподіватися, що іще встигне полічити. До цього редактор лише додав, що «Фокус» - це журнал рейтингів, який на має потреби з кимсь співпрацювати на комерційній основі, бо він і так непогано заробляє на продажу публікацій із рейтингами та рекламою.
«Ми заробляємо на тому, що проводимо об'єктивні рейтинги», - намагався тримати фасон Михайло Гладкий. Однак прискіпливість, із якою напосіли на свого колегу журналісти газети «Ратуша», змусили керівника «Фокуса» визнати: йому нічого не відомо про львівські беззаконня, які отруюють життя мешканцям, і взагалі, мовляв, рейтинг укладався за експертними оцінками, цього року Асоціація міст України і Міністерство комунального господарства виставило оцінки степені задоволення послугами ЖКК.
Отут і вилізло шило із мішка! Бо вісім відомо, що Андрій Садовий - не остання людина у Асоціації міст України, яка свого часу фінансувала журнал «Місто», що його випускав Інститут розвитку міста - такий собі стартовий майданчик Андрія Садового у боротьбі за мерське крісло!
При цьому коментарі, які намагався дати на нинішній церемонії сам Андрій Іванович - «щоби люди краще розуміли» - були іще більш смішнішими, ніж заперечення Михайла Гладкого щодо лобізму із посиланням на «колективні висновки експертів», бо знову співалася пісенька про Львів, як єдине місто, де вартість тарифів є обґрунтованою.
Удвічі це смішніше виглядало після нинішнього ранкового засідання міжвідомчої регіональної оперативної групи із запобігання корупції, де заступник прокурора Львівської області Володимир Гураль запропонував вжити вичерпних заходів та скерувати в прокуратуру подання на порушення кримінальних справ щодо посадових осіб, які не виконують рішення суду про визнання тарифів незаконними!
Найсмішніше після цього прозвучало зізнання Андрія Садового: «Хотілося б, звичайно, щоб не було проблем із мешканцями, тому що є життя, є життя...». І, справді, із містом міському голові підфартило (історія постаралася), а от із мешканцями - суцільна «непруха»!
Цікаво, що коли присутні на церемонії такі «суфлери» Андрія Садового, як Олег Березюк та Остап Процик збагнули, наскільки ситуація із запитаннями стає некерованою, вони хутенько згорнули брифінг, щоб не дати журналістам наплювати у «весільний борщ». Але із останнім питанням про недосконалість експертних методик рейтингу Михайлу Гладкому усе ж довелося погодитися: «Я розумію, що збоку і зсередини погляд на Львів може бути іншим, можливо, ми потрапили в полон стереотипів».
А щодо питання про лобіювання львівського лідерства через Асоціацію міст України чи, скажімо, через колишнього редактора «Фокуса» Вахтанга Кіпіані який узяв із рук Садового журналістську премію, то Михайло Гладкий запевнив, що марно шукати ланцюжки якихось прихованих історій, впливів та лобіювання. Так само не радить він вив'язувати у ланцюжок і потрапляння Садового до рейтингу впливових осіб за версією «Фокуса» та теперішнє лідерство Львова у рейтингу найліпших для життя міст в Україні. «Це два зовсім різних рейтинги. І хто може посперечатися, що Андрій Іванович - впливова особа?!!» - вигукнув Михайло Гладкий. Розчаровувати його не було сенсу, нехай багатіє думкою...
До речі, те що, що ця акція є нічим іншим як промоцією підтвердив і керівник прес-служби ЛМР Андрій Москаленко, відповівши на питання: чому в одних випадках прес-релізи бувають кольоровими, а в інших - чорно-білими. «Коли акція промоційна, ми видруковуємо кольоровий прес-реліз із кольоровим логотипом міста. Для нас це промоція міста на національному рівні, адже «Фокус» загальнонаціональний журнал», - сказав Андрій Москаленко. У зв'язку із цим, хотілося б більше, нехай чорним по білому, але ПРАВДИ!
Фото: ZIK
Вікторія Садова, ZIK
