У будь-якій демократичній країні засоби масової інформації розглядаються як влада в ієрархічній структурі країни, держави й уряду. Крім того, ЗМІ в цілому являють собою необхідну противагу владі, забезпечуючи цим життєздатність демократії, основних принципів соціального, плюралістичного й динамічного розвитку будь-якого цивілізованого суспільства. І як вважають деякі експерти, ЗМІ має бути розцінено як «артилеристи свободи». А от у такій країні, як Венесуела, соціум якої за часи президентства Уго Чавеса виявився поляризованим і розділеним, диктаторський режим продовжує наступ на демократичні й неупереджені засоби масової інформації. Заперечуючи цим громадянські права венесуельського суспільства в цілому.
Нині в Венесуелі починається чергова кампанія наступу на залишки демократичних ЗМІ та журналістів, котрі наважуються відкрито говорити про те, що відбувається в країні за чавесівського режиму. Критики Чавеса притягатимуться до судових розглядів і до них застосовуватимуться адміністративні заходи, які можуть призвести до тюремного ув'язнення. Крім того, влада погрожує закрити Globovision, останній приватний канал, котрий відкрито сумнівається в тому, що робиться в країні за президента Уго Чавеса.
Венесуельська опозиція попереджає про нагальну необхідність захищати свободу слова. Так, митрополит Антоніо Ледесма зауважив: «Народ Венесуели заявляє про свою готовність та мобілізацію на захист свободи висловлення думки, заздалегідь оголошуючи про свої наміри захищати трансляцію телеканалів і радіостанцій, котрі мають намір закрити». Він також оголосив про об'єднання всіх опозиційних сил для захисту свобод у Венесуелі.
Намір закриття телеканалу Globovision може стати своєрідним тестуванням венесуельського суспільства командою Чавеса - чи вже готова Венесуела до наступного урізання громадянських свобод. Як попередив в інтерв'ю газеті El Nuevo Herald директор телеканалу Globovision Альберто Равелл: «Я думаю, що Чавес має намір закрити телеканал. Єдиний телевізійний канал, який інформує національні громади про те, що дійсно відбувається в країні».
Альберто Равелл каже, що уряд напосідає на Globovision і, порушуючи конституцію, переслідує журналістів телеканалу. Владі не подобаються сюжети про «корупцію, брак харчування, відсутність поваги до приватної власності. У Венесуелі існує переслідування журналістів», підкреслив Равелл. Він також звинуватив колишнього віце-президента Хосе Вісенте Ранхеля (до речі, близького друга президента Уго Чавеса) у підбурюванні до закриття телеканалу після оприлюднення на Globovision доповіді про корупцію його сина Хосе Вісенте Ранхеля Авалоса, коли той був мером міста Сукре. Опозиція вважає, що після того, як Уго Чавес систематично «ґвалтував» венесуельську демократію протягом майже 11 років, грубо використовуючи силові можливості наданої йому народом влади, суспільство має право на захист себе і демократії в країні.
«Вони сподіваються, що я не наважуся на це, - сказав Уго Чавес під час виступу у своїй програмі Alo, Presidente. - Вони граються з вогнем, маніпулюючи й підбурюючи до ненависті. Це не триватиме далі».
Проте, незважаючи на наступ на телеканал, редакційна політика Globovision залишається твердою й непохитною і його журналісти готові захищати своє право на поширення правдивої й неупередженої інформації. Ситуація для чавесівського режиму є «делікатною» в тому сенсі, що ліцензію на телетрансляцію Globovision було видано 1995 року на 20 років (до 2015-го), коли ще були в силі правила телекомунікації від 1989 року. Однак з усього видно, що венесуельський президент не має наміру чекати ще 6 років, щоби відмовити опозиційному телеканалу в ліцензуванні, і шукає шляхів для припинення його трансляції вже тепер.
Власне, це вже не перший подібний «наїзд» режиму Чавеса на Globovision. Перший відбувся ще 18 жовтня 2001 року, коли до Телекомунікаційної комісії було передано справу у зв'язку з проханням президента республіки розглянути нібито неправдиву інформацію про вбивство дев'яти водіїв таксі. Ще одну справу було відкрито у зв'язку з виступом редактора опозиційної газети El Nuevo Pais Рафаеля Полео, який у програмі Alo Ciudadano зазначив, що президент Чавес у кінцевому підсумку може закінчити як Беніто Муссоліні і бути повішений головою вниз. Тоді телеканалу Globovision інкримінували, що поширення подібних заяв могло б заохочувати, виправдовувати або підбурювати до злочину, котрий іде врозріз із безпекою країни.
Як зазначає колумбійська газета El Pais: «Після приходу до влади президента-боліварійця йому вдалося придушити паростки демократії та економічно душити ЗМІ, чия редакційна політика йшла врозріз із його власною. Саме тоді до засобів масової інформації було застосовано податкові переслідування і судові розгляди та взяття під варту журналістів за звинуваченням у злочинах, не пов'язаних із їхньою професійною і громадською діяльністю. Вони займали критичну позицію стосовно діючої влади. На думку Теодора Петкоффа, колишнього кандидата у президенти і редактора газети Tal Cual: "Ситуація у Венесуелі є парадоксальною, тому що існують формальні і конституційні свободи слова, але паралельно існує постійна ворожість уряду стосовно засобів масової інформації. За допомогою агресивного переслідування уряд створив особливо ганебну форму цензури - самоцензуру. І багато засобів масової інформації здійснюють внутрішню самоцензуру, яка не є помітною"».
Можна сказати, що наступ на свободу слова у засобах масової інформації в Венесуелі об'єктивно пов'язаний із атмосферою корупції й економічної кризи в цій країні, коли уряд намагається приховати соціальну нерівність, невиконання своїх обіцянок і свою неефективну політику. При цьому керівники незалежних венесуельських ЗМІ усвідомлюють той факт, що саме свобода висловлювання думок у Венесуелі є основною перешкодою для остаточного встановлення в державі тоталітарного режиму під личиною модерного чавесівського соціалізму ХХІ століття (який, до речі, дуже подобається деяким українським публіцистам і навіть ведучим телевізійних програм на незалежних телеканалах).
А як наголошує венесуельська газета El Nacional: «До журналістів і приватних засобів масової інформації уряд використовує найогидніші методи, типові для інквізиції. Він намагається приховати жахливі цифри зростання злочинності, що стало найбільш серйозною проблемою для країни, прагнучи приховати, до чого в дійсності привела боліварійська революція». Але журналісти й редактори провідних засобів масової інформації сходяться на думці, що президент Уго Чавес може закрити Globovision і всі радіостанції, які відмовляються цензурувати інформацію в обмін на збереження своїх ліцензій, але йому ніяк не приховати зменшення мільйонних доларових надходжень від експорту нафти, тоді як ціна її за барель почала різко скорочуватися.
Втім, перебуваючи з візитом в Аргентині, Уго Чавес не забарився видати на-гора нове попередження не лояльному до його влади телеканалу. Як повідомляє провідна аргентинська газета Clarin, президент Чавес намагався попередити приватні засоби масової інформації й пообіцяв, що не дозволить їм вважати, що вони вищі, ніж закон. Хоча й не назвав конкретно телеканал Globovision як такий, кого він попереджає. «Ми всі знаємо, - сказав Уго Чавес, - про що я говорю. Ми стикаємося з терористичною агресією проти Венесуели зсередини. Ми не можемо допустити, щоб засоби масової інформації продовжували свою політику тероризму, підбурювання до ненависті і насильства. Ми не можемо цього терпіти і не будемо миритися з цим, але на все свій час».
Сьогоднішнє намагання режиму Уго Чавеса уникати будь-якої критики - це фактичне повторення політики колишнього Радянського Союзу і нинішньої комуністичної Куби, котрі робили все можливе, щоби приховати від своїх народів реальність того, що ж насправді відбувалося в цих країнах. Події в Венесуелі вкотре підтверджують ту політичну аксіому, що тоталітарні режими не здатні співіснувати з незалежними ЗМІ, котрі відображають справжні факти і події.
І якщо в таких тоталітарних країнах, як Німеччина за часів Гітлера чи СРСР за часів Сталіна-Брежнєва-Андропова, тих хто думав інакше і говорив про це вголос, прости знищували, то у Венесуелі це питання вже піднімається, але ще не матеріалізується. Мета режиму Чавеса полягає в тому, що загрожуючи і шантажуючи власників ЗМІ, унеможливлюючи їм залучення реклами, змушувати їх просто закриватися. Тому важко не погодитися зі словами директора Globovision Альберто Равелла, коли той говорить: «У той день, коли стане відомо, що телеканал перестав існувати, світ має знати, що він став трофеєм Чавеса в його боротьбі у Венесуелі зі свободою слова».
