Продовжуємо висвітлення міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2009» у Москві. Про відкриття читайте тут, перший півфінал - тут, другий - тут.
Головна й очевидна тенденція: намагаючись продемонструвати вміння правильно витрачати серйозні кошти, оргкомітет «Євробачення» побудував роботу над шоу у дебелому «Олімпійському» навколо задоволення потреб двох конкретних осіб. Особи ці, я думаю, залишилися задоволені. І тут Москва стрибнула вище Києва - у нас задовольняли одну конкретну особу. Ніхто не сидить - значить задовольнили. Тож москвичі зрозуміли - потрібно вразити грандіозним масштабом дійства у залі. Це призвело до очікуваного. Власне конкурсантів (і солістів, і колективи) жорстко обмежили практично клаптиком сценічного простору. Телевізійникам, які, як роботи, вже багато років виконують чиюсь настанову «всіх показуємо однаково», це сподобалося. Розмаїття електронних екранів та шалена кількість світла забезпечила практично будь-які загальні плани ефектним наповненням. А от із внутрішнім вирішенням і екранним втіленням пісні не складається. Системно і довго.
Розмову про наступну тенденцію почну з поради українським шанувальникам грандіозного європейського пісенного дійства: щойно побачите чи почуєте чергового «фахівця», що розповідає про «вторинність», «конкурс для бабусь і домогосподарок», «відсутність чогось і когось» і, головне, «другорядність» - сміливо перемикайте на інший канал.
Чи второпала Європа, що коїться? Напевне, потроху починає розуміти. І потроху підтягувати важку артилерію свого грошовитого шоу-бізу. Велика Британія спочатку відібрала співачку, а потім запросила до написання композиції спеціально для «Євробачення» легендарного маестро мюзиклів Ендрю Ллойда Вебера (це щодо другорядності!). Дядько поставився до справи серйозно: не тільки написав, а ще й знявся на відео, намагається вийти на сцену і навіть кумедно-запопадливо заздалегідь зустрівся з Путіним і публічно попросив посприяти, щоби Росія проголосувала (це щодо вторинності!). Росія практично на всіх провідних сторінках ЗМІ має серйозний спосіб магічного впливу на телекомунікації. Цього разу «телекомунікаційний партнер "Ростєлєком"» - гарантія чесного голосування! Тут пауза: для сміху, сліз, висловів...
Французи віддали право виступити Патрісії Каас. Співачку мало знають за межами франкомовної та німецькомовної аудиторії. Але французи, напевне й точно, розраховують на аудиторію, що розуміє російську. До того ж пані Каас пропонує на розсуд глядача традиційний франкомовний шансон.
Німці вирішили вдарити суперзнаною і гламурною стриптизеркою Дітою фон Тіз. Точніше, вдарити окремими її місцями. Після появи цієї панянки на сцені в Москві про спів німців усі домогосподарки і бабусі мають забути і... кинутися до окулярів, щоб упевнено натиснути кнопку на пульті. Ще більше затріпотіли функціонери пісенного конкурсу. Виявилося, що це тільки українці та жителі загадкового для іншого світу Се-Не-Ге щовечора, протирають свої екрани від комерційних крові, бруду та людських випорожнень різного призначення. А в Європі під лупою кожну голу цицьку розглядають. Причому попередньо, до показу! Функціонери ЄМС - гадюки, душителі свободи (привіт критикам вітчизняної Національної комісії з моральних питань) вигнали стриптизерку геть зі сцени і попрохали «прикрити» і «не демонструвати». А «це» було фактично єдиною родзинкою - ні, полуничкою, якою німецький шоу-біз може посперечатися на європейському рівні. Принаймні, у форматі «Євробачення». Німці мають серйозні проблеми у власному теле- й радіоефірі - декілька років тому вони раптом виявили, що в тому ефірі близько 95% не німецької музики. Щось мені це нагадує... Іспанці від України далі, тому реальну ситуацію з їхнім шоу-бізом коментувати навіть не буду. Практично не знайомий.
Що маємо перед фіналом із представницею України? Найголовніше - Україна чи не єдина з 42 країн, представлених у Москві, не надіслала до Росії офіційної делегації. Тиснути немає кому. Хоча, направду, хто там міг би тиснути, якщо навіть в українському ефірі питання з несанкціонованим показом вирішити не можуть! На додачу, - і це вже цілком очевидно, - в команді навколо пані Лободи професійних телевізійників немає! Підказати не можуть! Маємо абсолютно незрозумілу конструкцію, яка відволікає телевізійну команду на нікому не потрібні металеві, оголені й інші деталі, які до того ж всі одночасно в один виграшний кадр фізично не входять. Не входять тому, що декорація на екрані катастрофічно розтягнена фронтально. І європейські телевізійники просто вимушені нервово сіпатися туди й сюди. Хоча я, як людина зацікавлена у всебічному розвитку українського шоу-бізу, звісно, вітаю окремо взятий комерційний проект - вітчизняну співачку з вдалим придбанням для наступного післяєвровізійного туру.
І нарешті, враховуючи жорсткі цьогорічні тенденції концентрації на пісні та її виконанні, маємо проблеми разючої відмінності фонограмного звучання і живого виконання. Кумедний викид інформації у вітчизняній пресі про «раптовий бронхіт» «зникнення голосу на нервовому ґрунті (на ґрунті протягів, холодних напоїв і т. д.)» на стіл журі не покладеш - це точно не фуршетний стіл корпоративчика! До того ж виступ пані Лободи за жеребом потрапив до ефіру після співу фаворита з Норвегії Алєксандра Рибака (№20). Єдина втіха, що наступним номером 22 іде абсолютно ніяка румунка - одне з непорозумінь півфіналу. Може бути вдалий контраст. Але от за румункою (тобто практично після номеру представниці вітчизняного шоу-бізу) співатиме очевидна фаворитка євродирекції - представниця Великої Британії Джейд Івен. В такій турнірній ситуації може допомогти тільки вибухова енергетика.
А судді хто? З 50% українських уподобань зрозуміло - голосують глядачі. А от інша половина складається з голосів вітчизняного журі. За Україну голосували: два представники НТКУ - Роман Недзельський та Олена Загороднюк, представник музичної громадськості - композитор Олександр Злотник та два представники доморощеного шоу-бізу - Олександр Пономарьов та Іріс (вона ж Ірина Розенфельд). Дещо дивний вибір. Цікаво, чий? Уважні спостерігачі відразу пригадають загадкові публічні натяки президента НТКУ Ілащука про можливість зміни процедури відбору учасника на наступний євроконкурс. Мені дуже хочеться, щоб усе знову не закінчилося намаганням реготнути в кулак або засміятися публічно!
Крім того, нагадаю: співачка на псевдо Іріс уже представляла на міжнародному телевізійному конкурсі іншу країну. Думаю, настав час внести до українського положення про відбір учасника для участі в «Євробаченні» пункту про унеможливлення участі у відборі будь-яких співаків або колективів, які представляли на міжнародному рівні іноземні країни. Вони зробили свій вибір, а в нас вистачить співаків, які притискають руку до серця під час виконання нашого гімну. До того ж, участь у «Євробаченні» відбувається за державний кошт (сподіваюся, так буде й надалі!).
Деякі нюанси процедури голосування: члени журі письмово голосують на іменних бланках, затверджених Європейською мовною спілкою. Голосування членів українського журі відбувається напередодні під час генеральної репетиції. Результати голосування посвідчуються нотаріусом і надсилаються до Москви. Під час живого ефіру все сумується з підрахованими думками телеглядачів.
Фінальний виступ
Одразу декілька телевізійних і видовищних нюансів. Телевізійники відмовилися від показу у форматі картинки 9х16 (до речі, так було всі три дні - просто забув написати!). Вочевидь зрозуміли, що при активному й багаторазовому показі загальних планів співаки виглядатимуть як піщинки (напишу так). Додали світла. Для унаочнення грандіозності камери на подачі загального плану зали встановили максимально «в діагональ» і на якомога вищу точку, допомогли і трансфокаторами - гігантська телевізійна аудиторія практично на кожному пісенному номері бачила шалену кількість глядачів у залі і море світла.
Світло «відпрацьовувало» в кадрі не тільки площину сцени, а й практично весь зал. Щоправда, на такому загальному плані серйозну роль відіграє вибір кольору «заливного світла»: якщо червоне, синє та зелене - маємо атмосферу. Якщо надають перевагу світлій тональності - категорично і рішуче в кадр лізе недоречний і потужний скелет стелі. На деяких номерах і на відкритті фіналу активно продемонстрували можливість екранів, які оповивали площину сцени колом згори. Екрани рухалися і в горизонтальній площині. Значно додали піротехнічних ефектів, хоча всі розуміють, що під час пісенних конкурсів будь-який дим значно ускладнює спів. Для провітрювання застосовують потужні вентилятори по периметру сцену, які працюють крізь решітки в підлозі. Це відбувається під час показу візиток, установлення інструментів і реквізиту. Спеціальної паузи для нагадування чогось там (скажімо, процедури надсилання голосів), як після піротехнічного вибуху легендарних фінських рок-лордів, робити не потрібно. Звісно, вентилятори працюють і під час номерів. Та іноді невчасно. От і не «розвиваються гордо» прапори України на номері Лободи як, очевидно, було задумано.
Відкривала дійство трупа міжнародного «Цирку сонця». В такий спосіб росіяни ніби підкреслили: «радянський цирк уже не найкращий у світі» і в нас є гроші на найдорожче (хто б сумнівався!). Початковий перформенс ніби показав шлях російського співака Діми Білана до вершин: від малюка до рішучого і гламурненького поп-співака. Прилетівши з-під стелі, герой рішуче проламує тілом усі три стіни, побудовані режисерами на його шляху. Дещо напружений момент виник при спробі викинути здертий з себе піджак. Той прилетів назад і зашпортався в тонких канатах «страховки». Коректно і вчасно зорієнтувалася дівчинка з балету і видерла одежу зі сталевої пастки. Чи не вперше в історії «Євробачення» під час виступу Білана було застосовано відеповтор: уповільнений показ «пробивання» в диму з уламками на всі боки виглядав напрочуд ефектно! Чого не скажеш про тотальну «лажу» зі звуком!
Ведучий телевізійного вечора на Першому національному каналі пан Мірошниченко одразу взявся до справи рішуче: «Можливо, хтось би волів, щоби паперова стіна виявилася справжньою (це про звитягу Білана. - Авт.), але ні - він ще буде вручати головний приз у кінці.... метр із кєпкою, але як співає (про литовця. - Авт.)». Одним словом, ведучий «старався» і, на мій погляд, упорався (тут без лапок).
Звісно, найголовнішими і найбільш цікавими були дві речі: чи виправляться телевізійники на Лободі та виступи учасників, які не співали напередодні. Нагадаю, це були француженка Патрісія Каас (росіяни відтитрували її як lublu), представниця Росії пані Приходько (з глибинною іронією - «davai-davai», а можна було б «nu-nu!»), «важка британська артилерія» калібру Джейд Івен з «акомпаніатором» Ендрю Ллойдом Веббером (zazhigai!), стриптизерка Діта фон Тіз із бек-групою співаків (poehali!) та володарка платинових іспанських відзнак Сорайо (spasibo - очевидно, за винагороди).
Автор цих рядків помітив ще декілька цікавинок. Телевізійники красиво продемонстрували переваги довгого білого сценічного вбрання у потужному білому світлі рухомих прожекторів на тлі світлих екранів. Повністю відкрита діафрагма з розфокусом сховала співачку в ефектній білій плямі. Зворотній рух - закривання діафрагми + фокусування - і виникає спочатку силует, а потім весь образ співачки! Грецька сценічна команда Сакіса Руваса продемонструвала віртуозний одночасний нахил усіх (обійнявшись за плечі!) на немислимий кут - вочевидь, використовувалося спеціальне взуття (жорстке і високе) до того ж із активним (магнітним?) кріпленням до поверхні сценічної конструкції. Якщо потім думати - то цікаво! Вірмени в номері використали ефектні зелені лазери, які вистрілили мало не з головних уборів балету.
Цікаво, але вкрай нетелевізійно був вирішений номер російської представниці. Співачку просто «поховали» наміром продемонструвати цікаву електронну графіку, яку виготовили для екранів: під час пісні обличчя виконавиці старіло на очах! «Купився» і я - спочатку подумав: якість світлодіодних екранів поганенька для такого детального показу обличчя! Ідея хороша, але спочатку потрібно було активно й цілеспрямовано продемонструвати всі принади молодої виконавиці. Ну хоча б секунд 30. Адже вона була в кадрі практично статичною і не створювала активною біганиною по сцені проблему «тримання її у фокусі». Велетенські крупні плани на екранах і маленька фігурка на сцені - таким був режисерський задум. Глядач поапладував за знахідку. Росіяни в черговий раз продемонстрували свої шоу-бізнесові можливості. А пісня провалилася... До того ж явно бракувало жорстко обмежених 3 хвилин для розкриття внутрішньої драматургії пісні. І ще одне - постановка виконання пісні «Мамо» продемонструвала, що виконавці або їхня команда можуть приїжджати на конкурс із готовим візуальними ідеями представлення своїх композиції. І представлення саме для телебачення: графіка на екранах, кольорове вирішення номеру, внутрішня побудова руху або статики на сцені. Це для обдумування страшно крупним фахівцям місцевих корпоративчиків!
На представникові Данії телевізійники продемонстрували два довжелезних проходи і вертіння по сцені зі стадікамом, залили в кінці піротехнічними фонтанами, велетенськими літерами написали назву пісні на екранах. Чому саме на ньому? Можливо, вибачалися за «зарізані» на півфіналах інші (і значно цікавіші!) рокові спроби. Албанським шанувальникам «подарували» детальний показ спроби брейкденсового чи стрітденсового крутіння на голові. На півфіналах більше привернули увагу шпильки по спинах!
І ось 21-й виступ! Добре, що в кінці. Напружено, бо в оточенні фаворитів. Знову не повністю «входить у кадр» сценічна конструкція. Але показ чіткіший, зрозуміліший. Навіть намагалися зачепити крупний план співачки на проході по сцені (один раз бігом). Якесь незрозуміле сіпання на середньому. Змінили екранне наповнення - воно стало зелененьким. А може, це я його просто таким нарешті побачив. Все одно «не покрутилися на барабанах»! До того ж пані Лобода за барабанами виглядала менш рішучою, менш енергетичною, ніж у півфіналі. Декілька показів скульптурних композицій із тіл. Значно потужніше і впевненіше виконання! Крапка - чомусь збоку в діагональ...
Після перегляду всіх виступів намагався пригадати враження: відверто запам'яталися декілька виступів: ісландка (вишуканою красою крупного плану), естонці (вишуканим стилем), Патрісія Каас (вишуканою класикою потужності представлення французької музичної культури), Норвегія (...?). Запам'яталася пісня, привезена з Об'єднаного королівства (класика жанру). Українська виконавиця була найенергетичнішою. Цікаво, що за винятком одного непорозуміння, українські представники на сцені «Євробачення» чи не найенергетичніші. Причому енергетика ця красива й позитивна. І вкрай жіночна. Приємно.
Декілька слів про представників так званої великої телевізійної четвірки. Патрісія Каас, за жеребом, стала першою з них. Співачка чітко уклалася в пропагований євродирекцією стиль «представлення пісні». Одинока жіноча фігурка, доля, душа. Класична французька естрада. Класична французька манера співу. Високий стиль і висока культура - через багато років невідомо чого. Євровізійний глядач уже привчений, на жаль, не звертати на виступи з титром «Франція» увагу. До речі, цікавим видається такий факт: щойно серби відійшли від «свого» стилю на пісенному конкурсі (серцем співані балади на глибинній фольковій основі) - прольот із тріском! Тому навіть такі беззаперечні професіонали, як пані Каас, за один раз, одне виконання, за одну пісню, за одні 3 хвилини виправити ситуацію не зможуть. Можливо, французьким виконавцям слід подумати про можливість поступитися сумнівною радістю «автоматичного проходу до фіналу» (фактично тупо купленого за гроші) і почати завойовувати глядача протягом двох вечорів? Є чим!
Вразили німці. Вся Європа чекала. Чогось такого... Виявилося - просто не здатні. Хоча кумедність ситуації очевидна: всі панічні телевізійні зусилля були спрямовані на те, щоб «не показати» диван із потугами відомої (ну так кажуть!) стриптизерки. Чи не всі камери пішли на загальні та середні плани. Мізансцену було розірвано на два майданчики: спів -отут біля роялю ліворуч, тітка і диван - праворуч. Телебачення (все!) - наліво! Не допомогла навіть пряма вказівка (чи не пальцем!) одного з виконавців німецького дуету: он там вона, там міс Тіз. І ще одне, в нашому випадку найголовніше: статика вишуканої й опублікованої, з тисяч цифрових дублів відібраної світлини - це не життя в телевізійному кадрі. Навіть кількасекундне. Одним словом - де там ті глямури...
Цікаве ставлення демонструють до конкурсу англійці. Адже пісню потрібно не тільки заспівати так, щоб автор та піаніст після виконання зааплодував. На телевізійному конкурсі пісню потрібно ще й показати по телевізору. Показали ніяк. З акцентами на лисіючому чолі Ендрю Ллойда Веббера. Для того щоб глядач концентровано вивчив і порахував усі волосини, «пройшлися» декілька разів. Але навіть таке «телерозкриття» не дозволило не помітити чарівного й потужного співу Джейл Івен. Велика Британія все ж таки домоглася вагомого просування уперед. Після підведення остаточних підсумків голосування. Можливо, наступного року попрацюють і над іншим. Іспанська виконавиця виявилася черговою співочою стюардесою чи секретаркою - відверто не запам'яталася.
Декілька слів про феноменальний успіх, який відправив «Євробачення» до Норвегії - Алєксандра Рибака. Фахівці цього не очікували. Ні, виступ і пісня дійсно були цікаві, але щоб фантастична кількість найвищих оцінок і фантастична перемога? У своїх записах одразу побачив коротке: «Шаїнський та хор Держтелерадіо СРСР». Може, справді таке дивне поєднання в часи нелегких економічних часів - «радянський музичний оптимізм» і відверта щира «комсомольська зовнішність» розчавила Європу? І вона між агресією в подоланні кризи (Світлана Лобода) і спокійною посмішкою (Алєксандр Рибак) вибрала останнє?
Це трохи нагадує справжню навалу пострадянської школи співу на дитячий європейський пісенний конкурс: успіхи білоруських, російських, грузинських дитинчат та вдалий номер маленької україночки просто вразив стару бабусю Європу. Поступово така стилістика приходить і на дорослу сцену - адже діти, якісно навчені «радянськими» мамами й татками, ростуть. І немає значення, де - в Україні, Білорусі чи (потім) у Норвегії. Співак упевнено залишив позаду мовчазні, але рішучі спроби євродирекції навернути конкурс на перевірені рейки концентрації навколо пісні. Готовність підтримати й нести далі ці тенденції продемонстрували виконавці з Ісландії, Великої Британії, Мальти, Франції. Чарівні ісландка, англійка та француженка явно виграли в мальтійки. Перш за все зовнішньо. А представниці суворої північної Європи - ще й по балах.
Щодо голосування. Маємо активні спроби журналістів відвернути увагу від намагань дирекції міжнародного пісенного конкурсу унеможливити фальсіфікації шляхом зміни процедури голосування, а зовсім не знівелювати «сусідське голосування». Сусіди як голосували за сусідів так і голосують і ніяке професійне жюрі цьому зарадити в 2009 не змогло. Значить «корегували» телекомунікаційні «негаразди». Того року в тому числі.
Після конкурсу
Вважаю за важливе наголосити, що пісенний конкурс «Євробачення-2009» може допомогти сучасному українському шоу-бізу розвінчанням ключових тусовочних міфів.
По-перше, зовсім не потрібно витрачати шалені кошти на створення супервідеокліпу. Для прикладу, росіяни «допомогли» молдавській виконавиці, продемонструвавши відео, яке вона надіслала до дирекції конкурсу, виконуючи вимоги зафіксувати на відео, як виглядає виконавиця і яка в неї пісня. Молдавія надіслала робочий запис, явно не призначений до ефіру, в студії за повної відсутності будь-чого (світла, декорацій, костюмів). І спокійно посіла на конкурсі місце поруч із власницями «крутого промо» і «ротованого відео». До речі, Перший національний перед конкурсом демонстрував відео різних виконавців «Євробачення». Чи не половина - записи номерів із відбіркових телевізійних конкурсів у різних країнах.
По-друге, основну частину грошей потрібно витрачати на пісню (текст та звук).
По-третє, практично не потрібні легендарні вже тури на підтримку різними країнами. Тільки вкрай знервований «фахівець» може стверджувати, що норвезький виконавець заробив свої дванадцятки завдяки промо-турам! Я розумію, що значно зменшиться кількість сторінок, присвячених виконавцю, в певних виданнях. Але результат (результат перед 150-мільйонною аудиторією) може бути іншим!
Олександр Зирін, український незалежний телевізійний оглядач
Ще раз нагадаю, хто представив себе у фіналі пісенного конкурсу «Євробачення-2009» у Москві на сцені зали «Олімпійський»:
1. Литва, Саша Сон - Love
2. Ізраїль, Ноа та Міра Авад - There must be another way
3. Франція, Патрісія Каас - Et s'il fallait le faire
4. Швеція, Малена Ернман - La Voix
5. Хорватія, Ігорь Цукров та Андреа - Lijepa Tena
6. Португалія, гурт Flor-de-Lis - Todas as ruas do amor
7. Ісландія, Йоханна - Is it true?
8. Греція, Сакіс Рувас - This is our night
9. Вірменія, Інга та Ануш - Nor Par (Jun Jun)
10. Росія, Анастасія Приходько - Мамо
11. Азербайджан, Альсель та Араш - Always
12. Боснія та Герцеговина, гурт Regina - Bistra voda
13. Молдавія, Неллі Чобану - Nora din Moldova
14. Мальта, К'яра - What if we
15. Естонія, колектив Urban Symphony - Randajad
16. Данія, Брінк - Believe Again
17. Німеччина, Alex Swings&Oscar Sings - Miss Kiss Kiss Bang
18. Туреччина, Хадісе - Dum Tek Tek
19. Албанія, Кейси Тола - Carry Me In Your Dreams
20. Норвегія, Алєксандр Рибак - Fairytale
21. Україна, Світлана Лобода - Be My Valentine
22. Румунія, Єлена Георге - The Balkan Girls
23. Велика Британія, Джейд Івен - My time
24. Фінляндія, колектив Waldo's People - Lose control
25. Іспанія, Сорайя - La Noche Es Para Mi
Лідери (перша п'ятірка) набрали таку кількість балів:
Норвегія - 387 балів (ще раз нагадаю: сенсаційний та рекордний результат за всю історію конкурсів)
Ісландія - 218
Азербайджан - 207
Туреччина - 177
Велика Британія - 173 (вперше у ХХІ столітті пісня, запропонована цією країною на конкурс, набрала стільки балів!)
Українська учасниця та її пісня заробили 76 балів (найщедрішими виявилися Польща й Азербайджан - по 10 балів; інформація для «знервованих»: Росія виставила 2 бали!). Україну не помітили в 23 країнах Європи!
