Історія про звільнення з журналу «Український тиждень» кореспондента відділу економіки Сергія Гузя, першого заступника голови Незалежної медіа-профспілки України, набула резонансу як спроба скорочення журналіста у зв'язку із профспілковою діяльністю. Колеги Гузя і сам Сергій наголошують, що ідеться саме про ідейні мотиви скорочення і закликають до підтримки міжнародну профспілкову спільноту. Керівництво видання стверджує, що ідеться про «оптимізацію штатів», принагідно інформуючи «Детектор медіа» про економічну кризу (Микола Шейко) та  про суто виробничі претензії до журналіста (Юрій Макаров).

Джерела ТК, наближені до редакції, по-різному характеризують ситуацію зі звільненням Сергія Гузя та його особисті якості, але сходяться в одному: причиною звільнення є безпосередньо профспілкова активність. Також розповідають про погрози представника інвестора та голови редакційної ради УТ Романа Цуприка тим членам профспілок, які після звільнення Гузя наважаться «активничати».

Усі ці запитання і щодо погроз, і щодо ставлення до роботи профспілок в редакції, і щодо перспектив підписання Колективного договору в «Українському тижні» ТК адресувала до Романа Цуприка і сьогодні отримала відповіді.

- Пане Романе, Сергій Гузь, журналіст УТ, пов'язує своє звільнення із профспілковою діяльністю. Чи підтверджуєте ви цей факт? Якщо ні - то яка причина звільнення Сергія Гузя?

- Щодо причин звільнення пана Сергія Гузя. Керівництво «Українського тижня», зокрема Юрій Макаров, шеф-редактор, та Микола Шейко, генеральний директор, вже надали вичерпну інформацію з цього приводу.

- Журналісти вашого видання стверджують, що ви погрожували звільненням тим членам профспілки, які виявлятимуть активність. Чи правда це? Просимо особливо уважно і детально прокоментувати цю ситуацію. Чи мала вона місце? Який саме характер мали ваші висловлювання? Річ у тім, що журналісти, з якими ми говорили, запевняють: така розмова мала місце. Поки ваші колеги просили зберегти їхню анонімність, але тим не менш підтверджують готовність і бажання відповідати за свої слова в суді.

- Питання поставлено відверто тенденційно. «Український тиждень» не діє методами погроз та залякувань, саме тому в нас міцний творчий колектив, здатний створювати продукт високої якості.

- Яким є ваше ставлення до профспілки та її діяльності в редакції?

- Щодо профспілок існують приписи законодавства i ми їх дотримуємося.

- Коли, на вашу думку, буде підписано колективну угоду в УТ?

- Щодо процедури укладення Колективного договору, то цим питанням займається керівництво «Українського тижня» і  за детальними коментарями можна звертатися до генерального директора Шейка М.І. Як мені було повідомлено,  з боку адмiнiстрацiї «Українського тижня» надано всі зауваження та пропозиції до Колективного договору ще на початку квітня.

До речі, я ніколи не керував деревообробним комбінатом у Костополі Рівненської області, як стверджується у статті. Велике прохання ретельніше перевіряти інформацію, яку ви отримуєте і подаєте як достовірну.

(Від редакції: Можливо, у публікації «Проблема туалетного паперу» ми не зовсім точно схарактеризували рід занять пана Цуприка, проте причетність Романа Мирославовича та його брата Богдана Мирославовича до компанії «Сорбес-Україна» (меблеві заводи в Костополі Рівненської області та Надвірній Івано-Франківській області) є фактом, довести який нескладно. Зокрема, посилання на документи наводить у своєму розслідуванні Юрій Шеляженко. Редакція ТК не вбачає у деревообробній та меблевій промисловості нічого, чого варто було б соромитись, адже з цієї сфери в український медіабізнес прийшли й інші, на сьогодні - провідні його діячі.)

«Детектор медіа»