Вихід Зінченка з керівництва СДПУ(О) наче ніхто і не помітив. Офіційної заяви із засудженням дій несвідомого екс-соратника немає. В приймальні Медведчука порадили шукати офіційну реакцію лідера СДПУ(О) у Васильєва. У його приймальні в 28 раз протягом останнього року відмовилися надавати коментар для УП.

Єдиний, хто потрапив із есдеків під руки журналістам – це член фракції Борис Андресюк. У нього все добре. "Проблем у партії немає, розколу не бачу. Зінченко, як будь-який народний депутат, має право на власну точку зору, і він її висловив".

Політтехнолог СДПУ(О) часів виборів-2002 Михайло Погребинський у відставці Зінченка теж не бачить причин для розколу – оскільки віце-спікер тривалий час не займався організаційною роботою в СДПУ(О), хоч і був "суттєвим іміджевим елементом" соціал-демократів.

Погребинський визнав, що в даному випадку, очевидно, йдеться про особистий конфлікт між Зінченком та Медведчуком.

"Якщо б сьогодні хтось сказав, що Зінченко був одним з ідеологів партії і з його втратою СДПУ(О) втратить креативну фігуру, то, напевно, це була б неправда", - сказав Погребинський у інтерв'ю УНІАН. Зазначивши, що ідеологічна функція Зінченка значною мірою була формальною. Водночас, додав він, партія, безперечно, щось втратила, коли він вийшов з її керівництва, оскільки був складовою іміджу есдеків як "достатньо молода симпатична людина".

Погребинський зауважив, що Зінченко не знаходився "в першому і навіть в третьому ряду" людей, які надавали партії фінансову допомогу. "Звичайно, це подія для партії, проте навряд чи - для української політики", - сказав він.

Політтехнолог оцінив заяву Зінченка як "особисту позицію людини", проте назвав цей крок не зовсім коректним, оскільки той мав спочатку озвучити свої наміри всередині СДПУ(О). "Це жива партія і тому в її керівництві є конфлікти, - сказав він. - Проте це не вплине на діяльність соціал-демократів. Не буде ні суттєвого розколу, ні інших дезинтегруючих течій".

Водночас реальні першопричини виходу Зінченка з "Інтера" та керівництва СДПУ(О) все ще не називаються учасниками процесу розриву. Як повідомив шеф-редактор "Подробностєй" Олексій Мустафін у п'ятницю, на телеканалі жодних кадрових змін немає.

У четвер про відставку Зінченка "Інтер" двічі повідомив у своїх ефірах – у головному випуску о 20 годині, а також у нічному. Це була усна інформація диктора – 13 і 10 повідомлення випуску відповідно. З одного боку, провідна новина захована глибоко всередині програми – тобто журналісти все ж чогось побоювалися. Але, з іншого боку, очевидно, що команді Медведчука будь-яке повідомлення на дану тему як удар зсередини. І та ж ТСН "1+1" про демарш Зінченка не сказала жодного слова.

Тобто чи на "Інтері" народ "борзєєт", чи медведчуківці не встигли підім'яти канал. Чи відбувається щось складніше.

Наприклад, таке ж складне, як версія про причини виходу Зінченка у виконанні соціаліста Юрія Луценка.

Перше. За його словами, "Інтером" був взятий "кількасот мільйонний" кредит в "Ощадбанку". Тоді цей банк контролювався партнером Зінченка та ще одним співвласником "Інтеру" Ігорем Плужніковим. Але зараз влада в "Ощадбанку" змінилася. Наглядову раду очолює радник Януковича, донецький Едуард Прутнік.

"У питанні повернення грошей партійне керівництво [Медведчук і Ко] не поспішало допомагати Зінченку, який до цього вирішив грати у свою гру в інформаційному мовленні каналу. І коли мова піде про повернення грошей, то буде видно, що було заставою в отриманні кредиту в "Ощадбанку", - зазначив Луценко.

Тобто, як випливає зі слів депутата, заставою могли бути права на володіння каналом (говорити, що це саме "акції", складно, оскільки структура акціонерів "Інтеру" дуже заплутана у різних переоформленнях). Відповідно, не отримавши підтримки і посварившись з грошовими донорами СДПУ(О), Зінченко може втратити (чи вже втратив) "Інтер".

Друга причина у версії Луценка – це анти-соціал-демократична діяльність Медведчука.

"Зінченко має давнього товариша Віктора Міроненка, він права рука Горбачова, лідера російських соціал-демократів. Зінченко і Міроненко знайомі з тих часів, як разом працювали в Москві в одному відділі комсомолу. Потім Міроненко очолив ЦК ВЛКСМ, а Зінченко – ЦК ЛКСМУ. І ось зараз колишні комсомольці виявилися соціал-демократами.

Якийсь час Міроненко був у певній ейфорії від успіхів українських соціал-демократів. Але потім переглянув свою позицію, зрозумівши, що СДПУ(О) – це агресивна, адміністративна, владна партія, але аж ніяк не соціал-демократи. І це у тому числі підштовхнуло Зінченка до збереження власного імені".

Така ось версія. Як завжди буває, яскравіше світле на події навколо Зінченка проллє майбутнє.