І на перший погляд скептики ніби матимуть рацію. Бо мені й правда за всіх моїх потуг не вистачило б гумору вигадати, що російський боксер Ніколай Валуєв вирішив піти зі спорту, та й не просто піти, а спрямувати свої стопи до монастиря. Певне, спокутувати свої гріхи у вигляді розбитих носів та потрощених щелеп. Про це повідомив один зі спортивних сайтів. Може, редактори цього сайту й прагнули, щоби черева наших співгромадян луснули від сміху після прочитання такого дотепу. Але я, прискіпливий, думаю, що нічого в них не вийшло.
А он ще один жарт з'явився на одному дуже рідному і знайомому нам сайті. Ми прочитали, що колишній сірий кардинал Кучминої адміністрації й видатний кризовий менеджер Віктор Медведчук вирішив узяти участь у конкурсі «Україна має талант», який на телебаченні веде його ж власна дружина Оксана Марченко. Він нібито дуже добре імітує духові інструменти, і це його вміння свого часу зіграло вирішальну роль у завоюванні серця неприступної Оксани. Знову хотілося сміху, який плавно переходить у регіт? Знову було прагнення, щоби хтось із читачів помер від надмірного напруження черевних м'язів?
Таких жартиків було ще кілька. Наприклад, повідомили, що збірну України з футболу разом із національними командами ще кількох країн було дискваліфіковано ФІФА за договірні матчі.
Тільки-от мені, доскіпливому, здається. що сидить наш читач і проблеми має не з черевом, яке від сміху мало б розриватися, а з головою. Він чухає потилицю, бо його гризуть сумніви: вірити чи сміятися? І справді! Наші публічні діячі такі витівки нам демонструють, що насміялися ми до знемоги. І реготали ми тоді, коли вони були цілком серйозні - з розумним виглядом верзли дурниці. Зважаючи на це, чому б Медведчукові й справді не взяти участі в конкурсі на найкращий талант? Він же проголосив, що збирається на президентських виборах балотуватися. І ви впевнені, що йому для підвищення рейтингу ніколи не спадало на думку стати ближчим до народу, продемонструвати свою єдність із ним? Хто впевнений, що така ідея не могла прийти в можновладні мізки - хай кине в мене каменюку.
А чому знаменитий боксер і справді не може піти в монастир? Ну он же, наприклад, російський багатій Герман Стерлігов плюнув на свою Рубльовку, де він жив, купив у селі хату без газо- і водогону й оселився там на тривалий час, виховуючи своїх п'ятьох дітей. Правда, недавно з'явилася новина, що він начебто повертається до попереднього життя. Хвалити Бога, вона поширилася не першого квітня, а то б читачі й над нею ламали голови.
Пригадується, вперше аналогічний прикол на День дурня дозволила собі газета «Известия» в часи горбачовської перебудови. Вона надрукували добірку новин. В одній із них було сказано, що молоді авіаційні пілоти ставитимуть на літаки спеціальні знаки, як на автомобілях із літерою «У». Інших повідомлень із тієї добірки не пригадую. Але всі вони були аналогічні й характеризувалися тим, що такого не може бути, бо це однозначний маразм. Але до всього під добіркою стояло пояснення, мовляв, наступну порцію таких новин читайте рівно через рік. І читач таки справді сміявся, бо йому дали зрозуміти - ці новинні маразмики є жартом.
Отож, якщо вже й жартувати, то так, щоби читач міг відрізнити жарт від правди. А межа ця дуже тонка. Тому й закликаю колег: не жартуйте першого квітня в засобах масової інформації! А ще здогадайтеся - я серйозно закликаю чи жартую?
