Сталося те, що й мало статися: Україну на «Євробаченні» у Москві представить пісня у виконанні Світлани Лободи. Нашій країні буде що показати. І там, і тут. І навіть там, де ви і не здогадуєтесь.

 

Нагадаю, вперше Національна телекомпанія України взяла на себе сміливість провести фінал національного відбору у найбільшій концертній залі країни – столичному Палаці «Україна». У телевізійному хисті колег із НТКУ у мене жодних сумнівів не було. Турбувало інше: чи прийдуть люди? Без цього атмосфера видовища явно не складеться.

 

Зовнішня реклама по Києві була практично відсутня («самопальний» щит-оголошення у стилі «у клюбі танці» перед касами палацу втопився у зливі зовсім не національних оголошень про концерти закордонних виконавців-сусідів), у касах по місті продавали квитки не на «Євробачення», а на якийсь «святковий концерт», до останньої хвилини комерційні радіостанції не раз повідомляли про скасування концерту. Основним і чи не єдиним «медійним» каналом залучення потенційних глядачів став ефір Першого національного. У міжпрограмному просторі виходив ролик «голосуй (до слова – за 11 гривень), угадай, їдь до Москви». За офіційною версією канал просто «ніхто не дивиться», тому спрогнозувати порожній палац було просто. Не вийшло. Розбещених київських глядачів подія зацікавила, і зала була заповнена на 2/3. Команда Олександра Свистунова, якій НТКУ доручила відповідати за зал, спрацювала доволі фахово.

 

Відразу впала у вічі належна кількість додаткового керованого художнього світла. Дещо аскетична декорація являла собою розташовані дугою світлодіодні екрани. Очевидно, про всяк випадок, сцену підняли на висоту, недоступну для фанатів. Дистанційно керований кран-каталка на рейках уздовж сцени з двома камерами, кран та ще декілька камер у залі – операторське начиння шоу. Робота телевізійників зосереджена на декількох майданчиках: основний – сцена, допоміжні – ведучі, кімната журі та так званий «ґрін-рум», де ведуча тусує посеред виконавців і їх команд. Всі майданчики обладнані ефірним монітор ним контролем. Отже, телеглядачам було запропоновано нормальну європейську схему показу події такого ґатунку.

 

Єдиною і найвагомішою вадою, яка близько 18 години – часу, коли був запланований вихід у прямий ефір на Першому каналі, - викликала в палаці «Україна» гучний регіт, стала повна розбалансованість того, що коїлось у залі та ефірі. Та поступово ситуацію вдалося скоригувати. Побудова телетрансляції: привітання, нагадування про умови та процедуру голосування, виступ усіх учасників із конкурсними піснями, голосування, виступ усіх учасників із конкурсними піснями, голосування, під час якого телеглядачі ще раз бачать фрагменти пісень, виступи інших виконавців, реклама, слово членів журі з короткими промовами і, нарешті, результати. Єдиний недолік – не було показано процедуру вибору номерів виступів учасників.

 

Цього року за рішенням Європейської телерадіомовної спілки 50% балів дає журі, 50% - голоси глядачів. Задовгу процедуру голосування колегам із Першого каналу не вдалося наситити цікавинками. Виступи українських виконавців практично зупинили динамічний плин шоу. У залі потроху куняли мами, їхня малеча з криком гасала між рядами, чужі діди погавкували на дітей, співачки вихляли тілами… Народ активно рухався до виходів, шукаючи напоїв і канапок. Як було телеглядачам, не знаю.

 

Національна телекомпанія намагалась виконати всі творчі й не дуже творчі забаганки виконавців та їхніх команд. Група хлопців у чорному швидко й зосереджено змінювали декорації. Виступи конкурсантів ще більше збагатились візуальними елементами: балети, костюми, складна сценографія, рухливі елементи декорацій, циркові елементи. Зала завмерла під час виступу Наталії Волкової: на сцені стояла ванна з водою, в якій плескався голий чоловік. Поруч зі мною дядько неохоче віддав дружині велетенський морський бінокль. Чолов’яга вискочив, розбризкуючи воду, назустріч співачці, а потім пірнув назад і раптом підвів не ноги – риб’ячий хвіст! Інший виконавець, Денис Барканов, запропонував магічний політ дівчини в повітрі. Співак із псевдонімом Godo, анітрохи не вагаючись, посеред загальнонаціонального живого ефіру… зупинив звучання. «Фанаграмку с начала!». Зал трохи зніяковів. Так само «повторно» вийшов на сцену співак Панайотов – бачте, щось там не спрацювало.

 

Загалом явно відчувалося, що учасники шоу викладались на повну. Рівень виконання також був вищий, ніж під час півфіналу. Маємо низку цікавих, професійних і подекуди оригінальних виконавців і колективів. Проте вразило, що левова частка виступів – намагання влитися у багатоводне англомовне пісенне русло. Для того, щоб такого роду спів виглядав органічно, треба ТАМ жити і ТИМ дихати. Це яскраво довела гостя з Великої Британії Джейд Івен, яка заспівала англійською. Без піротехніки, без оголених балетів та розсипання папірців, заспівала класично мюзиклову поп-баладу від Ендрю Ллойда Вебера. Її спів вразив глядачів потужністю, чистотою, летом. Чи не означає це, що цього  року на «Євробаченні» зійдуться дві тенденції – видовищність і пісенність? Намагання керівництва EBU унеможливити підтасування при голосуванні та запровадження журі свідчить про те, що боротимуться все ж таки за пісню. Україна ж цього року обрала видовищність і енергетику пані Лободи.

 

Чи впоралась НТКУ цього року з проведенням українського відбору «Євробачення»? Дещо знервовано, дещо навіть панічно, але – так. Цей рік у черговий раз показав, чого дуже бояться і чого дуже не хочуть: відкритого, чесного, професійного відбору. Засвідчив він і певні вади українського положення про проведення національного відбору. Я б додав до положення логічну і, на мій погляд, зрозумілу вимогу: в українському відборі не мають права брати участь виконавці, які вже зробили свій вибір і представляли на міжнародному рівні чужі країни.

 

Цей відбір також показав, що необхідно ще багато працювати над тим, аби українські виконавці повірили Першому каналу. Повірили  чесність, неупередженість, жорстку відокремленість національного каналу від тусовочної багнюки. Така віра значно поліпшить якість пропонованого на конкурс музичного матеріалу, дозволить українським виконавцям та їх менеджерським командам коректно та розумно вибудовувати стратегію підготовки до наступного конкурсу – «Євробачення-2010».