Українські інтернет-видання «Українська правда» й «Обозреватель» протягом тижня опублікували дуже подібні матеріали, у яких навели одні й ті самі документи. Статті оповідають про купівлю Костянтином Григоришиним акцій телеканалу «Інтер», різниця між ними – у мові тексту й заголовках. На «УП» матеріал має назву «Війна за Інтер: Тимошенко переходить у наступ», автор – Сергій Лещенко, на «Обозі» той самий текст вийшов під заголовком «Григоришин атакует, Тимошенко аплодирует» за авторства Віктора Штурма.

 

У коментарях на сайті «Обозревателя» Віктор Штурм зазначає: «А я и не скрываю, что это не мой текст. Я его получил из очень секретного, но многим известного источника. Единственное, что я уговорил редактора поставить его почти без всяких купюр. А вот другие СМИ (не будем пальцем показывать) получили, обкорнали и выдали за свои... Но не в этом дело, а в том, что реально рынок компроматных бумаг увеличился на порядок. Это симптом!!!».

 

Шеф-редактор порталу «Обоз» Альберт Фельдман у коментарі «ТК» повідомив, що Віктор Штурм – це реальний автор «Обозревателя». Однак пан Фельдман підтвердив те, що написав у коментарях під своїм текстом сам автор: текст не його. «Мы его получили в таком виде на почтовый ящик, и в таком виде он и был опубликован, о чем указано в преамбуле к этому тексту», – заявив Альберт Фельдман.

 

Згадана паном Фельдманом преамбула до тексту – це анонс матеріалу «Григоришин атакует, Тимошенко аплодирует» на головній сторінці «Обозревателя». «Мы уже привыкли, что “если кто-то, кое-где, у нас порой” делает что-то не так, то сообщают об этом не в прокуратуру, а присылают компромат прямо нам, в “Обоз”. Иногда мы его игнорируем, а иногда наоборот… А тут вообще случай из ряда вон!», – анонсує «Обоз».

 

Справжній автор, за словами Альберта Фельдмана – анонімна особа. У відповідь на запитання, чи зможе «Обоз» у разі судового розгляду справи довести, що текст надійшов від сторонніх джерел, він наголосив: «“Обозреватель” получил этот материал из независимых источников от анонимного автора. Источник информации мы не выдаем». Шеф-редактор «Обозревателя» каже, що редакція «Обозу» публікує матеріали з анонімних джерел, коли вважає їх цікавими. У цьому випадку текст про Костянтина Григоришина й телеканал «Інтер» зацікавив інтернет-видання.

 

Альберт Фельдман також зазначає, що «Українська правда» отримала свій матеріал від того самого джерела. «И они опубликовали его в тот же момент, что и мы. Просто они не указали, что получили этот материал из источников», – зауважує він. Проте «УП» видала свій текст 2 березня, а «Обоз» – через три дні, 5 березня. Принаймні такі дати вказані біля опублікованих матеріалів.

 

Автор статті на «Українській правді» Сергій Лещенко категорично заперечив факт отримання матеріалу з будь-яких джерел. «Я цей текст писав власними руками на вихідних», – сказав він «ТК». Сергій Лещенко, дізнавшись про факт передруківки його статті, зв’язався з випусковим редактором сайту «Обозреватель», яка повідомила йому, що в редакції справді працює журналіст Віктор Штурм, але на той момент він був відсутнім. Так само не було на місці й Альберта Фельдмана. «Я зателефонував Михайлові Бродському, він вибачився й пообіцяв, що матеріал знімуть», – розповів Сергій.

 

Чи може Сергій Лещенко в даному випадку подавати до суду? Як ця справа буде потрактована з точки зору законодавства? З такими запитаннями «ТК» звернулася до юриста Інституту медіа права Ігоря Розкладая. Він відповів, що «УП» може позиватися. «За законом існує презумпція авторства. Тобто якщо перша публікація була під ім'ям Сергія Лещенка, то очевидно він, або він і “УП” (якщо це твір службовий) мають повне право вимагати припинення порушення авторського права від “Обозу”. “Обоз” може ставити під сумнів авторство Лещенка, тоді Сергію треба буде представити якісь матеріали для доказів, що саме він писав. Наприклад, записи інтерв'ю, чернетки тощо. Якщо такого немає, можливо доведеться проводити експертизу, що стаття написана за стилістикою притаманною саме цьому автору», – пояснює Ігор.

 

Доведення «Обозревателем» факту отримання тексту поштою від одного зі своїх джерел, за словами Ігоря Розкладая, не має значення для такої справи. «Єдина складність – це фіксація того, що ці статті є в мережі. Є кілька способів: роздруківка, нотаріальна фіксація, фіксація правоохоронними органами чи бюро судекспертиз. Це залежить від того, який саме варіант задовольнить суддю. “Обоз” може прибрати текст із сайту, поки дійде до фіксації, і в цьому є ризик. Тоді довести факт розміщення в суді досить важко», – відзначає юрист.

 

Сергій Лещенко повідомив «ТК», що він не подаватиме на «Обозреватель» до суду за плагіат, оскільки не має на це часу і бажання. «Тим паче Бродський – колоритний персонаж, із журналістами легко йде на контакт, тому конфліктні ситуації зайві», – зауважив він.

 

P.S. Доки «ТК» готувала цей матеріал, із сайту «Обозревателя» зняли текст «Григоришин атакует, Тимошенко аплодирует». Проте він залишався доступним на україномовному сайті «Оглядач», а також у кеші пошукової системи Google. Редакція «ТК» має також скріншоти сторінок сайту «Оглядач» з матеріалом Віктора Штурма.