Причому преси серйозної, це не якісь вельми сумнівної якості проекти з неодмінними плюсами чи кількатисячними цифрами у назвах. І тепер не знаєш, чи то радіти цьому «плюралізмові без берегів», чи то закликати до бою сакраментальну комісію з охорони національної моральності, – а чи просто плюнути й забути про видання, яке ще не так давно здавалося тобі досить професійним і виваженим.

 

З іншого боку, чого тільки не робить із людьми палка любов, на які тільки нерозважливі вчинки не подвигає! Одних – любов до жінки чи чоловіка, других – до Батьківщини, третіх – до президента України Віктора Андрійовича Ющенка.

 

Клінічний випадок такої любові засвідчила нам 19 лютого віднині й, очевидно, наразі навіки віків суперплюралістична «Україна молода», – надрукувавши листа до редакції якоїсь С. Данишенко, учасниці бойових дій, інваліда війни з Івано-Франківська.

 

Заголовок листа «Консультантам – мільйони, рідній армії – об’їдки» може спонукати читачів газети подумати, що йдеться про питання, пов’язані з фінансуванням українського війська. Зовсім ні. Йдеться про одну з головних проблем, яка постійно ятрить душі певного числа громадян України – про інородців. Про їхнє засилля в державі. І про неукраїнський характер влади.

 

Утім, не буду переказувати. Краще процитую кілька фрагментів із тексту, що засвідчує незрівнянний однині плюралізм «України молодої» (в інтернеті його немає, тому поспішайте, може десь завалявся примірник газети!):

 

«Перша світова війна, в якій зводили рахунки дві імперії, покликала до зброї ряд поневолених народів. На землях України створювалася Українська держава. Водночас, скориставшись із складних воєнних обставин у Росії, Ленін (Ульянов-Бланк), Троцький (Бронштейн), Свердлов (Шварцбаум), Зінов’єв (Апфельбаум), Каменєв (Розенфельд), Крижановський (Розенберг) та інші вирішили її завоювати. І, змінивши свої прізвища на російські, обдуривши в такий спосіб росіян, з їхньою допомогою таки знищили Російську імперію».

 

Це про історію. А ось це – про сучасний стан справ:

 

«Аби приховати те, хто керує Українською державою, з паспортів прибрали графу “національність”. І дочекалися ми, українці, що у Верховній Раді держави українців не більше 25 відсотків».

 

Але не витримало такої наруги українство, стало на прю, пише автор листа:

 

«Український народ вибрав Президентом українця Віктора Ющенка. З’явилася надія на кращі зміни в державі. Однак не спали інородці. Уряд по черзі очолили білорус Янукович із проросійськими донецькими ділками та симпатична жінка з русою косою та великою групою бізнесових ділків Юлія Тимошенко-Григян-Капітальман».

 

І от ці кляті персонажі взялися обливати брудом і прагнути змінити істинно українського президента. І досягнули певного успіху:

 

«На думку східних українців, тільки Янукович – гідна кандидатура. А західні вирішили, що кращим президентом буде пані Юлія Тимошенко. Бо, бачте, українці ще не доросли до того, щоб їхньою державою керував українець, обов’язково має бути інородець».

 

А висновок – однозначний:

 

«Українському народові час подумати, чому досі керують ним інородці. Час українській спільноті скинути з себе пилюку рабства і покори».

 

Ой, підозрюю, щось у цих висновках скоротили задля політкоректності...

 

А загалом справді не знаєш, чи плакати, чи гучно реготати. Бо ж справа не тільки в тому, що патентовані українські патріоти та запеклі прихильники президента Ющенка у варіанті, представленому «Україною молодою», як дві краплі води схожі на російських чорносотенців (той самий лексикон, ті самі прізвища «гнобителів», ба, той самий смуток за розваленою «інородцями» Російською імперією!). І не у дивовижній здатності з Івано-Франківська точно підрахувати, скільки справжніх українців у Верховній Раді (цікаво, на основі чого? Гітлер хоча б мав Нюрнберзькі закони, які визначали, хто є арійцем, хто – метисом 1-ї чи 2-ї категорії, а хто – расово неповноцінним суб’єктом, а який інструментарій має пані Данишенко?). А справа ще й у тій купі нісенітниць, які містяться у листі і які щедро ретрансльовані «Україною молодою» на всю її кількасоттисячну аудиторію (бо ж один примірник газети в нашій багатій країні зазвичай читає кілька осіб, надто у провінції...).

 

Ну, хіба ж у Першій світовій війні змагалися дві імперії, а не два блоки, в які входили і монархії, і республіки? Хіба більшовики, які налічували на початок 1917 року аж чотири тисячі членів партії (а всі названі персонажі – з верхівки саме цієї партії), могли мріяти про руйнацію Російської імперії? І, нарешті, хіба Троцький – це російське прізвище (був у ті часи знаний український соціал-демократичний публіцист із таким самим прізвищем), хіба дворянину Ульянову чи шляхтичу Кржижановському (а не Крижановському) треба було змінювати свої прізвища на російські?

 

До речі: Свердлов ніколи не був Шварцбаумом, його справжнє прізвище – Янкель, а Зинов’єва (ось так, а не «Зінов’єв», воно пишеться українською) – Радомисльський. Я розумію, пенсіонерка з Івана-Франківська могла не мати під рукою відповідних енциклопедичних видань чи доступу до інтернету, але ж редакторський корпус «України молодої» – якщо вже вирішив друкувати чорносотенний текст – міг би хоча б перевірити фактографію!

 

З іншого боку, а чому саме на «інородців» покладати провину стосовно знищення Російської імперії? Вирішальну роль у скиненні царату відіграв, як добре відомо, розквартирований у Петрограді лейб-гвардії Волинський полк. А зречення в останнього російського імператора Ніколая ІІ вирвав такий собі Михайло Родзянко, один із лідерів Державної думи...

 

Хоча, оскільки обійстя Родзянків у Таврійській губернії, кажуть, було не так далеко від обійстя Бронштейнів, то, можливо, справжнє прізвище знаного думця зовсім інше? Можливо, і його вразив вірус «інородчества»? А Волинський полк був набраний не із селян і шляхтичів відповідної губернії, а з мешканців самі-знаєте-чиїх містечок? Варто продовжити дослідження в межах новітнього плюралізму «України молодої», чи не так? І, власне, якого дідька обмежуватися лише історією останніх ста років? А хто правив Руссю? Якісь там інородці-Рюриковичі, а Ярослав Мудрий і взагалі звався дуже підозріло – Ярислейфом... А Мороз-Морозенко, за яким плакала вся Вкраїна? Та то ж Станіслав Мрозовецький! А хіба про Івана Мазепу не говорили, що він потаємний лях і хоче Україну ляхам продати? А знані роди козацької старшини – Марковичі, Борковські, Герцики? Та й Орлики теж... Ґвалт!

 

Я вже мовчу про цілу купу генералів, адміралів та полковників УНР і ЗУНР із вочевидь «інородчеськими» прізвищами Дельвіг, Кравс, Отмарштайн, Бізанц, Сінклер, Комнін-Палеолог, Греков, Злобін, Галкін, Алмазов, Кудрявцев, Рябінін, Астаф’єв, Булатов, Кануков, Губер, Клочковський... Тож Визвольні змагання 1917 – 21 років Україна програла саме тому, що стільки неукраїнців пролізло у верхівку щиро українського війська, чи не так?

 

Що ж, у межах започаткованого «Україною молодою» 19 лютого 2009 року новітнього плюралізму-професіоналізму доведеться обов’язково дослідити біографії всіх цих і багатьох інших сумнівних персонажів – щоб допомогти нотаріально завіреним українським патріотам та президенту Віктору Андрійовичу Ющенку подолати засилля клятих інородців, не допустивши їх ані до виборів, ані до бізнесу, ані до інтелектуальної праці. Чи, принаймні, встановивши для них певну відсоткову норму. І щастя забуяє в Україні раз і назавжди.

 

... Ото сиджу і мізкую: а скільки заплатили редакторському корпусу «України молодої» за ефективну дискредитацію чинного президента (чий виборчий рейтинг і без того вже менший за 2%)? Чи, може, такий «професіоналізм» і «плюралізм» просто є наслідками чиєїсь безоплатної і безпросвітної дурості?

 

Від редакції «ТК»: Ми спробували отримати коментарі від газети «Україна молода».

Завідувач відділом листів і кореспондентської мережі Любов Янюк підтвердила «ТК» факт публікації означеного листа, прокоментувавши його так: «Загалом ми друкуємо різні листи. Якщо шановний автор "Детектор медіа" ознайомлювався з попередніми випусками нашого видання, він міг би побачити, що думки, висловлювані у листах, можуть дуже відрізнятися одна від одної. Мотивом публікації цього листа було надати людині можливість висловити свою думку».  Також вона пояснила, що лист було надруковано саме у спеціалізованій рубриці газети, і скорочено для приведення у відповідний публікації формат.