Перший тиждень «Ранку на П’ятому» відзначився беззубістю і недоречними жартами ведучих. І нудними політиками, звісно.
З нового року не бачимо ранкового «Сніданку з “1+1”». Зберігся, хоча й дещо змінив формат та розширився, «Ранок із “Інтером”». Тримається ранковий «Підйом!» на Новому – поки що єдина присутність уламків українського Comedy Club. Є ще ранкова програма на КРТ, яку ваш автор не бачив. Запропонувати своїм постійним глядачам
спеціальну ранкову програму вирішив із 9 лютого
5 канал: формат може зникати з певного каналу, та він, очевидно, запитаний ефіром. Бо, мабуть, не просто для заповнення часу від
6.30 до 9.00 ранку вирішили запустити на «каналі чесних новин» такий проект.
Називається програма без витребеньок: «Ранок із П’ятим». Все б нічого, якби концепція 5-го каналу передбачала наявність хоча б дещиці інформаційно-розважального чи інформаційно-пізнавального продукту. Оскільки «канал чесних новин» неофіційно й не відомо з чийого легкого язика називають Першим політичним, то й ранок на ньому, відповідно, перший політичний в Україні. Раз на те пішло, структуруємо й решту телевізійних «ранків»: «Підйом!» на Новому – Перший комедійний, а «Ранок із “Інтером”» – Перший буржуазний.
Правда, хочеться одразу посперечатися з подібними визначеннями? Але спростовувати твердження про появу Першого політичного ранку навряд чи хто захоче. Бо від 6.30 на 5-му каналі в ранковій програмі починають говорити про політику – як без політиків, так і з ними – перший політичний гість чекає в студії вже близько сьомої ранку. Що означає: щоби прийти на 5 канал і поговорити там про політику й себе в політиці, український політик згоден прокинутися о шостій ранку, щоби доїхати до Рибальського острова, де базується 5 канал, загримуватись і бути готовим починати свою ранкову політичну промову.
Скажімо, вже в перший день ефіру до студії «Ранку з П’ятим» завітав політик Євген Жовтяк. Показавши сюжет про відключення тепла в Донецьку, ведучі запитують: «Пане Жовтяк, що робити? В Донецьку тепло вимикають!». Екс-губернатор Київщини пан Жовтяк починає компетентно пояснювати, що треба робити і чому це ніколи не буде зроблено. Без коментаря пана Жовтяка, з коментарем пана Жовтяка – місто, яке іменують «колискою Партії регіонів», все одно лишається без тепла.
Наступний гість – екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, теж фігура політична, радник президента. Запрошений він у ранкову студію з досить дивного, як на мене, інформаційного приводу: півроку тому помер старшокласник Антон Тищенко, перша і найвідоміша жертва індійської вакцини. Розмова, звісно, знову довкола вакцинації: давайте, мовляв, щось із нею вирішувати, бо люди не хочуть, вакцина лежить у холодильниках, термін придатності спливає, гроші заплачено. Відзначити зранку, під каву та яєчню, півроку невирішеної медичної проблеми, яка перейшла, як все в нас, у політичну площину – це тонкий хід.
10 лютого рано прокинувся народний депутат від БЮТ Володимир Яворівський. Тут же повідомив: він прокидається ще раніше, ніж думають ведучі, бо хоче зранку трошки попрацювати ще яко письменник. Тоді починає обговорювати можливість кадрових ротацій в уряді, хоча з його слів ми розуміємо лише одне: потрібні зміни, причому такі, які не вигідні політичним опонентам письменника Яворівського. Що нового і свіжого сказано о сьомій ранку вівторка, я так і не зрозумів. Хоча списую своє нерозуміння на власну політичну неграмотність та пасивність. А чому б натомість не попросити бютівця прокоментувати сенсацію,
оприлюднену напередодні газетою «КоммерсантЪ», про участь Олександра Турчинова у розширеній колегії Міністерства внутрішніх справ? Якби в будь-якій цивілізованій країні стало відомо, що перший віце-прем’єр сказав щось на кшталт
«Пользуясь тем, что в зале нет никого из посторонних, со всей ответственностью вам заявляю: мы находимся в условиях надвигающейся трагедии, в условиях военных действий. Вы первые, кто это должен понять», і дав зрозуміти, що міліція розглядається як опора політичної сили у цих «воєнних діях», ЗМІ витрусили б душу з усіх, від прем’єра до останнього члена партії… Що й казати про 60%-ве виконання бюджету та інші загрозливі симптоми. Увечері 9 лютого ця тема обговорювалась на «Свободі слова» Андрія Куликова. У «Ранку з П’ятим» - тиша, як, утім, і в більшості інших ЗМІ.
Ну, а 12 лютого, перш ніж запросити в студію вічно забутого лідера «Братства» Дмитра Корчинського, нам показали політично-апокаліптичний сюжет, який нагадував хроніку милих серцю брата Дмитра бойових дій: тут страйк, там протест, в іншому місці немає тепла, води і світла. Корчинський спокійно пояснює: він уже власним коштом поставив намет на Майдані і відкрив із цього приводу щось типу громадської приймальні. А коли його чомусь попросили оцінити ситуацію з «Фаїною», політик висловився: «Нормальні країни мстяться. Росіяни, скажімо, вбивають. Пірати могли б загинути, разом із ними – члени їхніх родин та їхня світська худоба». Показово, що сам Корчинський, здається, не збирається мститися сомалійським піратам за «Фаїну». Очевидно, чекає спеціального наказу…
Пізніше в цій самій студії з’явився політик і банкір Василь Горбаль. Розмова про банки та банківську систему могла б бути, нарешті, хоч комусь цікавою – навіть серед цільової аудиторії 5-го каналу є ті, хто має заблоковані банківські депозити. Та Горбаль-банкір ведучим чомусь нецікавий, їм цікавий Горбаль-політик, тому його запитують у стилі: «Ну, і як воно взагалі?».
Отут переходимо до ведучих. Якщо вони імпровізують під час ведення – це погано. Якщо повторюють тексти, написані редакторами – ще гірше. Бо, скажімо, Артем Овдієнко після блоку «Огляд преси» дає репліку: «Якщо полюбляєте пресу – купуйте її. Але пам’ятайте, що телебачення – набагато оперативніше. Бо в нас є реклама!». Ну, а його колега Катерина Кельбус, розповівши про студента, хворого на вроджений порок серця, який помер, піднімаючись сходами на 13-й поверх, бо вимкнули електрику і, відповідно, не працював ліфт, завершує: «Така ось прикра новина. Але натомість маємо і щось прекрасне – реклама на 5 каналі!». Після цього відразу йде рекламний блок, котрий починається обіцянкою виплатити 120 тисяч гривень страховки тому, хто платить 30-50 гривень на місяць і в кого виявили первинний діагноз «рак», «інфаркт», «хвороба серця» і так далі. Може, я надто цинічний. Проте розповідь про смерть хворого студента цілком могла бути своєрідної підводкою для такого рекламного повідомлення…
Проте всі ці спостереження насправді нічого не означають і ні до чого не спонукають. Адже останніми роками, коли з телепростору вперто вимиваються мислячі люди, глядачі навіть не дослухаються до сказаного по телевізору, а просто слухають. Фоново, наче FM-станцію. Тим більше – не вчитуються в титри. Бо якби перед телевізорами з 6.30 до 9.00 ранку сиділи не лише вухасті, а й окаті глядачі, вони б побачили граматичні помилки в титрах сюжетів. Наприклад, сюжет про дитячу й підліткову жорстокість в титрах великим літерами називався: «ЖОСТОКІСТЬ підлітків». Може, є якісь інші правописні правила. Може, справді не так уже й важливо, з помилками прикре явище чи без, бо важливіше подолати його. Одначе це тільки одна помилка, яка впала в око. Та й то я не спеціально її вишукував.
Хоча все, помічене вище, – не претензії. Бо які можуть бути претензії до Першого політичного… Від політиків ніхто не вимагає, щоб вони стежили за словами. Значить, і аудиторія в Першого політичного ранку теж не надто вибаглива. Зрештою, політикою та політиками взагалі (особливо зранку) цікавиться найменш вибаглива й освічена частина телевізійної аудиторії.