Про кінематографічні проблеми та стосунки з Тимошенко, Турчиновим і Черновецьким міністр культури і туризму Василь Вовкун розповів у інтерв’ю інтернет-газеті «СейЧас».

 

 

– 80% від цієї суми підуть на зарплати, на розвиток – майже нуль. У 2008 році у нас був рекордний бюджет – 1 млрд. 176 млн., розвиток становив 12,7% і вперше випереджав споживання. У 2009 році нас дійсно чекає багато проблем. Якщо у цьому році на кіно було виділено 51 млн. грн., то в 2009 – 6,5 млн. грн., на підтримку української книги у 2008 році – 28 млн. грн., у 2009 – близько 2 млн. грн.

 

Навіть на проведення основної, культурно-мистецької, роботи видатки скоротилися у два рази: з 46 до 23 млн. грн. Ще одне порівняння: бюджетні видатки на туризм зменшилися у 10 разів: з 26 до 2 млн. грн.

 

 

– Моїм першим кроком було звернення до усіх голів держадміністрацій і обласних рад, мерів міст Києва і Севастополя, щоб не вирішувати кризові проблеми за рахунок культури. Якщо ми втратимо культуру у такий кризовий момент, то повертати її потрібно буде десятиріччя.

 

Як один із антикризових заходів я пропоную прийняти закони без соціальних програм, які би дали чіткий напрямок для галузі – кінематографії, бібліотек, музейної справи, туризму, «зеленого туризму», які на сьогоднішній день живуть ще за законодавством Української радянської республіки.

 

Другий напрямок реформи – культура сама повинна заробляти гроші. Наприклад, згідно із Законом «Про гастрольну діяльність» частина цих грошей залишається у бюджеті. Чому б їх не віддати культурі? Одна ліцензія на туризм, зовнішній і внутрішній, коштує 324 грн. У сусідніх країнах їх вартість сягає кількох тисяч доларів. Якби ми мали відсоток від ліцензування, то заробляли б собі на розвиток туризму. Відсоток на кіно можна знайти з акцизного збору на алкоголь, тютюн та гральний бізнес.

 

 

– Цього не планується, але багато залежить від органів місцевої влади. В нашому підпорядкуванні тільки національні заклади культури. У місцевих органів влади є театри, філармонії, мистецькі організації. Що стосується невиплати заробітної плати творчим працівникам у Києві, я вже двічі піднімав це питання на уряді, щоб хоч якось вплинути на ситуацію і змусити Черновецького і місцеву державну адміністрацію до кінця року виплатили всім працівникам галузі заробітну плату.

 

 

– Мені б не хотілося, щоб на державній підтримці вітчизняного кінематографу поставили хрест. Ми зробили моніторинг фільмів, виробництво яких мало закінчитися у 2009 році. Якби у нас був бюджет 2008 року – 51 млн. грн., ми б закінчили їх, решта були б на стадії розробки. Окремими рішеннями уряду ми спробуємо добитися фінансування, щоб закінчити виробництво цих фільмів.

 

 

– На жаль, не дивився. У мене є десяток фільмів, які я запланував подивитися у різдвяно-новорічні свята, тому що за весь рік я не пішов з роботи раніше 12 години ночі. Немає жодного документа, який би я не вичитав, тому на фільми не вистачає часу. Рішення про висунення цього фільму на «Оскар» прийнято Службою кіно. Я лише підписав це рішення.

 

 

– Я спитав у виробників цього фільму, чи коректно це по відношенню до автора сценарію

– людини, яка займає досить високу посаду в державі? Вони відповіли, що коректно.

– Коли я приступив до обов’язків міністра, я відразу ж зняв свою кандидатуру з переліку претендентів на Шевченківську премію, хоча вважаю свою роботу професійно довершеною. Але щоб зняти усі сумніви у використанні службового становища, я вчинив саме так.

 

 

– Думаю, точка неповернення завжди буде залежати від політичної ситуації в країні. Якщо до влади прийдуть сили, які до сьогоднішнього дня знімають міністрів Вакарчука (міністр освіти та науки. – «СейЧас») та Вовкуна через те, що вони, за їх тлумаченням, займаються насильницькою українізацією і розколюють країну, то все може бути навпаки.

 

До речі, на святкування 125-річчя Севастополя міністерство подарувало мешканцям міста ювілейний концерт за участю світових зірок класичної музики, а також колективів з усіх областей, і нічого, крім вдячності, я не відчув. Або коли бібліотеки в Криму отримали по 500-530 україномовних книг, кримчани теж були дуже вдячні.

 

Південною та Південно-Східною Україною були показані такі проекти, як «Стусове коло», «Вітер століть». Повні зали молоді свідчать про зовсім протилежне тому, що кажуть політики.

 

Протягом 5-7 останніх років ми бачимо, як мовне питання гендлюється під час виборчих кампаній. Міністерство, яке відповідає за українську мову, подає голос на захист національних цінностей, але це не означає, що в наш город можна кидати російську мову – як мову «собачу». Насправді, російську мову назвав «собачою» мер Харкова Добкін. Сталося це на урядовому засіданні оргкомітету з підготовки Євро-2012. І в цьому легко можна пересвідчитись, ознайомившись зі стенограмою засідання. Там, де політики розділяють, ми культурою, навпаки, латаємо.

 

 

– Ми не відмовимося від цього, адже це – державна позиція: всі іноземні стрічки мають дублюватися українською мовою. Ми надто пізно приступили до дублювання фільмів українською мовою. Якщо людина хоче подивитися радянський фільм у тому вигляді, як 10 років тому, вона може купити диск і в домашніх умовах переглядати його тією мовою, яка їй подобається.

 

 

– В липні була перейдена межа у 4% прибутку від фільмів, які вже за новими правилами продубльовані українською. І це, підкреслюю, не за рахунок західних областей, де завжди показували фільми україномовні, а завдяки Центру, Сходу і Півдню України. Ще немає точної цифри, чим закінчуємо рік, але у грудні межа прибутку кінотеатрів сягала 23%.

 

Коли продюсери ставили економічні питання, я звинувачував їх у політичному підґрунті. Вже через місяць вони перейшли саме на політичні вимоги. Ми зробили свою справу чесно, і вона буде незворотною до того часу, поки на цій позиції стоятиме Конституційний суд і міністерство культури.

 

 

– Я себе почуваю в уряді комфортно, адже своєю справою я займався до міністерства, під час посади і буду тим займатися після посади. Про це свідчить весь мій творчий доробок. І це моя позиція не лише як міністра, але й громадянина.

 

Фото: «СейЧас»