detector.media
Анжеліка Комарова
, Олег Андрос, для «Детектор медіа»
06.02.2009 07:50
Перший національний завжди до послуг мисливців?
Перший національний завжди до послуг мисливців?
«Детектор медіа» вже зверталась до теми «противовчої» кампанії у ЗМІ. Ця дискусія триває не перший рік, і екологам у ній опонують мисливці (або ж бізнесмени від мисливства), на бік яких найчастіше несвідомо стають журналісти, тиражуючи криваві історії про жертв нападу вовків. «ТК» готова надати можливість висловитись тим, хто має іншу думку щодо висвітлення проблеми знищення вовків у медіа.
 
Представники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства розпочали чергову масову облаву на вовків. Підставою для цього, як повідомила прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства через інтернет-видання «Волинська правда», стало… «збереження фауни області».
 
Цю інформацію, сумнівну з точки зору аргументації, підхопив Перший національний канал. 27 січня під час показу новин у прайм-таймі на цей сюжет було виділено значний шматок дорогущого ефірного часу. Складалося враження, що вовка проголошено ворогом українського народу №1 і його знищення стало національною ідеєю. Начебто інших нагальних проблем у сфері висвітлення тематики довкілля немає.
 
Головним аргументом для знищення сіроманців, як було сказано в сюжеті, є те, що вони, бачте, знищують… поголів’я косуль. Неначе вовки можуть харчуватися сіном та соломою. Звинувачення було висунуто мисливцями, серед яких, як відомо, – «чільники» та «обранці» різного калібру.
 
Прикметно, що в сюжеті не прозвучало жодного слова з табору природоохоронців та зоозахисників, які сказали би своє слово «за вовка». Отже, не було надано аналітичних висновків про те, що «вовча проблема» стала наслідком порушення харчового ланцюга вовків: їхню звичну їжу вже відстріляли та з’їли жадібні двоногі хижаки. Куди податися сіроманцю? Кого винуватити в тому, що інколи голод гонить його й до людських осель, де одразу здіймається ґвалт та кривава бійня?
 
Охочі до смаженого журналісти роздувають істерію далі, запалюючи в голові пожирача дешевих новин сигнальну лампочку: «Вовк – убивця, мисливець – рятівник». Прикро також і те, що автори сюжету, а отже – й телеканал, взяли бік мисливців, виступивши виразником їхніх інтересів. Матеріал скидався на посібник із полювання для початківців. У деталях глядачам показували різноманітні підлі пристрої для «війни» з вовками, зокрема ланцюги червоних прапорців, які заганяють вовка в смертельне коло. Не кажучи вже й про арсенал мисливської зброї. Усе це та ще пропаганда, яка безсоромно використовує один і той самий прийом «дези», закладаючи в глядача асоціації небезпеки й тривоги при слові «вовк», робить сіроманців абсолютно безпорадними перед загоном необтяжених милосердям та здатністю мислити, ситих, самовпевнених двоногих.
 
Таке однобоке висвітлення проблеми «вовк – людина» позбавляє українських глядачів можливості довідатися про справжній стан популяції вовків в Україні, яка меншає з кожним роком. Різноманітні управління лісового та мисливського господарства навмисно зменшують цифри, звітуючи про кількість мешканців лісу, оскільки дика фауна є для них ресурсом для наживи. За офіційними даними, вовків налічують близько 3 тисяч. Зрозуміло, що повністю порахувати вовків у лісі неможливо. Але, враховуючи багаторічне планомірне знищення, яке передбачає безліцензійне відстрілювання протягом цілого року (!), неважко таки зробити об’єктивні висновки.
 
Мабуть, недарма захисники природи б’ють на сполох: через планомірне та необмежене винищення вовків їх залишилося близько трьох сотень. Час заносити цього напрочуд розумного та благородного звіра до Червоної книги, але комусь дуже свербить постріляти…
 
Якщо навіть піддати сумніву дані українських захисників тварин та послухати мисливців і чинуш, які догоджають кривавим розвагам товстосумів, складається враження, що Україна – просто-таки розплідник вовків. Однак широко пропагована в мас-медіа мода на мисливство призвела до того, що не лише вовків, а й інші види дикої фауни поставлено під загрозу вимирання.
 
А от у сусідній Польщі проводяться заходи на державному рівні щодо збереження та примноження популяції вовків. Рятують, оберігають і примножують їх і в інших країнах Європи. За океаном – також. Приклад – Єллоустоунський заповідник (США), де свого часу популяція вовків була майже непоправно скорочена, в результаті чого тепер держава витрачає велетенські кошти, щоби поновити екологічний баланс.
 
Однак сумні природоохоронні реалії не популярно висвітлювати на українських телеканалах, так само як не популярно вживати заходів для збереження дикої природи. Телебачення улесливо заграє з середньостатистичним глядачем, не обтяженим мораллю, здатністю аналітично мислити, співчувати живому, глядачем, якого можна охарактеризувати народною приказкою «тільки в рот та поміж ноги». Такі цинічно порегочуть з розмов про те, що становлення громадянського суспільства є неможливим без гуманізації, співчуття і збереження інших видів та довкілля, де ці види мешкають. Але ж є й інші, які усвідомлюють, що людина – не цар, а лише одна ланка цього складного організму, гармонію якого й порушує… Треба враховувати, що всупереч усім сумним реаліям є такі українці, і вони обурливо перемкнуть свій телеприймач на інший канал. Або просто вимкнуть його, щоби залишитися самими собою.
 
Прикро, але сюжет із рекламою мисливства – далеко не перший продукт українського телепростору, який є взірцем прямої пропаганди жорстокого, цинічного ставлення до тварин. Останнім часом у висвітленні подій за участю тварин відзначилися й інші телеканали: «1+1» та СТБ. Йдеться про акцію «Геть усіх!», проведену партією «Братство» та її лідером Дмитром Корчинським. Одіозний політик вдався до дешевого порівняння народних депутатів із пацюками, а отже, образив український народ, який віддав за обранців свої голоси. Під час акції під ногами натовпу та колесами авто, а потім і від переохолодження та стресу загинула певна кількість ні в чому не винних тварин. Завзяті журналісти та спраглий до безкоштовних видовищ натовп станом бідолашних тварин не переймалися. Журналісти фактично обслуговували провокатора, якому в цивілізованій країні порядна людина й руки не подала би. Поріг чутливості українського соціуму завдяки цинізму політиків та журналістів упав нижче нуля. На тлі тотального духовного зубожіння фактично засівають паростки ще більшої жорстокості. Скажете, економічна криза? Та вона лише наслідок!
 
Анжеліка Комарова, Олег Андрос, Спілка вільних журналістів «Природа перш за все!»
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY