Сьогодні цю рубрику можна було би заповнити актуальнішим контентом. Для прикладу.

«Якщо джентльмен запросив дівчину додому, щоби заволодіти її тілом у неприродний спосіб, а та назвала його «гімном», то чи повинен він писати відкритого листа до громадськості з вимогою вибачень?».

 

Це про вчорашній ефір 5-го каналу. Щоправда, у ньому не було ні сексу, ні дівчат, ні джентльменів. Зате було запрошення. Був лист. І було артикульоване в студії слово, що означає продукт життєдіяльності людини.

 

Лист, нагадаємо, підписали працівники «5-го каналу». Вимога: вибачення організатора акції «Дістали» Юрія Романенка за хамське поводження в студії.

 

Що стосується більш приземленого продукту, то він з’явився у студії завдяки інтелектуальним потугам самого Юрія Романенка. Посилаючись на Леніна, він зауважив, що «интеллигенция – гавно». Либонь мав на увазі присутніх в студії. Оскільки свого ефірного опонента – Тетяну Монтян – він принагідно діагностував як «сумасшедшую».

 

Монтян, на диво, сприйняла образу з професійністю «лечащего врача». І з умиротворенням, достойним Конфуція, спостерігала, як навколо неї лилась кров. Зрештою, подивитись було на що.

 

По-перше, акція, яка гучно була названа «протестом середнього класу» - провалилась. По-друге, зважаючи на те, що її піарив чи не найпопулярніший сайт УАнету – про неї дізнались повно людей. І гнітюча більшість цих потенційних учасників у своїх блогах-форумах наговорили барвистих непристойностей стосовно акції загалом, і стосовно Юрія Романенка – зокрема.

 

Тож ефір перетворився на весільні розмови під час сідання за «третій стіл». Це тоді, коли приносять фінальний олів’є. Говорили всі. Про все. І одночасно. Господарі називали гостя – спікером Януковича, той відповідав – самі знаєте чим. Важко сказати, що тут образливіше. У кожному випадку джентльмени-журналісти, яким не вдалося до кінця насолодитися спілкуванням із Юрієм Романенком, вирішили залишити останнє слово за собою. І написали листа громадськості. Тобто всім нам.

 

На листи треба відповідати. Отож, що можна сказати стосовно предмету обговорення? Лише одне: насправді лист журналістів мав би бути просякнутий не обуренням, а неприхованою радістю. Спробуємо мотивувати, чому.

 

...У часи перших років української незалежності один із неформальних літературних часописів опублікував оду продуктам життєдіяльності людини. Твір став неймовірно популярним серед тогочасних інтелектуалів. Серед усього іншого автори стверджували, що саме ця на перший погляд не надто приємна субстанція – основа розвитку людини. І лакмусовий папірець її не тільки тіла, а навіть духу.

 

Так от. Оглянувши з медичної точки зору купку, що лишилась після акції «Дістали», можна радісно повідомити, що українське суспільство – практично здорове.

Принаймні його нечисленний середній клас. Своє здоров’я він виявляв по-різному. Хтось акцію не помічав, хтось крутив пальцем біля скроні, хтось скидав своє здивування в інтернет.

 

Гнітюча більшість, звісно, заробляла гроші. А деякі відстоювали свої права в товариствах захисту споживачів, гарячих лініях страхових компаній і судових позовах з банками... Тобто дробили великий Майдан протесту на тисячі маленьких майданчиків.

Звісно, вони не об’єднані, бо не знають, кому делегувати свій голос чи навіть гроші. Вони не мають часу для боротьби за високе, бо спершу треба нагодувати сім’ю. Але вони вже точно знають, що вони не стадо, яке можна очолити. Бо навчились розрізняти мед від гімна.