Особливості Реформації, протестантської революції полягають у тому, що вона «вивільнила» особу, «дозволила» дискусію, розкріпачила успіх, розглядаючи його як дар Божий, який слід розвивати. Це, як наслідок, призвело до промислового буму, розвитку науки. Крім того, як зазначає Макс Вебер, протестантська етика дуже лояльно поставилася до питання експлуатації людини людиною – власне, виправдала її. Так виникли умови формування капіталістичної організації суспільства. Але все це доповнювалось іншими нормами протестантської етики, в яких скромність і непоказовість грали головну роль. У ХХ столітті саме за рахунок трансформацій у полі моральних настанов, відмови від протестантської етики капіталістичне суспільство отримало нові домінанти, які призвели до формування суспільства споживання. Економічна формула «вбила» Бога.
Нинішня криза – це вже не сукупність допущених економічних прорахунків, як у 1929 році, а параліч фундаментальних настанов, які допускають не лише помилкові, але і шкідливі для людства дискурси.
Якщо, виключно для прикладу, згадати «Моральний кодекс будівника комунізму», то, модифікований, він може бути взірцем таких нових настанов. Але чому ж свого часу він не спрацював? Він не спрацював тому, що в країні фактично було відсутнє громадянське суспільство, норми кодексу не стали його, суспільства, соціальним капіталом, у самого суспільства була надзвичайно низька переговорна сила. До того ж організація виробничих відносин була неконкурентоздатною, неспроможною забезпечити умови для прояву і реалізації настанов кодексу.
Нинішня криза – цивілізаційна, це криза суспільства споживання. Парадигми нового суспільства поки що ще не сформульовано, але ми повинні розуміти, що, залишаючись у межах старих економічних законів, не трансформуючи їх найрішучішим чином, ми приречені ці кризи переживати знову і знову.
Чому я вірю в силу позаекономічних настанов? Розкажу таке: ми з друзями бавилися в те, як краще змінити правила гри в шахи. Пропозиції були найрізноманітніші: від збільшення кількості фігур, клітинок, їх кольорів до взагалі тримірних шахів. А я запропонував кількісно нічого не змінювати, просто до наявних правил додавалося ще одне: гра, після того як хтось із гравців збиває королеву, триває ще лише три ходи, бо король, який залишився один, вмирає від журби. Спочатку здалося зворушливо і смішно, але й досі, повертаючись до ситуації, я не уявляю всю повноту змін у тактиці гри, до якої призводить це простеньке правило.
Я глибоко переконаний, що до методик світових рейтингових агентств потрібно ввести шкалу поправок. Це мають бути певні вагові множники, які враховуватимуть споживчу (валеологічну) цінність товару, послуги, їх позитивну екологічну, кліматичну спрямованість і т. д. (Так і задамо нову парадигму цивілізації.) Хай це будуть «відкриті» для обговорення й уточнення коефіцієнти, але хай вони впроваджуються вже. Бо є щось збочене в тому, коли за одними й тими ж методиками рейтингуються і шахта, і агрофірма, і компанія з випуску накладних вій для котів.
Засоби масової інформації повинні стати провідником, чи навіть модератором, нової етики. Не тільки і не стільки кількісні показники повинні бути критерієм успішності медіапродукту, але його гуманістична спрямованість, позитивна налаштованість. Економічна формула не повинна вбити душу медіапростору. Так, це суб’єктивізм. Але демократичні (кількісні) підходи непродуктивні для культурологічних оцінок і визначення етичних пріоритетів, адже нас не дивує, коли в опері за сюжетом героя вбивають, а він, замість того щоб одразу впасти, ще довго і голосно співає.
Валентин Ткач, Чернівці
