Новина про те, що Террі Воган – 70-ти річний сер Террі, один з найвідоміших радіо- і телеведучих, не поїде до Москви у якості коментатора шоу «Євробачення» для британського телебачення, викликала розчарування, але аж такою несподіванкою не стала. А призначення його наступником Греєма Нортона – короля кітчу і так званого «ризикованого» гумору, демонструє, що «Євробачення», принаймні у міркуванні британських телегуру, ще рано відправляти на помийку історії шоу-бізнесу.

 

Протягом 35 років сер Террі піднімав рейтинги сумнівному співочому конкурсу завдяки своїй гострій як лезо іронії. Британські глядачі щотравня вмикають телевізори, щоб дивитися «Євробачення», не тому, що планують гарячково підтримувати якогось темного конячку чи телефонувати знайомим в інших країнах, щоб ті підтримали їхнього представника; ні, для них це чистої води «прикол», це нагода провести тематичну вечірку у стилі «Євробачення», де всі можуть одягтися в щось блискуче і погано танцювати під погану музику, це - доброзичливе спостерігання за борюканням захеканих східноєвропейських і балканських країн, які готові серце й душу покласти на те, аби перемогти у священному конкурсі.

 

Самі британці, зручно вмостившись на своїх диванах, смокчуть пиво з банок або барвисті коктейлі з келихів, і слухають, як Террі Воган опускає всіх без винятку учасників, і кожного – саме за те, за що треба.

 

Так було протягом 35 років, і за останні десять сер Террі ставав дедалі глузливішим і дедалі менше стримував зневагу до конкурсу, де, за його словами, тепер виграють тільки завдяки блоковому голосуванню, а країни, які власне платять за проведення конкурсу, пасуть задніх, і не тому, що їхні мистецькі якості другосортні, а тому, що у них немає достатньо солідарності, яку демонструє колишній Варшавський договір.

 

У самій Британії не бракує конспірологічних теорій (особливо у жовтій пресі) щодо того, як насправді відбувається голосування і так, тут теж підозрювали минулого року, що повинна була перемогти Сердючка, фаворитка місцевих букмекерів, а Сербії дали перше місце лише з геополітичної політкоректності.

 

Те, що Британія, країна, чиї музичні надбання як історичні, так і сучасні, - найпопулярніші, найкасовіші і найякісніші, хронічно посідає останні чи передостанні місця у «Євробаченні», просто суперечить здоровому глузду, навіть беручи до уваги, що в конкурсі не беруть участь Oasis чи Еймі Вайнхаус.

 

2009-тий повинен стати переломним роком. За справу взявся сам Ендрю Ллойд Вебер – він шукає гідного виконавця, а коментаторську справу передали до рук Греєма Нортона – справді унікальної постаті на британському телебаченні.

 

Його з величезною натяжкою можна назвати привабливим зовні і його почуття гумору вкрай специфічне: його на відстань витягнутої руки не підпустиш до дев'ятої години вечора, саме тому його тижневе шоу щочетверга сидить у безпечному слоті пів на одинадцятої вечора, коли, за наївними розрахунками, продюсерів дітлахи вже полягали спати і Греємові жарти, які дуже часто напряму пов'язані з людською анатомією, різними її функціями та власне вибором у її застосуванні, турбуватимуть уяву тільки їхніх батьків.

 

Греєм Нортон представляє отого рідкісного птаха, за яким полюють у прямому і переносному сенсах на британському телебаченні – гумор на межі. Він весь час може видати щось, за що з роботи полетить півканалу (на кшталт ситуації з Джонатаном Россом та Расселом Брендом), але якщо він не буде тримати публіку на цьому вістрі ножа, то й рейтинги не будуть такими високими.

 

Греєм уже заявив, що з нетерпінням чекає Москви, де поєднання дешевої горілки і мовного бар'єру повинно зробити його перебування у російській столиці справді незабутнім – коментар, якого Террі Воган не дозволив би собі в принципі ніколи.

 

Тепер лишається чекати, чи зможе світовий супремо мюзіклів Ендрю Ллойд Вебер знайти якийсь справжній діамант, який вразить всю Європу і примусить її проголосувати за Британію, і чи зможе Греєм Нортон притягти до телеекранів такі ж рекордні аудиторії, як це протягом десятків років робив сер Террі. У своєму сніданковому шоу на Radio 2 він, Террі Воган, щоранку тримає біля приймачів майже вісім мільйонів слухачів. Греєму Нортону до цього поки далеко.