Ганна Герман: «Політики повинні займатися політикою, а журналісти

«Дуже гарний день сьогодні, і мені шкода тих людей, які мусять зараз сидіти біля комп’ютерів. Закликаю всіх іти до парку. Вітаю всіх», – почала розмову із читачами «Детектор медіа» голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, народний депутат України, член фракції Партії регіонів Ганна Герман. Темою розмови «ТК» і Ганна Миколаївна обрали ситуацію у медіапросторі та із свободою слова в Україні, проте запитання наших читачів стосувались найрізноманітніших тем. Чат тривав понад дві години. Наводимо повне розшифрування.

– Пані Ганно! У черговий раз хочу загострити вашу увагу на тому, що всі наші колеги, а особливо ті, що у Комітеті свободи слова, трохи забули про нерозкриту (вже протягом двох з половиною років) справу про бандитське побиття заслуженого журналіста України Володимира Кацмана. Цю справу брали «на особистий контроль» усі – і президент, і секретар СНБОУ, і міністр МВС, і депутати... Та все одно вона десь збирає пил на полицях київського міськуправління МВС. Чи не вважаєте ви, що через це зокрема ми втрачаємо таке поняття, як профсолідарність, профчесть, що перетворюємося на тих, хто лише декларує захист свободи слова, а як до діла – то...? Може, я помиляюся?

– Я пам’ятаю цю справу, оскільки сама зверталася до правоохоронних органів, Президента України про захист пана Кацмана. Після завершення сьогоднішньої інтернет-конференції ще раз звернуся до цих високопосадовців і вимагатиму конкретної відповіді. Зокрема, 10 грудня на засідання Комітету з питань свободи слова та інформації буде тема про переслідування журналістів, у контексті якої ми також згадаємо про цей прикрий випадок.

– Чи комфортно почуваєтесь у такій українофобській партії?!

– Кожного разу, коли я буваю на інтернет-конференції, приходить це запитання. Я на нього відповідала сотні разів, і не буду в 101-й раз відповідати :).

– Ви коли-небудь дуже-дуже сильно любили? Це не провокація. Розкажіть, будь-ласка, про своє кохання! Це насправді дуже важливо для кожної людини.

– Я весь час люблю. В молодості це забирало багато енергії, і я завжди казала, що зробила би набагато кращу кар’єру, якби не віддавала стільки енергії закоханості. Моя найбільша любов – це Сергій Герман.

– Як ви навчили представників Партії регіонів говорити? Як ви їх мотивували виступати у ефірах?

– Я ніколи нікого не вчила. Я не знаю, про що ви говорите.

– Согласны ли вы, что ради жизни и процветания страны надо не копаться в прошлом, не обвинять русских, а стараться сегодня жить дружно и достойно, чтобы проклятия потомков не касались бы до памяти нынешних правителей? Когда, наконец, нынешний президент закончит праздновать все прошлые траурные даты истории и вспомнит о сегодняшней Украине? Когда этот президент перестанет вытягивать на свет божий всякую историческую мерзость и начнет работать на сегодняшнюю Украину?

– Я думаю, что мы должны знать свою историю. И решение президента поднять тему Голодомора было правильным. Просто люди, которым он это поручил, не отличаются высоким уровнем чисто человеческой культуры, поэтому они сделали из мероприятия что-то такое, что напоминало оперетку. И это очень навредило самой идее увековечения самой трагической даты. Историю нужно знать, без знания истории невозможно консолидировать нацию. Другой вопрос, нужно ли переписывать историю под себя. В этой теме много агрессии как с одной, так и с другой стороны. Украинцам нужно выдавливать из себя агрессию и быть более толерантными, уважать чувства человека, даже если он думает не так, как ты.

– Шановна пані Ганно! У недалекому минулому ви працювали на «Радіо Свобода» і ті, хто знав вас у ті часи, характеризують як «шалену націоналістку». Зараз ви у Партії регіонів, яка, як відомо, веде проросійську політику. Такі ваші метаморфози у поглядах пояснюються розчаруваннями, зрадою себе чи просто звичайним пристосуванством? У зв’язку із цим – як би ви назвали вчинок (вихід із партії) вашого колишнього колеги Чорновола?

– Я справді не знаю, щоб мене хтось називав шаленою націоналісткою, і не розумію тих, хто вважає, що я веду проросійську політику. Кожним моїм днем і кожним моїм вчинком і словом я утверджую українськість у Партії регіонів. Разом із тим, я завжди поважаю право людей розмовляти російською або іншою мовою, яку вони вважають для себе рідною. Це виходить із моїх переконань.

– Состоится ли коалиция между ПР и БЮТ? Как, по-вашему, к ней отнесутся на востоке и на западе страны? Кто будет премьером и кто спикером? Когда в стране закончится этот бардак?

– Последнее знаю точно: бардак не закончится еще долго. На сегодня, на пятницу, на это время, у меня нет уверенности, что коалиция БЮТ и Партии регионов состоится.

– Пані Ганно, чому ви зам’яли трудовий конфлікт на телеканалі «Рада»? До вас люди зверталися, ви публічно пообіцяли розглянути це питання на засіданні комітету, і не зробили цього. На «Раді» 80 працівників, а вони транслюють програми чужого каналу і соціальну рекламу «Вина Масандри». Директор Орловський постійно на лікарняному, керує Глушенок, яка що хоче, те й робить. А ви їх прикриваєте.

– Ми розглядали цей конфлікт на засіданні комітету, і далі працюємо над цією проблемою. Ми провели багато конкретних перемовин стосовно зміни самої концепції, стилю, і можливо навіть керівництва цього каналу. Якщо вас ця проблема цікавить більш конкретно, то я знайду час вас проінформувати.

– Как вы относитесь к ток-шоу «Шустер live»? Это же невозможно смотреть – сплошная ругань и споры. Какое из ток-шоу (на «Интере», ICTV, ТРК «Украина») самое интересное с точки зрения политика и с точки зрения зрителя?

– Це шоу – зразок незамовної журналістики. Я думаю, що воно повинно існувати і розвиватися. Воно може комусь подобатися або не подобатися, але це вільна дискусія в прямому ефірі, яка не модерується, я рада, що таке шоу існує в Україні, і поки воно існує, можна вважати, що свобода слова у нас є. Я б тільки радила Шустеру не забувати, що він лише модератор шоу, і висловлювання якихось власних смакових сентенцій шкодить стандартам журналістики, самому шоу і самому Шустеру.

– Цитата из статьи на «ТК»: «Не отличающаяся тактичностью в теледискуссиях, госпожа Герман, по рассказам наших источников, бывает еще менее тактична в личном общении с однопартийцами и способна как запретить, так и приказать многим из них идти на эфир». Это правда?

– Ви донецьких хлопців, мабуть, бачили. Не думаю, що це проста справа – комусь щось наказати чи заборонити. Хоча це, звичайно, жарт. Я справді маю деякі компетенції стосовно комунікацій партії, і частіше бувають проблеми з тим, якби когось вмовити йти на ефір, ніж навпаки.

– Уважаемая госпожа Герман! Почему вы не хотите предоставить декларацию о своих доходах? Вы, как опытный журналист, знаете, что Верховная Рада не может нам ее передать без вашего согласия. Мы вам направили письмо, но вы так до сих пор и не ответили. С ув., Мустафа Найем ))

– Мустафа, я вас стільки запрошувала в гості і казала, що готова показати і декларацію, й угоду з банком, що будинок куплено в кредит, під який заставлена моя квартира. А ви не скористалися моїм запрошенням, бо вам потрібна була не правда, а зробити свій матеріал таким, яким він вийшов. Мені шкода, що у вас підходи саме такі, а не інші.

– Правда ли, что во время кампании 2007 года вы присвоили около 30 тысяч долларов в качестве отката за проплату размещения роликов на неком канале?

– Я ніколи не займалася розміщенням матеріалів, роликів чи якоїсь рекламної продукції. Все, що я можу зробити, – це подати висновок про те, чи варто розміщувати ролик, чи ні. Самим розміщенням займається окремий департамент, до якого я жодного стосунку ніколи не мала і не маю. І це знають відповідальні люди в нашій партії.

– Пані Ганно! Що зроблено комітетом, який ви очолюєте, для роздержавлення преси як одного з чинників розширення можливостей для свободи слова? Чи можливі якісь законодавчі кроки в цьому напрямку за нинішніх кризових умов у державі? Чи не очікує друковані ЗМІ остаточний фінансово-економічний зашморг уже найближчим часом (ціна тонни газетного паперу перевалила за 7000 гривень) і як журналістам разом (!) протидіяти цьому? Що буде з тими місцевими газетами, які залишаються носіями української мови? Спасибі за відповідь.

– Те, як працювала Верховна Рада в цьому скликанні, не дає мені можливості для якихось оптимістичних висловлювань. Десятки потрібних законопроектів у сфері медіа, які було розглянуто нашим комітетом, так і не надійшли до сесійної зали. Оскільки справді робочі дні у парламенті можна порахувати на пальцях. Я абсолютно переконана, що в кризі виживуть найсильніші і найкращі. Можливо, цей процес піде на користь українській пресі. Талановиті журналісти будуть потрібні в будь-який час і в будь-яких, навіть найтяжчих ситуаціях. Конкурентоздатний журналіст завжди знайде собі роботу. Треба на ці речі дивитися холодно, тверезо і достатньо жорстко, на жаль. Наступної середи комітет розгляне ще два законопроекти, які стосуються захисту професійної діяльності журналістів. В них передбачено багато моментів, які зможуть захистити журналістів у часи кризи. Але найкращий захист журналістів – це високий професіоналізм, незалежність і відвага.

– Шановна пані Ганно! Я ризикую потрапити до числа тих, кого ваші прихильники називають «очорнителями» вас і вашої діяльності :) Одначе... Близько двох місяців тому до вас звернулися численні працівники «Телеканалу-100» (бренд UBC). Вони просили вас про підтримку у розв’язанні конфлікту з власниками, які припустилися численних порушень трудового законодавства. Справа банальна, таких тепер чимало трапляється у вітчизняних ЗМІ. Відповіді не дочекалися. Припускаю, що ви дуже зайняті... Але у сумнівній справі «журналіста» Цапка ви виявили дива оперативності. Це прекрасно, звісно, що ви так дбаєте про нашого «колегу». Тільки чому така вибірковість у ставленні до знедолених і упосліджених? :) Чи не тому, що на «цапках» можна політичні дивіденди заробити, а конфліктувати з вашим товаришем по ПР Геннадієм Васильєвим (співвласником «Телеканалу-100») просто не хочеться? Отже питання просте: чому така вибірковість? Дякую за відповідь.

– Дякую вам, що ви мені повідомили, хто ж власник телеканалу, бо не могла знайти його. Якщо ним є справді мій колега по парламенту Геннадій Васильєв, то це спростить мої зусилля у розв’язанні моєї справи.

– Анна, по чьей инициативе комитет ВР по свободе слова создал «Фонд помощи детям Гонгадзе»? Кто будет управлять фондом и как вы планируете собирать средства – к кому обращаться будете: к общественности, к политикам, к журналистам?

– Це була моя ініціатива. Вона виникла після публікації в «Комсомольской правде» й одноголосно була підтримана всіма членами комітету. Ми створимо наглядову раду фонду, я буду просити пані Лесю Ґонґадзе увійти до цієї ради. Члени комітету перерахують власні кошти в цей фонд, і далі ми будемо звертатися до всіх людей доброї волі, журналістів і політиків. Я думаю, що це буде справа, яку вдасться довести до доброго результату.

– Шановна пані Ганно! Чому, відроджуючи оригінальний жанр в українському телепросторі у дуеті з Нестором Шуфричем, ви обрали амплуа саме Тарапуньки?

– Я обрала амплуа Ганни Герман, і то вже давно. Якщо мені вдалося досягти такої популярності, яку мав Тарапунька, то я дуже рада :).

– Прошу ответить, что лично вы делаете для предотвращения уничтожения Украины Ющенко? Его политика стравливания поколений, мировоззрений, культур одного, но многонационального украинского народа ведет к уничтожению моей родины! Отдаете ли вы себе отчет в том, что ваша миссия в этой борьбе обязана быть непрерывной и неизбывной?

– Я роблю все, що в моїх силах, для перемоги Партії регіонів і її кандидата на наступних президентських і парламентських виборах, і дуже розраховую на вашу підтримку.

– Ганна Мыколаевна, для меня очевидно, а для вас очень условно (почти фантастически) – когда украинская государственность закончит своё бессмысленное существование и часть территории украинской республики войдёт в состав Российской Федерации, продолжите ли вы свою политическую деятельность во фракции ПР в Государственной Думе РФ?

– Я вас мушу розчарувати: Україна forever. Хоча я не завжди мушу бути депутатом Партії регіонів в українському парламенті.

– Почему у вас не хватает смелости сообщить обществу, что Ющенко готовится к войне с Россией, или вы не верите что эта война планируется уже на февраль – март следующего года?

– Я думаю, що ви згущуєте фарби. На це в Україні є Партія регіонів, щоб в Україні не було війни з Росією.

– Помаранчеві на кожному кроці обіцяли захист свободи слова, захист гідності і честі кожного. Разом із тим сам же Ющенко дозволяє собі брудні вислови щодо журналістів, не робить нічого для захисту молодих журналістів і т. п. Що ви думаєте про це?

– Після відомого випадку з журналістом «Української правди» я більше не чула, щоб Ющенко ображав журналістів. Я думаю, він усвідомив свою помилку і більше ніколи її не повторить. Стосовно того, що він не завжди відповідає навіть на мої звернення щодо захисту журналістів, то думаю, що причина цього в тому, що йому просто не дають цих листів і їх публікацій у пресі. Можливо, ці звернення зависають на рівні клерків середньої руки Секретаріату Президента.

– Яку книгу ви зараз читаєте?

– Я завжди паралельно читаю і перечитую дуже багато книжок. Сьогоднішнього ранку я перечитувала «Дядю Ваню» Чехова.

– Ув. Анна Герман, мне как будущему журналисту хочется узнать о методах самозащиты в условиях, к большому сожалению, непрекращающейся охоты на «неугодных» журналистов. С ужасом читаю, в том числе на «Детектор медіа», о давлении/ вызовах в органы на журналистов. С чем это связано? Как уберечься? Спасибо, и успехов вам в вашей нелегкой работе.

– Єдиний метод захисту – це публічність і відвага. При першій же спробі тиску на вас ви повинні звернутися до тих, хто готовий оприлюднити цей факт. І якщо цей факт чи явище будуть оприлюднені, авторам тиску набагато важче буде зробити свою справу. А журналістська спільнота зможе вас захистити. Проблема в тому, що багато з тих, хто тисне на журналістів, навчилися робити це таким чином, що важко довести цей факт. І це відрізняє нинішніх утискувачів від утискувачів доби Леоніда Кучми. Форми тиску сьогодні є добре рафіновані, добре замасковані і цинічні.

– Шановна Ганно, останнім часом можна спостерігати цілеспрямовану кампанію у ЗМІ, зокрема в інтернет-виданні «Українська правда», із очорнення вас. Як ви на це реагуєте? Як сприймаєте такий низький рівень журналістики?

– Низький рівень журналістики завжди викликає в мені гіркі почуття. Я би хотіла, щоби в Україні були журналісти високого стандарту. Стосовно матеріалів, які мене очорнюють, то їх з 2004 року було настільки багато, що я щодня, відкриваючи видання і не знаходячи замовних матеріалів з очорнення мене, починаю думати, що стаю менш цікавою для замовника.

– Вы верующий человек? Как часто ходите в церковь и придерживаетесь ли вы всех правил и традиций?

– Да. Я вчера тоже была в храме, вчера был день Введения Богородицы в храм...

– Як успіхи в газети «Час регіонів»? Видання розвивається? Йому не зашкодить криза?

– «Час регіонів» має сьогодні 100 тисяч тиражу. І я маю надію, що ми будемо нарощувати тиражі цієї газети.

– Ганно, які ведучі на українському телебаченні вам подобаються?

– Мені дуже подобається Андрій Куликов. Мені здається, що це в Україні журналіст найвищого стандарту.

– Часто буваєте на батьківщині на Львівщині ? Вам вітання із села Колодруби :).

– Дякую за вітання, збираюся на Різдво додому.

– Уважаемая пани Ганна. Ваше появление на телеэкране вызывает у меня приступы рвоты. Известны ли вам другие подобные случаи, или этот рефлекс не имеет аналогов: Что посоветуете мне делать?

– Я знаю добрі ліки від цього. Це пульт, яким можна переключити на інший канал. Спробуйте – допомагає.

– Пані Ганно, як ви ставитеся до діяльності Нацкомісії із захисту суспільної моралі?

– Я днями зустрічалася з головою цієї комісії Василем Костицьким, це дуже добра людина, фаховий юрист. Думаю, що ця комісія принесе багато користі в Україні. Ми обговорювали з ним питання підвищення професійного рівня окремих медіапродуктів.

– Уважаемая Анна! Прокомментируйте, как глава комитета по свободе слова, действия Нацрады по отключению «неадаптированных» каналов в Украине. Эта проблема волнует миллионы простых людей.

– Этот вопрос мы обсуждали на прошедшем заседании комитета, и отчет об этом был опубликован на «Детектор медіа», там очень конкретно обо всем написано. Чтобы сэкономить время, советую вам прочитать материал.

– В материалах «Детектор медіа» нет ответов на поставленные вопросы. И нет вашего личного мнения или участия. Фамилия Бондаренко есть, а Герман – нет. Мне кажется это странным для «поборницы» демократии. Хотелось бы как-то определиться. Это ваш личный чат.

– Вела засідання комітету Герман, доповідала Бондаренко.

– Пані Ганно, хто, на вашу думку, може та мав би сприяти виробництву та показу якісного й оригінального телепродукту на нашому ТБ?

– Той, хто за це платить. На жаль, нема можливостей виробляти продукт, не витрачаючи на нього кошти.

– Чи є масові звільнення журналістів інструментом позбавлення від незручних журналістів чи іншими проявами цензури?

– Так, є. Думаю, що є.

– Пані Ганно, ви можете своєю декларацією започаткувати цілу серію (не хочете на УП, то зробіть це на сайті ПРУ)?

– Я думаю, що коли буде формуватися новий уряд і коли всі кандидати на нову урядову команду публікуватимуть свої декларації, я обов’язково зроблю це. Врешті, я можу це зробити й зараз, але де інформаційний привід?

– Яким чином журналісти як представники четвертої влади можуть вплинути на сучасну економічну і політичну ситуацію в Україні?

– Все, що можуть журналісти, – це бути об’єктивними і правдивими у висвітленні всього того, що відбувається. А правда – це дуже суттєвий фактор у нинішній ситуації.

– Пані Ганно, скільки ви особисто віддали грошей на викуп екіпажу «Фаїни»? Скільки зібрали ваші однопартійці?

– Цим питанням займався в нашій партії пан Едуард Прутнік, я намагаюся не брати участі у справах, пов’язаних із фінансами, оскільки я справді нічого не розумію у фінансах.

– Пані Ганно, вам не важко буде пояснити прихильникам своїм і вашої партії, що Україна не звинувачує в Голодоморі росіян?

– Ви знаєте, важкі питання – це моя професія.

– За висновками Антимонопольного комітету України, на даний час у галузі телерадіомовлення відсутні нормативно-правові акти, якими було би встановлено механізми адаптації змісту призначених для ретрансляції іноземних програм до вимог законодавства України, що створило непрозорі правила гри на цьому ринку. За результатами української «адаптації», глядачі залишилися без улюблених програм, засновники «опальних» телепрограм та кабельні мережі зазнали збитків, телеінформаційний простір країни відокремлено від загальносвітового простору залізною проволокою «білого списку». Шановна Ганно, на ваш погляд, чи відбулася таким чином «адаптація» взагалі?

– Ми на останньому засіданні комітету схвалили документ про ратифікацію конвенції про транскордонне мовлення. Якщо парламент працюватиме, то він швидко буде внесений на голосування в зал парламенту.

– Как собираетесь отдыхать от кризиса в новогодние праздники?

– Мрію відіспатися, мрію побавитися з онуком. І обов’язково піду колядувати, якщо вдасться поїхати до мами на Різдво.

– Пані Ганно, я взагалі не журналіст. Ніколи не ображав політиків, не нишпорив… Надішліть мені вашу декларацію, я викладу її в ЖЖ – це буде дуже демократично…

– Прийдіть до мене, я вам її дам.

– Висловлюю вам свою щиру шану! Хоч я і не підтримую політичну партію, до якої ви належите. Точніше, жодну політичну партію, які наразі в Україні при владі. Як би ви відреагували, якщо би Андрій Данилко організував власну партію і пішов би у парламент на наступних виборах? Ви би проголосували за нього?

– Я думаю, що Данилку не варто змінювати професію. Він дуже талановитий артист і непогано заробляє.

– А чи вважаєте ви Наталію Мосейчук ведучою, яка може і має право впливати на свідомість громадян України з екрану головного випуску новин? Хай це буде ваша особиста думка.

– Мені дуже подобається ця ведуча. Вона завжди була дуже професійна.

– Панні Ганно, чи ви хоч раз у житті спілкувалися особисто з картковим крадієм Лук’яновим? Він і з вами так само брутально розмовляє?

– Зі мною в Партії регіонів ніхто не розмовляє брутально.

– І навіть Калашніков не бив вас в обличчя?

– Уявіть собі, ні.

– Пані Ганно, уявімо, що завтра відбудеться коаліція БЮТ+ПР або ще щось. Як партії, які мають протилежне бачення на суспільне мовлення, роздержавлення (згадаймо вашу позицію щодо права органів влади на заснування ЗМІ) тощо, будуть шукати компроміси?

– Сьогодні йдуть переговори про створення коаліції на основі виключно економічної програми виведення України з кризи. Якщо така коаліція буде, вона не працюватиме над жодним ідеологічним питанням.

– Пані Ганно, скажіть, будь ласка, чи користуєтесь ви послугами стиліста і що би ви відповіли на закиди журналістів щодо вашого несмаку у виборі одягу та аксесуарів?

– Я не маю стиліста, я на цьому економлю. Справа смаку – це справа кожного. Мене мало обходить, чи подобається мій смак комусь, чи ні. Я в парламент приходжу не для того, щоб дефілювати, як на подіумі.

– Пані Ганно, який чоловічий парфум вам до вподоби?

– Той, яким користується мій чоловік.

– Чи вважаєте ви звинувачення Луценка щодо «Жесті мундира"1+1"» обґрунтованим і чому?

– Висновок стосовно цього питання буде зроблено наступної середи на комітеті, де заплановано розгляд і цього питання.

– Пані Ганно, ви краще знаєте своїх колег – пан Сухий дійсно збирався намотувати кишки «помаранчевих» на арматуру, чи це так, просто ідіоматичний вираз?

– Славко Сухий великий жартун, а жарти, як ви знаєте, бувають вдалі і менш вдалі.

– Когда вы планируете выйти из Партии регионов вслед за Тарасом Черноволом?

– Я не маю таких планів на найближче майбутнє.

– Чому ви виділяєте дітей Ґонґадзе серед інших журналістів, перераховуючи їм частину своєї зарплатні?

– Тому що вони сироти. Думаю, що треба зробити такий сумний реєстр журналістських дітей-сиріт і подумати, як можна цих дітей підтримувати. Я також цікавлюся долею дочки Сергія Набоки, яка стає дуже цікавою журналісткою.

– Вопрос к вам как к журналисту. Скажите, пожалуйста, обязательно ли иметь журналисту профессиональное образование? В последнее время в журналистике наблюдается всё больше людей, которые по образованию экономисты, юристы, но при этом они блестящие журналисты, хоть и не учились на эту профессию... И ещё: сейчас во многих вузах журналистике обучают на филологических факультетах. При этом вся учёба журналистике там сводится к банальному изучению филологии, а журналистики очень мало – журналистике учат филологи! Где это видано?! Нет квалифицированных специалистов, которые могли бы давать реальные рекомендации по профессии. А потом мы удивляемся, почему у нас такая ситуация с журналистикой... Что делать?

– Журналісту добре б мати ґрунтовну освіту, і певні знання зі стилістики мови. Абсолютно не обов’язкова спеціальна журналістська освіта.

– Піймав на слові. Або можете вислати на maine@ukr.net , як варіант

– Я би хотіла вас побачити, це анонімна адреса, буде правильно, якщо ми зустрінемося і я особисто вам передам.

– До речі, пані Ганно, що це за програма протидії кризі? А то тільки й чути, що про програму – то Писаренко, то Тимошенко її згадують. Тепер от ви. Де вона? Можна посилання?

– Ця антикризова угода зараз фігурує як основний документ на офіційних переговорах із блоком Юлії Тимошенко. Після завершення переговорів, якщо вони будуть успішними, ми опублікуємо цей проект. І це буде правильно, що суспільство довідається на основі чого утворилося (якщо воно утвориться) нове політичне об’єднання.

– Пані Ганно, дайте, будь ласка, коротку характеристику Валерієві Коновалюкові.

– Це професійна людина. І те, що сьогодні міністр оборони незаконно понизив його у офіцерському званні, – це скандал, безправ’я і переслідування за депутатську діяльність.

– Я не ослышался – Коновалюка (офицера запаса) понизили в воинском звании?! Вы не ошиблись – понижен в звании? Это же бред! Такого не было ещё ни в одной армии мира. Бывает разжалование, понижении в звании во время службы, но не в запасе, такого ещё история не знала!

– Только что мне позвонили и дали эту информацию.

– Почему бы комитету не выступить с предложением к Верховной Раде о наказании (выговор, строгий выговор, увольнение) своей четверки членов Нацсовета за систематическое невыполнение закона и предложить президенту сделать тоже самое со своей четверкой?

– Я думаю, що ми будемо ставити це питання.

– Анна, скажите, каким одним словом вы бы охарактеризовали ситуацию в стране

– Тим, що ви подумали.

– Який виш сьогодні в Україні готує найкращих журналістів?

– Я думаю, що для журналістів найкращий виш – це саме життя.

– Очень хорошо – ратификация Европейской конвенции. Возможно (и то слабо верится), это снимет проблему в отношении европейских каналов. По российским каналам в наших реалиях это, наоборот, «заострит» ситуацию. Хотя те же европейские версии российских каналов идут без проблем в Европе. Желаю вам успехов в «европеизации» украинского законодательства по телевидению, но без украинских «перегибов». И еще пожелание – привлечь к этой работе общественные организации кабельщиков. Урахуйте, будь ласка, громадську думку.

– Ми обов’язково врахуємо думку представників кабельного телебачення, які, до речі, були присутні на засіданні комітету під час обговорення питання про ратифікацію.

– Де ж вас знайти пересічному українцеві?

– Подаю номер мого телефону – ми домовимося: 594-7424.

– Сможет ли Владимир (Сабодан), проживший немало лет на окраине земли русской, в случае избрания его на пост Патриарха всея Руси обеспечить борьбу с безбожием и беззаконием в полной мере?

– Я бажаю Його Святості доброго здоров’я.

– Чи подобається вам сучасний гумор на зразок «Камеді клабу»?

– Дуже подобається.

– Пані Герман, скажіть, коли влада, зокрема народні обранці, займуться розробкою законів для реформування системи охорони здоров’я в Україні? Щоб мати духовно здорову націю, потрібні здорові люди, в першу чергу діти.

– Мені дуже шкода, але я не є експертом з охорони здоров’я, ним у нашій фракції є пані Тетяна Бахтеєва, ви можете звернутися до неї листом, і вона відповість вам на сторінках газети «Час регіонів».

– Дякую за відповідь. Не потрібно бути експертом, щоби побачити, що в провінційних лікарнях собаку тримати страшно, не те що людину. А яким експертом є ви?

– Експертом із медій.

– Чи отримали ви відповідь від президента на ваш запит щодо Назара Цапка і яка ситуація наразі?

– Ні, не отримала. Сподіваюся, через те, що Президента не проінформували про мого листа. Я обов’язково запитаю про це Президента при першій нагоді особистого контакту з ним. Я тримаю на контролі цю ситуацію, на сьогодні більше не було спроб тиснути на Назара, але є спроби тиснути на інших журналістів цього сайту, про що я буду інформувати парламент і Президента.

– Очень интересно наблюдать за вами на политических ток-шоу :). Запланирован ли у вас на сегодняшний вечер визит на одну из «Свобод»?

– Я сподіваюся, що сьогодні зможу дивитися інших по телевізору і побуду цей вечір із родиною. Тим паче, що завтра день Святого Миколая в католицькій традиції. Ми тривалий час жили в католицькій країні і відзначаємо і католицькі, і православні свята. І якщо я залишуся цього вечора вдома, може, мені щось принесе Миколай, тим паче, що і син, і внук у мене Миколи.

– Тогда советую вам не смотреть политических ток-шоу, а просто побыть в кругу семьи и поговорить о важных семейных делах :). Пусть Святой Николай обязательно посетит вашу семью :).

– Смотреть я должна, такая у меня работа.

– Асоціація «Укртелемережа» – об’єднання більше 300 кабельних операторів України – не делегувало прав пану Швецю з СКТУ представляти усіх кабельних операторів на засіданні комітету. Нас не було запрошено. Можливо, і запитань було би менше. Дякую.

– Дякую вам за цю інформацію і запрошую на наступні засідання комітету.

– ПР настаивает на выборах, но помогут ли они стране? Честно, очень обидно, что в нашей стране нет денег, для того чтобы снять нормальное отечественное кино, но зато мы всегда можем найти средства на очередные внеочередные. Не проще ли вам наконец начать работать (я имею ввиду парламент в целом)? Или это норма: поработать 8 минут – и выходные, как это было вчера, если не ошибаюсь?!

– Ви не маєте рації, ми ніколи не підтримували ідею проведення дострокових виборів, ми завжди робили все для того, щоби врегулювати ситуацію без них. Вибори відбудуться тільки тоді, коли нам не дадуть створити коаліцію, над якою ми зараз працюємо.

– Не боитесь ли вы, что после создания коалиции с БЮТ часть вашего электората значительно уменьшится?

– Давайте доживемо до вівторка і не будемо перейматися передчасними страхами. Зараз основне – бути щирими перед людьми і зробити все, щоби пом’якшити наслідки кризи, а не думати про людей як про електорат.

– Як ви думаєте, чому програма «Свобода на “Інтері”», яку ведуть політики, не має такого успіху, як звичайні політичні ток-шоу? Чому ця ідея не спрацювала, незважаючи на те, політики – наші головні селебритіз?

– Тому що політики повинні займатися політикою, а журналісти – журналістикою. Тоді це буде і правильно, і цікаво.

– Чи є у Росії свобода слова.?

– Я би мусила зробити якусь спробу опублікуватися в Росії як незалежна журналістка, якби я нею зараз була, і тоді я була би готова дати відповідь на ваше запитання.

– Тобто зараз проблеми з свободою слова в РФ ви не бачите?

– Я займаюся проблемою свободи слова в Україні.

– О какой свободе слова мы можем говорить, если газетами, телеканалами руководят олигархи, члены партий, и проводят в своих СМИ исключительно необходимую себе идеологию?

– Согласно с вами отчасти. Но должна вам сказать, что в Украине есть много независимых журналистов, которые все еще, к счастью, влияют на политику своих редакций.

– Я бы хотела порвать вам рубашку, выстрелить в уши, наброситься сзади, галстук Brioni потуже-потуже, вырвать вам руки, те, что не крали, до встречи в подвале!

– Може, ви збоченка?

– Чи будете ви (Партія регіонів) у разі переходу з опозиції у владу ставити питання про зміну керівника НТКУ? Чи влаштовує вас Василь Ілащук?

– Ми прийняли закон (проголосували у першому читанні) про те, керівника НТКУ призначатиме Верховна Рада. Тому це питання буде вирішувати Верховна Рада.

– Чому бандити досі не в тюрмах?

– Запитайте в Луценка.

– Да нет у нас «нашего телевидения». Парадокс получается: оборудование есть, талантливые люди есть, зрители есть, а телевидения нет. Кончилось...

– Я би не була така категорична.

– Якими джерелами інформації (сайти, газети, телеканали) ви користуєтесь щодня? Тільки, будь ласка, назвіть їх :)

– Всіма доступними, але починаю я свій день з того, що читаю західну пресу.

– Коли відбудуться ці кляті вибори ? Чи будуть вони?

– Скоро.

– Насколько остро ныне ощутима Партией регионов нехватка правдивости и благородства Евгения Кушнарёва?

– Таких, как Евгений Кушнарев, везде не хватает.

– Що робити, якщо зарплата ніби в доларах, а платять гривнями за курсом 5,05?

– А де платять зарплату в доларах? І що на це каже податкова?

– Чи полюбляєте ви ходити у театр? Я, наприклад, люблю кіно. Який ваш улюблений фільм?

– Так, я дуже люблю театр, востаннє була в опері з одною журналісткою. Ми дивилися «Мадам Батерфляй».

– Чи друкуються ваші журналістські матеріали у ЗМІ? Якщо так, то де?

– Я вже кілька років не займаюся професійною журналістикою.

– Одна из общественных организаций сейчас собирает в Донецке подписи за отставку Тимошенко, но правильно ли это – отправить всех в отставку? Спикера уже отправили, теперь не можете решить, кому предоставить кресло. Кто же работать будет?! Или у нас уже национальная болезнь такая – выборы?!

– Я тоже уверена, что сегодняшняя власть вся должна уйти.

– Согласен, но без них не будет Украины :).

– К счастью, Украина без них прекрасно может обойтись.

– А кто должен прийти? Новая сила? Черновецкий?

– Тот, кого изберут люди.

– И вы уйдете? В журналистику?

– Если меня не изберут, я найду другую работу.

– Скажите честно: скучаете за журналистикой?

– Конечно, без всякого сомнения, поэтому всегда, когда приглашают, хожу в прямые эфиры.

– Как вам Барак Обама?

– Он супер, я еще в июле заключила пари, что он победит.

– Хочу побажати вам успіхів у роботі! І поменше звертати увагу на бруд і негідників!

– Дякую. Дякую за дві години, які пролетіли як дві хвилини. Дякую «Детектор медіа» за можливість цієї розмови. Гарних усім вихідних!

Повна версія чату...