Коли Америка здобула незалежність від Англії, Лінкольн запропонував зробити цей день загальнонаціональним святом. Крім інших звичаїв, люди в цей день їдять те, що вони їли у 1621 році, радіючи, що вижили і зібрали врожай. Жодною мірою не ідеалізую американську вірність традиціям – їхні дітлахи залюбки, бешкетуючи, кидаються один в одного стандартними окрайцями білого хліба. Дорослі, в тому числі нащадки українців, їх не сварять. Чим би дитя не тішилося, аби не стріляло.

 

22 листопада Україна вшановувала пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Напевне, заголосно сказано – вшановувала. Президент, розуміючи, що другої нагоди в нього може не бути, робив відчайдушні і достатньо успішні спроби надати цій даті масштабу і значущості. Його противники хамили, блюзнірствували або в кращому разі відмовчувалися. Політики, що з них візьмеш. Ідеологічні вороги, розуміючи, що ініціативу перехопити не вдалося, атакували з флангів: голодомору не було, не такий вже він був і «мор», та й у ньому винні самі українці. Ну, ще євреї, звісно. Але це так вже впівголоса говорилося.

 

Словом, бридка політична штовханина на кістках викликала змішане відчуття жалю і огиди. Це відчуття мало чим відрізнялося від того, що виникає при спогляданні інших масштабних політичних діянь - тупих психопатичних бійок у Верховній Раді, жебракування у Євросоюзі чи секс-послуг у Росії. На жаль, мало відрізнялося. Навіть у моєму сприйнятті. Хоча мої родичі померли в 1933 році від Голодомору на Житомирщині, і батько вчив, що якщо хліб випадково впаде на підлогу, то його треба підняти і поцілувати, вибачившись. А потім вже класти на стіл.

 

Що тоді казати про покоління «next», якщо вживати пелевінський термін, яке, слава Богу, безтурботно дивиться телевізор, грається в комп’ютерні ігри і не може зрозуміти радянське словосполучення «вчора в магазині викинули «докторську» ковбасу, але мені вже не вистачило»?

 

Ага. Телевізор. І що вони там бачать?

 

Що «П’ятий» і Перший національний відпрацьовують тему Голодомору «по повній», як і ТРК «Київ» і «Ера». Савік Шустер провів блискуче п’ятничне шоу на ТРК «Україна». Не в останню чергу завдяки Леоніду Кравчуку, який на тлі поведінки решти політиків справді починає видаватися ледь не святим. Звісно, випуски новин, де тема Голодомору домінувала – практично на всіх каналах.

 

Тобто там, де був адміністративний чинник, тема розкривалася об’ємно. Або там, де індивідуальний талант (Шустер) розуміє, як історичну драму прив’язати до подій сьогодення, щоб не було нудно, а було рейтингово.

 

Тепер давайте глянемо на інші «кнопки». «Плюси» в праймі о восьмі вечора крутять мелодраму «Інді» про дружину бізнесмена, якій вже нефіг шо робити, бо в неї і так все є, і вона знаходить любовну пригоду. Актуальненько. Далі - о десятій вечора також сопливе «Місто янголів», а вже о пів на першу - «Свіча Джеймса Мейса» і о пів на другу ночі – документальний фільм « Хлібна гільйотина». Ну, щоб Нацрада не чіплялася. А що, нормальненько.

 

Може, «Інтер» вчинив якесь хитре контрпрограмування і затлумив «Плюси» якимось документальним хітом, коментарями, полемікою на тему Голодомору? Ага, зараз. 20:25 - фільм «Грех» про нещасну любов російського солдатика, фільм «Жаркий ноябрь» в 22:30 про корупцію в якомусь російському приморському містечку, а 00:30 – по темі, фільм «Голод 33».

 

«Новий канал» о восьмій вечора, не змигнувши оком, пускає старий американський феміністичний хіт «Солдат Джейн», а потім американський кримінальний бойовик п’ятирічної давності «Від колиски до могили».

 

СТБ з сьомої вечора пускає художній фільм «Мужики!», а от в 22:10 - вслухайтеся у назву лишень, в контексті мільйонів загиблих від голоду - «Звездные вдовы». (Господи, прости їм, не відають що творять! Чи відають?). Далі - 23:10. «Моя правда. Ілья Резник, московський поет-пісняр». Ласкаво просимо, так би мовити, до поточної правди життя.

 

ICTV в суботу видає в праймі два старих хіти «Война миров» і «Стиратель» зі Шварцнегером. Ну, якщо «Війну світів» з прибульцями-кровопивцями сприймати як алегорію, то може й в тему. І дуже навіть сміливо, бо у фільмі інопланетні кровопивці самі передохли від якогось земного грипу, а справа Леніна-Сталіна досі живе і процвітає.

«Україна», «відбомбившись» Шустером, дає в праймі російський кримінальний серіал «Бухта Філіпа», потім «Жизненные сенсации», потім «Гора героїв», австралійський третьорядний «фільм катастроф» виробництва 2002 року.

 

Що там ще? «ТЕТ» після вечірнього мультика 22 листопада показує «Вишневі ночі», фільм 1991 року про любов НКВДиста і бандерівки. Після цього, звісно, «Війна світів» сприймається як документальне кіно.

 

К1 – пускає старий американський фільм про двох братів-рибалок «Там, де тече річка», потім фільм «Піаніст» Поланського, потім кримінальну комедію «Великий куш».

«Рожевий» К2 можна було б і взагалі не згадувати, але для сміху крізь сльози, зважте - 19:40 - серіал «Катерина и ее дочери», 23:00 - ток-шоу «Ключевой момент», 23:30 – «Женский журнал».

 

Таке враження, що у багатьох людей, які визначають програмну політику телеканалів, на місці совісті виріс, як би це делікатніше сказати, чоловічий статевий орган. При чому не залежно від статі відповідальних осіб. Бо вони цей орган вправненько кладуть на все, що не відповідає можливостям негайно заробити бабла.

 

Я розумію, чому «перша кнопка» Росії в цей день спокійно продовжує трансляцію серіалу «Танкер «Танго», у якому дія відбувається в Криму, і , як писав Денис Богуш, «захватывают у российских моряков танкер «Танго» бандиты, одетые в шапки бендеровцев и разговаривают на русско-украинском суржике». Це у них така державна політика. Менш пропагандистські - РТР собі транслює дитяче «Євро бачення», і них ніякого Голодомору не було. НТВ собі править про «Русские сенсации» та показує «Убить Билла-2». Інша країна, інші звичаї.

 

Але ТАКУ розруху в українських мізках пояснити важко. Особливо цинічними виглядали рекламні блоки на всіх українських каналах, в яких рекламувалися ліки та препарати, що лікують від запорів, полегшують травлення, сприяють роботі печінки…

 

З 1927 року у Нью-Йорку на честь Дня Подяки відбувається парад велетенських надувних іграшок. Якби на вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні зараз відбувся такий парад, то його основною прикметою стала б гігантська надувна свиня. На якій було б написано: «Телебачення».