У програмі українського журналіста Олександра Польченка виступили я та керівник кримської «Просвіти» Сергій Савченко, де ми розказали про суть подій 1932—1933 років в Україні та про значення нинішнього ювілею. На жаль, люди в Криму ще і мало знають про ці події, а в більшості випадків вони володіють неправдивою і викривленою інформацією.

 

Справа в тому, що в Криму був голод у 1923—1924 роках, а в 30-х рр. Крим в Україну ще не входив, а тому й голоду тут не було як такого. До речі, це ще один доказ того, що штучний Голодомор в Україні в 30-х роках був спрямований проти українського народу, бо вже за межами тодішньої України, як у Криму, де українців було мало, Голодомор не був застосований як засіб репресій, тут продовольство не було відібране в людей, хоча в сусідніх Херсонській та Запорізькій областях всі харчі забрали спеціальні бригади, сформовані та послані владою.

 

Тому Крим для українців тоді був одним з місць порятунку, сюди приходили жителі сусідніх областей, і кримчани рятували їх, як могли — обмінювали, продавали чи навіть так давали харчі, одяг тощо. І за це тодішні кримчани заслужили довічну подяку від українського народу. І вже саме 22 листопада, коли в траурних заходах-молебнях, поминальних заходах в регіонах, в акції «Запали свічку» взяли участь керівники Криму — голова Ради міністрів Криму Віктор Плакида та постійний представник Президента України Леонід Жунько, — цей сюжет показали новинні програми кримських телеканалів.

 

І саме Віктор Плакида говорив із екранів телевізорів про те, що в Голодомор 1933 року кримчани рятували українців від штучної смерті, заподіяної владою.

 

Натомість проросійські кримські ЗМІ взялися активно дезінформувати кримчан, стверджуючи, що Голодомору в Україні не було. Так, саме в День пам’яті жертв Голодомору 22 листопада в ефір Кримської державної телекомпанії вийшла програма журналістки Юлії Орлової, в якій брав участь представник міськкому компартії з українським прізвищем, який заперечував факт Голодомору, заперечував причетність до організації Голодомору керівників тодішньої компартії.

 

Надзвичайно низький професійний та фактологічний рівень цієї програми не дозволяє опуститися до того, щоб переповідати безглузду брехню. Вони сперечалися з давно доведеними історичними фактами і наводили свої давно спростовані аргументи. Особливо безглуздим видавалося те, що ця безбарвна особа, яка сама дезінформувала глядачів, звинувачувала в упередженому ставленні до тодішньої історії видатну фігуру світового значення Джеймса Мейса, хоча видно було, що не знає ні творів Мейса, ні зробленого ним, а просто «співає з чужого голосу», як то кажуть.

 

І державне телебачення випустило цю халтуру саме в святий день пам’яті жертв, замордованих у комуністичних катівнях голодом!? До речі, як і проросійські газети сьогодні кинулись безпідставно звинувачувати кримський Український театр за постановку спектаклю про Голодомор, хоч це справді високопрофесійна робота.

 

Стосовно цього пам’ятного, святого для всього українського народу дня, кримські ЗМІ не тільки не зайняли професійної, достойної, державної позиції, як це мало б бути, але видавали в ефір відверту халтуру, замовчували значення тих історичних подій, продовжують донині тримати кримчан в стані непоінформованості і публікують відверту брехню, намагаються в такий спосіб і далі вести ідеологічну та інформаційну війну проти кримчан.