У мене склалося враження, що в статті «Що нам робити з коментарями?» «ТК» втратила головне, суть того, навіщо це все потрібно. Несподівано «вилізла» неусвідомленість чи неоднозначність місії «Детектор медіа». Бо ж у ній би мало бути чітко й однозначно визначено: що і як робити. Бо саме місія дає відповідь на запитання: а навіщо це все?

 

В чому проблема з місією? Якщо використовувати стратегічний підхід (те, що багато разів написано в тисячі грубих книг, а в Україні викладає з десяток бізнес-шкіл), місія має базуватися на цінностях. Чиїх цінностях? На це запитання легко було відповісти ранній «Детектор медіа», бо її робила команда з чіткою ідеєю та під харизматичним лідерством Наталії Лигачової. В межах спільноти могли бути різні оцінки ефективності, але, думаю, висловлю загальну позицію, що «Детектор медіа» була важливою для «децензуризації» дореволюційних медіа.

 

Проблеми почалися (і природно), коли в «ТК» з’явився інвестор. Бо цінності команди мусили дійти компромісу з цінностями капіталу. Це природній процес. Так стається тисячі разів щодня. Приміром, будь-яка купівля одного підприємства іншим – це те саме узгодження цінностей. Тобто того, на чому базуються всі наші дії. Того, що є архимотиватором.

 

Я не впевнений, що розумію цінності сучасної «Детектор медіа». Більше того, я не впевнений, що її (синхронно) розуміє творчий склад та власники проекту. Думаю, що міцність цієї конструкції з різних уявлень висока лише до настання жорстких випробувань, коли землетрус випробовує стійкість. Як, наприклад, зараз, під час кризи.

 

Ймовірне зменшення доходів може поставити руба питання: а наскільки далеко «ТК» готова піти у доведенні віри в правильність своїх дій? На який компроміс цінностей? Бо цінності визначать місію. Місія визначить бачення завтрашнього дня. Бачення завтрашнього дня визначить мету. Мета визначить стратегію. А стратегія – тактику і так аж до завдань.

 

Це і є проблема, про яку я говорив і писав: у країні роль стратегічного (медійного) капіталу відіграє венчурний (політичний) капітал, який не має базових компетенцій, щоб управляти цими медіа. Все більш-менш гаразд за умови «мирного часу», але всі ці болячки одномоментно «вилазять» під час криз чи коли умови стають нестандартними.

 

Тому така стаття, як ця, у Польщі, чи в Чехії, чи в США була б непотрібною. Там вже є відповіді. І носієм цих відповідей є капітал. Який шле сигнали через систему цінностей, що відображається, транслюється аж до найменших деталей, дрібніших, ніж питання модерування коментів. Це знання, недоступні венчурним капіталістам.

 

А «ТК», вибачте за жорстку оцінку, замість того, щоби почати (непотрібну з точки зору аргументів, але потрібну з точки зору усвідомлення) дискусію, своїми риторичними запитаннями дає зрозуміти, що шукає виправдання, щоби нічого не змінювати.

 

Я так розумію – треба трафік. Його дають коменти. Тоді можна продавати продукт. А я вас поверну до місії. Бо відповідь у ній. Моє розуміння (ідеальної) місії «Детектор медіа»: утворити дискусійний майданчик, на якому сам дискурс даватиме нові ідеї, стандарти, підходи та можливість забезпечувати стале і невпинне зростання для медійного середовища. Тобто перетнувшись на «ТК» і прочитавши чи поспілкувавшись про щось, ми можемо створити щось нове, якісь ідеї, інтелектуальні цінності, проекти – чого інакше б не виникло.

 

Це означає – створення дискурсу. Де «ТК» встановлює рамки цього дискурсу (що можна і що не можна, що добре, а що погано, за якими стандартами ми висловлюємося). Тоді якість набагато важливіша за кількість. Бо дає можливість бути проактивним, проявляти лідерство, створювати спільноти і кудись їх вести. Формуючи нові сервіси, нові можливості і – важливо – нові заробітки. Це і є головна ознака медіа ХХІ століття – перемога якості над кількістю (хоч «основні» телеканали усвідомили це поки тільки рефлекторно, неглибоко).

 

Тоді відповідь проста: встановити високий стандарт модерування відгуків (а це плюс пару штатних одиниць) аж до моменту, коли не встановиться нова якість дискусій. Бо CNN має інший за якістю дискурс (подивіться коменти під їхніми блогами!), але сумнівно чи принципово відмінну якість глядача від, скажімо, «Корреспондента» чи «Укрправди» – повірте моєму дворічному досвіду життя і роботи у США. Важко? А хто казав, що буде легко? На якийсь час це означатиме втрату частини аудиторії, втрату частини доходів. Але це відкриє завтрашній день.

 

Мені сумно і дивно це говорити своїм друзям і колегам із «ТК». Я очікував, що це очевидно. Бо я таку дискусію вже проходив багато разів. І коли ми вигадували з Романом і Андрієм 5 канал, його дореволюційна суть була в перевазі якості над кількістю. І коли я за останній рік кільком клієнтам допомагав зробити перші кроки в бізнесі без «відкатів» (знали б ви, скільки було криків «це неможливо!» – а зараз сидять, набравши води в рот!).

 

Якщо «ТК» продає рекламодавцям якісну аудиторію, то не можна дурити ринок. Бо найняті політиками студенти не є частиною цієї аудиторії, але саме ви валідуєте їх, враховуючи до «хітів, хостів і ядра» аудиторії. І ще гірше – валідуєте їхній дискурс. Бо «бульбашка» таких обманів стала причиною кризи, яка зараз ускладнює життя всім нам разом.

 

Вичистіть стайні. Буде менше лайна. Інакше завтра буде до болю нагадувати сьогодні.