Хочу погодитись із Сергієм Грабовським, що не можна указами чи постановами змусити когось поминати жертв Голодомору. Таке бажання має виникнути природнім шляхом. Приміром, коли ще у 80-х мачуха мого батька розповіла мені, як загинули від голоду його малолітні брати і сестри, я вже була свідома того, що потрібно хоч би раз на рік запалити свічу за упокій їхніх душ. І це в той час, коли радянська історія про це мовчала. Нині ж можна усвідомити жахіття Голодомору, послухавши свідчення очевидців або хоча би прочитавши шкільний підручник із історії України.

 

Але після неприродних експериментів тоталітарної радянської влади природній шлях, можливо, занадто повільний. От наш Президент і вирішив торік у листопаді пришвидшити його указом «Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору». А після цього по накатаній із радянських часів схемі побачили світ розпорядження голів обл-, рай- і міськдержадміністрацій. З’явилася ціла низка наказів: зібрати свідчення очевидців Голодомору і скласти списки постраждалих, поставити пам’ятні знаки в місцях масових поховань жертв Голодомору, провести низку заходів – «33 хвилини», книжкові виставки, трансляцію документальних фільмів, уроки пам’яті та інші. І почалося. Ні, не виконання розпоряджень (про творчий підхід я взагалі мовчу). Не реальна діяльність по створенню пошукових груп чи записуванні свідчень очевидців. Почалося листування між вищими органами влади та їх підлеглими.

 

– Групи створено? – запитує область.

– Аж п’ять! – відповідає місто чи район.

 

І так протягом року. А насправді або взагалі нічого не робилося, або хіба десята частина від заявленого. Таблички заповнювалися, цифри ставилися «від ліхтаря». Хто ж, мовляв, його перевірятиме? І тільки коли влітку надійшла вказівка надіслати зібрані свідчення для друку Книги пам’яті, стало зрозуміло, що самими лише відписками не обійдеться.

 

Все це я розповіла для того, щоби проілюструвати: таки так, одним указом свідомість не змінити.

 

Зате якщо аналізувати телевізійний контент, можна засвідчити: за останні два роки багато чого змінилося. Добре пам’ятаю, що транслювалося в День пам’яті жертв Голодомору 2006 року на «Інтері» та  «1+1». Один показував розважальну програму «95 квартал», другий – фінал «Танців із зірками». І на мою репліку «Рейтинги понад усе?», написану два роки тому, коментарі були досить неоднозначними. Звинувачували, що я керуюся тільки емоціями і не думаю ані про глядачів, ані про доходи телеканалів…

 

З того часу було ухвалено Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». 23 жовтня 2008 року Європейський парламент визнав Великий Голод в Україні «злочином проти людства». Все більше країн, завдячуючи, зокрема, й лобіюванню української діаспори, на державному рівні визнали Голодомор геноцидом українського народу.

 

Торік Національна рада з питань телебачення і радіомовлення нагадала телеканалам про те, що ніхто не відміняв рішення від 23 жовтня 2001 року «Про правила ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скорботи, жалоби)». Згідно з ними, після оголошення президентом днів трауру або скорботи телерадіокомпанії зобов’язані внести відповідні зміни до телерадіопрограм. Зокрема, заздалегідь передбачити обов’язкове оформлення ТРК без музичних заставок, мажорних анонсів, джинглів, обмежувати випуск рекламних роликів у телерадіоефірі, утримуватися від програм на замовлення теле- і радіослухачів, добирати музику мінорного звучання. Бажано взагалі відмовитися від показу комедій, розважальних та музично-розважальних програм, телерадіовікторин.

 

Торік Нацрада зареєструвала велику кількість порушень 20 листопада, у день жалоби у зв’язку із трагічною загибеллю гірників на шахті ім. Засядька в Донецьку, а перед тим ще й у зв’язку із трагічною загибеллю людей у Дніпропетровську через вибух газу в житловому будинку. Щодо 24 листопада 2007 року, який, відповідно до указу президента України, було оголошено Днем пам’яті жертв Голодомору, можна сказати: порівняно з 2006 роком телеканали поводилися пристойніше. А вже 2008 року – то й поготів виросли на голову.

 

Якщо проаналізувати програми телеканалів на 22 листопада, можна побачити, що майже всі розважальні програми знято. Пишу «майже», бо «1+1» не змогли повністю відмовитися від розважального телепродукту. Мабуть, вирішили, що трансляції наживо звернення Президента України та демонстрування документальних фільмів «Великий голод», «Свічка Джеймса Мейса» та «Хлібна гільйотина» буде достатньо.

 

Перший національний та «Інтер» відмовилися від рекламних блоків. Крім того, НТКУ висвітлюватиме всі заходи, які відбудуться у Києві за участі перших осіб держави:молитву за жертвами голодоморів «Зі святими упокій...», міжнародні форуми «Народ мій завжди буде!» та «Україна пам’ятає! Світ визнає!», які відбудуться в Національній опері України ім. Т. Шевченка, скорботну ходу,церемонію офіційного відкриття та освячення Меморіалу жертвам Голодомору. Також у суботу в ефірі Першого декілька документальних фільмів: «Голод-33. Свідчення очевидців», «Голодомор. Технологія геноциду» (фільм 1-й та 2-й), «Одужання. Особистий рахунок». Крім того, Перший відмовився від прямої трансляції фіналу «Дитячого Євробачення – 2008».

 

5 канал 22 листопада проведе телемарафон, присвячений 75-м роковинам Голодомору, який розпочнеться в ніч на суботу о 00.00 і триватиме цілу добу. Як повідомляє прес-служба каналу, на знак ушанування пам’яті загиблих під час Голодомору українців у всіх студійних програмах 5-го каналу, що виходитимуть у прямому ефірі цього дня, на столі ведучого горітиме свічка. 5-й, так само як і Перший, транслюватиме наживо заходи з нагоди роковин Голодомору за участю Президента України Віктора Ющенка. Усі програми каналу протягом доби торкатимуться теми Голодомору у різних її аспектах. Крім того, на 5-му буде показано низку документальних фільмів: «Свіча Джеймса Мейса», «Великий злам» із циклу «Невідома Україна», фільми-монологи з циклу «Доля», героями яких є очевидці трагедії 1932-33 років.

 

А ось «Інтер» крім того, що відмовився від реклами та всіх розважальних проектів, також транслюватиме звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу, хвилину мовчання, після якої вийде в ефір спецвипуск новин. О 00.30 канал покаже художній фільм Олеся Янчука «Голод-33», знятий за мотивами твору Василя Барки «Жовтий князь».

 

Хвилину мовчання о 16-й транслюватимуть ще декілька телеканалів: ICTV, НТН, ТРК «Україна». Останній покаже і звернення Президента Віктора Ющенка до українського народу. Найбільш поширеним у програмах телеканалів фільмом цього дня стане «Голод-33»: окрім названих вище каналів, він вийде і в ефірі телеканалів НТН, ТЕТ, ТРК «Київ».

 

На багатьох каналах глядачі протягом доби побачать ролик, присвячений скорботній даті і наданий Секретаріатом Президента. Зокрема, на ТРК «Київ» він має вийти в ефір чотири рази (крім нього, канал покаже ще й ролики власного виробництва). Також глядачі ТРК «Київ» побачать документальний фільм «1933, свідчення очевидців», чотири серії з циклу «Голодомор-1933 свідчить…», документальний фільм «Пейзаж після мору» з циклу «Долі».

 

У деяких телеканалів, відповідно, зміниться і стилістика зовнішнього оформлення. Наприклад, сині кольори логотипу 5-го зміняться чорними, міжпрограмні паузи каналу заповняться тематичними графічними заставками. На ТРК «Київ» буде розміщено логотип «День пам’яті» (запалена свічка).

 

Порівняно з попередніми роками видно, що українські телеканали стали набагато уважнішими до теми Голодомору – хто свідомо, а хто «для галочки». Але чи не головна проблема наразі – те, що відзначення цього дня відбувається в радянському стилі. Навряд чи тиском і змушуванням відзначати цю дату можна досягти чогось хорошого. За моїми спостереженнями, запалених свічок в оселях простих українців щороку більшає. І це головне. Влада має показати приклад, але не повинна тиснути і перегинати палицю. Інакше це формалізує процес, люди виконуватимуть накази, укази, розпорядження, а їхні серця залишатимуться байдужими.

 

Додам, що в країні організовано широкомасштабні заходи протягом тижня, починаючи із 17 листопада. Це також відбилося в ефірі багатьох телеканалів, особливо в новинах. Але в цілому 2008-й важко назвати Роком пам’яті жертв Голодомору.