detector.media
27.02.2002 12:14
Лесь Заценко: «Український канал “Культура” має стати державною телерадіокомпанією”
Лесь Заценко: «Український канал “Культура” має стати державною телерадіокомпанією”
Український телеканал “Культура” за два місяці свого існування в ефірі спочатку УТ-2, а тепер – Першого національного - встиг викликати досить суперечливі емоції зацікавлених глядачів. Український телеканал “Культура” за два місяці свого існування в ефірі спочатку УТ-2, а тепер – Першого національного - встиг викликати досить суперечливі емоції зацікавлених глядачів: від ейфоричного очікування до апатії розчарування.
Словом, “Культура” наша виявилась, м’яко кажучи, не такою, як уявлялася. Тому у бесіді з відомим кінооператором Лесем Заценко – першим заступником генерального директора “Укртелефільму” , на базі якого і створено телепроект на замовлення Національної телекомпанії - кореспондент “Детектор медіа” перш за все спробувала з’ясувати: наскільки відповідає стратегічним намірам творців каналу те, що сьогодні можна побачити у його ефірі.

Це стовідсотково відповідає стратегічному напрямку, - говорить Лесь Заценко. - Єдине, що поки що це не той обсяг мовлення, якого ми прагнемо. Але сподіваємося, що вже до середини року його буде збільшено. Що, відповідно, сприятиме і розширенню жанрового та тематичного діапазону програм.

Чи працюють над проектом фахівці з сучасним телевізійним досвідом?

Більшого досвіду, ніж у наших (“Укртелефільму” – Прим. “Детектор медіа”) кадрових працівників, нема чого і бажати.

Але ж в них досвід документалістів, кінохроникерів, а не телевізійників…

А яке це має значення? Адже спрямування телеканалу “Культура” відповідає тому, чим все своє існування займалася студія “Укртелефільм”, для чого вона була створена: робила культурологічні програми, художні фільми, фільми-концерти, концертні програми, фільми-вистави, документальні фільми…

Але ж та стилістика, у якій це робилося колись і продовжує робитися зараз, сьогодні видається просто анахронічною…

Я думаю, що – навпаки. Виходячи з сьогодення, з того, що відбувається на наших каналах, саме ця стилістика і починає виглядати оригінальною, такою, що відрізняється від нашого сучасного телебачення, яке взагалі не має ніякої власної стилістики.

Але мова не про те, що потрібно орієнтуватися на стилістику комерційного телебачення, а про сучасну телевізійну технологію як засіб створення образів…

Все залежить від того, яке стоїть завдання: створити видовище, або побачити і почути людину. Якщо йдеться про ту культуру, яка була до нас, і якимсь чином розвивалась, трансформувалася у зв’язку зі змінами у суспільстві, то все це, природно, відбивається у нинішніх авторських програмах Дмитра Горбачова, Мирослава Поповича, у циклах програм “Немеркнучі зірки”, “Україна, яку ми не знаємо”, “Українці, яких ми не знаємо”. Але здебільшого та продукція, яка з 1 січня вийшла в ефір, вироблена протягом 2001 року, коли ми вже знали, що наша “Культура” рано чи пізно розпочнеться і на власний ризик все це знімали, в основному – безкоштовно.

Але склалося оманливе враження. Я, наприклад, все чекала, що от прокрутиться все, що було відзнято заздалегідь, і тоді почнеться вже щось живе. А воно не те що не почалося, а взагалі заглохло…

Правильно. А з чого воно візьметься? В нас понад 2 тисячі годин знято студією за весь час існування. І, звичайно, ми цей архів використовуємо. На жаль, ми не можемо користуватися тими записами великих вистав, що у нас є, бо вони існують на застарілих носіях. А перевести їх на сучасний формат ми поки що не маємо суто технічної можливості. Тобто, на сьогодні через відсутність фінансування, -а держава винна нам 1,5 мільйони гривень за вже відпрацьоване держзамовлення, у яке ми вклали власні кошти від господарської діяльності, - ми сьогодні, крім акторів-ведучих у студії на рирі для підводок, нічого знімати не можемо. Та й те робимо завдяки власній техніці та ентузіазму.

А чому б вам замість скуто замилуваних акторів у студії не зробити, наприклад, бліц-опитування глядачів після театральної прем’єри? Адже подібні форми не потребують ані більшого часу, ані більшого ентузіазму.

Можливо, але ж це вже – живе телебачення. А ми, поки що, до нього не дозріли. До того ж, щоб вийти на вулицю з опитуванням, потрібен транспорт, щоб вивезти техніку. А це знов кошти, яких нема.

Якою ви бачите потенційну аудиторію каналу “Культура”?

Ми розраховуємо не лише на людей близьких до мистецтва, але й на широкого глядача переважно середнього та старшого віку, для якого є чужою сучасна агресивна манера подачі нашого ТВ, який тяжіє до більш спокійного, поміркованого погляду, без ажіотажу, тягнеться до нормального класичного мистецтва, без нескінченних гоцалок та галасу.

Тобто, - до здорового консерватизму…

Так. До нормальної естетики , наближеної до людини.

Чи буде залучатися творча молодь до створення програм?

Ми залучили студентів кінофакультету Університету культури до створення циклу програм про цирк “Парад алє”. Виходить здорово. Це, поза сумнівом, – свіжий погляд. Сьогодні наші організаційні зусилля спрямовані на створення на базі “Укртелефільму” державної телерадіокомпанії “Український канал “Культура” . І коли ця телекомпанія з’явиться, вся її політика буде спрямована саме на залучення молоді. Ми плануємо, наприклад, запрошувати дипломників профільних факультетів вузів мистецтв для створення дипломних робіт на базі телеканалу з подальшим ефіром і, можливо, працевлаштуванням. Що стосується досвідчених, перевірених творчих кадрів, то їх затягнути на студію сьогодні неможливо, через те, що, на жаль, немає, чим платити. Навіть те, що виплачується, - вкрай не регулярно.

Чи можливі на каналі комерційні, або спонсорські проекти?

Ми вже займаємося створенням продюсерського відділу. Проте, надто коротка сітка мовлення не дозволяє нам розраховувати на залучення серйозних коштів. Але ми сподіваємося на краще.

Остров «К»
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY