Феномен «ТСН» на сьогодні є ледь не найпарадоксальнішим явищем українського телепростору. Інформаційна служба одного з каналів-лідерів карколомно змінює пріоритети і добровільно перетворюється на гротескний варіант таблоїду. При цьому вона ставить собі за мету досить швидко перемогти конкурентів і стати найрейтинговішими новинами.

 

«Телевізійна служба новин» каналу «1+1» фактично стала еталоном інформаційної журналістики, отримавши на початку нового сезону «Телетріумф» як найкраща новинна програма. Хоч як парадоксально, попри потужну критику медіа-експертів, новини «ТСН» ледь не стали одним із номінантів на премію «Фаворит телепреси» як «соціальні та прості новини для звичайних людей». Валерій Калниш, редактор відділу політики української газети «Коммерсантъ», саме так охарактеризував «ТСН» («Наконец-то центральный украинский телеканал начал делать простые новости»), при цьому зазначивши, що це лише початок шляху. Звісно, можна вважати теперішню концепцію плюсівських новин просто перехідним етапом, тимчасовим явищем, зумовленим бажанням менеджменту досягнути миттєвого результату. Однак таке припущення заперечила сама Наталія Катеринчук, керівник департаменту інформаційного та суспільно-політичного мовлення каналу. Під час відкриття нового сезону на запитання «ТК» «Що ви вважаєте слабкою стороною “ТСН”?» вона відповіла: «Вже нічого, є деталі, але вони піддаються лікуванню».

 

За місяць спливає термін, відведений Наталією Катеринчук на те, щоби зробити новини каналу «1+1» найрейтинговішими. Навряд чи щось може суттєво змінитися за цей період. А поки новинна служба каналу «лікує деталі», щоразу, вмикаючи о 19.30 «ТСН» і спостерігаючи повішених дітей, виловлені з озера трупи чи родичів зґвалтованої трирічної дитини, ставиш собі риторичне запитання: «На-ві-що?». Це соціально важлива інформація? Резонансні, важливі для суспільства теми? Розкриття серйозних проблем? Для чого ця банальна, примітивна і пласка гра на емоціях глядачів, які колись вважали «ТСН» головними новинами?! Насправді все дуже просто, логічно і заяложено. У всьому світі бажання стати першими в країні змушує журналістів шукати крові і трупів. Але ж ідеться не про черговий таблоїд чи жовту програму про зірок та маніяків, а про новини поки що другого мовника в Україні, із тривалою історією та брендом інтелектуального телеканалу.

 

Радикальне переформатування каналу «1+1» після змін у складі власників та менеджменту розпочалося саме з новинної служби. За подібною схемою минулого року діяв і телеканал «Інтер», формуючи нове обличчя своїх «Подробиць». Однак канал під керівництвом Ганни Безлюдної вдавався до більш жорстких засобів, майже повністю звільнивши команду репортерів та ведучих, та утворивши на базі новинних служб К1 та «Інтера» нову структуру «НІС», яка і створює новини для всієї групи. Результат був миттєвим: у короткий термін «Подробиці» випередили конкурентів із величезним відривом і тепер, уже другий рік поспіль, упевнено втримують лідерську позицію не лише серед інформаційних програм, а й з-поміж інших трансляцій. Але вирішальним у цьому стрімкому злеті було все-таки програмування, яке одним кроком виправило помилки попереднього менеджменту (саме повернення «Подробиць» на 20.00 дало миттєвий результат). А от проблема «Плюсів» набагато глибша і виходить за межі вдалого обрання слоту. Якщо для «Інтера» найбільшим прорахунком попередньої команди була зміна часу виходу «Подробиць» (що призвело до зниження показників суміжних слотів і як наслідок – загальної частки прайму), то плюсівські новини почали втрачати позиції у своєму звичному слоті.

 

Якщо облишити програмування, можна сказати, що «Плюси» у 2008-му діяли за інтерівським рецептом, але робили це гуманніше. Канал ніби й не відмовився від старої команди, репортерів та ведучих, але водночас почав створювати геть нове обличчя новинної служби, поступово міняючи позиціонування «ТСН».

 

Іншою складовою оновленого «ТСН» мала стати динамічність сюжетів. Наталія Катеринчук зауважила, що в оновленій концепції канал відмовляється від «паркетних новин», де головною подією є політика. «ТСН» мали стати динамічнішими й отримати яскравішу картинку. «Треба звикнути до того, що сюжет на 5 хвилин, коли можна сказати за півтори хвилини, не сприймається», – каже пані Катеринчук. На сайті каналу зміна формату новин позиціонувалась як «креативна революція»: «Ми розповідаємо про політику іронічно – так, як про неї говорять усюди, окрім телеекранів. Ми розповідаємо про соціум та економіку легко – так, щоб зрозумів кожен. Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне – так, щоби було цікаво».

 

Але найголовнішим тут було бажання досягнути результату миттєво. Тож піднімати показники своїх новин канал вирішив найбільш простим шляхом – озброївшись «шістьма С та одним Г» (скандали, секс, сенсації, смерть, страх, сміх та гроші). Рецепт, звісно, не новий. Але карколомний успіх «Інтера» не повторився: різка зміна ведучих не спрацювала, а нове позиціонування старих ведучих розмило їх усталений образ. А тим часом на «Інтері» все чітко й зрозуміло: зміна формату – зміна ведучих, оновлені «Подробиці» з Ганною Гомонай (тепер із Іриною Юсуповою) та Русланом Сенічкіним замість старих новин із Світланою Леонтьєвою, Ігорем Пупковим, Людмилою Губіною та іншими.

 

Зате на «1+1» другий місяць тривають експерименти: спершу несподівано з’явилися двоє нових ведучих у праймі, після такої «шокової терапії» основні випуски вийшли з Наталією Мосейчук, далі на каналі обережно повернулися до подвійного ведення у вечірніх слотах... Але скажіть, хто на сьогодні є головними обличчями «ТСН»? Наталія Мосейчук, Ілона Довгань, Марина Леончук, Тетяна Кравченко? Чи й досі залишаються ними Людмила Добровольська й Алла Мазур? І найголовніше: чи змінилися рейтингові показники «ТСН» із появою нового менеджменту? 18 квітня останній день на своїй посаді керівника інформаційного департаменту відпрацював Володимир Карташков. От і погляньмо на показники:

 

 

Тобто, протягом останніх місяців роботи попереднього менеджменту (січень, лютий, березень) середньомісячна частка «ТСН» становила 22,9%, 21,06% та 18,74%, а в новому сезоні оновлені випуски програми мали показники 18,05% та 19,21% (аудиторія 18+, загальнонаціональна панель). Суттєве, але нетривале підвищення частки новин спостерігалося тільки в період із липня по серпень (понад 23%). У містах «50 тис.+» (а саме ця аудиторія на сьогодні є комерційною для каналу, і якщо ринок таки не визнає загальнонаціональну панель, напевно, залишиться нею і наступного рoку) показники ще красномовніші: до зміни формату найнижчий показник – 15,84% – новини мали хіба у березні, під час зміни керівництва, але вже за останні два місяці у містах «50 тис.+» їх показники впали до 14-14,42%. Також у порівнянні з зимовими місяцями рейтинг «ТСН» впав у півтора рази (це певною мірою зумовило і збільшення випусків «ТСН» у непраймовий час).Таким чином, навіть у рейтингах (за винятком двох місяців – липня та серпня) нічого суттєво не змінилося, принаймні, покращення точно не спостерігається. Але в такому разі кому ж так потрібні мертві котики, що плавають по селу після повені, або плями крові на паркеті після бійки, чи розриті могили, у які ніби запрошує глядачів камера?

Шлях, обраний «ТСН» – універсальний і по ідеї мав би привести на п’єдестал рейтингового успіху. Адже схема «шість С та одне Г» створена, щоби викликати емоційний відгук у глядача, змусити його співпереживати, хвилюватися, жахатися і ні на мить не відривати свого стурбованого погляду від екрану. Цей ефект мала би підсилювати й картинка новин «Плюсів»: контрастні кольори, яскраві деталі, живі емоції, швидка зміна кадрів. Чого варті розгублені обличчя дітей та коментарі людей, які щойно пережили трагедію, сльози на їх очах, або фото скалічених маніяком тварин, чи цинічні слова батька, який забив до смерті немовля і сам цього не помітив. Та наслідком цих «спецефектів» стає те, що увага глядача розсіюється, йому важко виокремити головне в отриманій інформації і побачити новинну картину дня. Натомість у пам’яті лишаються уривки страшних історій про смерть у дантиста, дитячі вбивства, повішення, зґвалтування, інцести; мерехтіння картинок із кореспондентом, який шукає на паркеті залишки крові після бійки.

 

«Слово “рейтинг” має за собою не просто цикл. Це означає, що наші новини повинні бути цікавими, потрібними й корисними великій аудиторії, найбільшій аудиторії», – говорила Наталія Катеринчук в інтерв’ю «ТК». Вона щиро, справді щиро і з запалом в очах, переконувала: немає хороших чи поганих новин, є просто реакція на події. «Реальність є такою, як вона є. Новини не можуть бути позитивними або негативними, тоді це вже маніпуляція. Новини є новинами. Те, що відбулось, є новиною, а життя складається з дрібниць, і ми реагуємо на те, що є близько. Нас це турбує, ми хочемо це бачити і думати про це», – говорила вона. Гаразд, але в такім разі, якщо новиною є смерть, чому нею не може бути народження?! Лише тому, що людину завжди лякала та приваблювала смерть, а страх сильніший за радість?! Мабуть, тому в «ТСН» рідко згадують останню складову формули шістьох «С»: сміху в сюжетах чомусь значно менше, аніж страху та смерті. Ніхто, звісно, не говорить про «баланс позитиву та негативу» в новинах, як це роблять на Першому каналі. Але чому за відсутності гарячих новин, коли їм на зміну приходять звичайні людські історії, це не можуть бути прості та життєствердні чи навіть комічно-скандальні історії про все що завгодно, адже у країні щодня відбуваються тисячі подій?

 

Те, що робить «ТСН», зачіпає за живе. Але це «чіпляння» безплідне; це лише гра на емоціях, яка не може тривати вічно, бо вона спустошує і відштовхує глядачів, продукуючи збайдужілість. Пам’ятаєте скандальну історію про Йозефа Фрітцля, показану ледь не всіма європейськими каналами? Чоловік протягом 24 років утримував у підвалі свою дочку, яка народила і виростила кількох дітей від нього. Ця історія вразила і нажахала світ (щоправда, тамтешні медіа проводили серйозні розслідування за всіма канонами жанру, а не просто влізали в особисте життя людей, витягаючи на світло найбільш шокуючі подробиці). Але з такими темпами ще трохи – і глядачів «ТСН» не вразить жодна подібна історія, позаяк вони щодня спостерігають таку реальність у новинах.

 

Не так давно «1+1» заявляв, що проводить низку маркетингових досліджень, щоби виявити потреби й очікування своєї аудиторії. Напевно, це дуже серйозні і важливі дослідження. Цікаво було би дізнатися про результати. Як і про «план Б», який має бути в кожного нормального керівництва компанії на випадок, якщо «план А» (у цьому випадку – перетворення «ТСН» на запропоновані стратегами з СМЕ «новини для Барбоса») не спрацьовує. Зважаючи на те, що від суспільно-політичного мовлення «1+1» уже практично офіційно відмовився, взявши курс виключно на «розважалку», повернутись до колишньої якості новин і вписати їх у новий формат каналу буде непросто.