Експерти проти кримінальної відповідальності журналістів за джинсу, але хочуть залучити до боротьби з нею прокуратуру
20 жовтня в інформаційної агенції УНІАН пройшов круглий стіл на тему «Цензура гаманця. Як подолати корупцію в журналістських колах». Темою заходу стали замовні матеріали та їх значення у сучасній журналістиці зокрема і суспільстві взагалі.
Участь у круглому столі взяли головний редактор ІА УНІАН Олександр Харченко, шеф-редактор видань проекту «Детектор медіа» Наталія Лигачова, президент Асоціації медіаюристів України Тетяна Котюжинська, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар та керівник проекту «Вартові демократії: медіа проти корупції» Ігор Чайка.
Учасники круглого столу: Вікторія Сюмар, Наталія Лигачова, Олександр Харченко, Тетяна Котюжинська, Ігор Чайка
Учасники заходу одностайно погодилися з тим, що масштаби «джинси» у сучасній українській журналістиці є надзвичайно значними. Наталія Лигачова охарактеризувала їх як «величезні»: зокрема, у економічних і ділових програмах загального спрямування замовні матеріали можуть становити до 50 відсотків загального обсягу, у програмах для вузькоспеціалізованої аудиторії ця цифра може бути ще вищою. Пов’язано це, за словами шеф-редактора «ТК», із «рівністю корупційних можливостей» - на відміну від 2004 року, коли вплив на ЗМІ мали ті, хто був при владі, зараз можливості для замовних публікацій відкриті для всіх, хто має гроші.
Вікторія Сюмар і Наталія Лигачова
Зі свого боку Вікторія Сюмар зазначила, що одна з головних проблем сучасності полягає якраз у заміні «цензури батога» на «цензуру пряника». Це гірше з огляду на можливості боротьби – політика «батога» неминуче викликає свідомий чи несвідомий опір, тоді як відмовитися від «пряника» набагато важче.
Пані Сюмар виділила три основні наслідки засилля «джинси» в ЗМІ:
1. «Втрата професії», втрата журналістами та ЗМІ авторитету.
2. Як наслідок втрати довіри – падіння рейтингів і, в кінцевому підсумку, збитки для власників.
3. Дезінформація суспільства. Не довіряючи телебаченню, дедалі більше людей звертається до Інтернету як до основного джерела інформації – але майже 80% населення України такої можливості не мають взагалі. Таким чином, більшість населення не має об’єктивної інформації про те, що відбувається у суспільстві. Тим часом єдиною категорією населення, кому існуюча ситуація вигідна, є політики. Поширеність практики замовних публікацій перетворює наявність грошей на самодостатню умову забезпечення публічності майже для будь-кого. Це позбавляє політичних діячів необхідності створювати інформаційні приводи і вести інтенсивну громадську діяльність.
«
Враховуючи те, що лише кілька відсотків людей здатні відрізняти реальність інформаційну від реальної дійсності, це згубно впливає на цілу країну та суспільство», - цитує
УНІАН Олександра Харченка.
Олександр Харченко
Слід зазначити, що не в усіх питання учасники круглого столу були солідарними. Зокрема, Ігор Чайка назвав «джинсу» злочином і провів безпосередню паралель між замовними матеріалами в ЗМІ і корупцією в органах влади. Зі свого боку Тетяна Котюжинська наголосила на тому, що покарання за розміщення замовних матеріалів не передбачене у Кримінальному кодексі України, а тому з юридичного боку це не є злочином. Не є «джинса», на думку пані Котюжинської, і корупційним правопорушенням, оскільки глядач у цьому випадку може обирати для себе джерело інформації. Однак обидва експерти зійшлися на думці, що неприпустимим є запровадження кримінальної відповідальності за замовні публікації для журналістів – боротися треба перш за все з тими, хто такі публікації провокує.
Тетяна Котюжинська
Не було одностайності і стосовно перспектив розвитку ситуації. Вікторія Сюмар оцінила їх досить песимістично, згадавши, зокрема, акцію «
Не продаємося!», яку «спустили на гальмах». На це Наталія Лигачова заперечила, що сама по собі наявність подібних ініціатив є позитивним фактором і говорить про небайдужість журналістської спільноти до проблеми «джинси». Як приклад практичного аспекту такої діяльності вона навела випадок із минулорічного моніторингу «ТК», коли в результаті журналістського розслідування було викрито наявність т.зв. «рамкового договору про висвітлення діяльності» між державною НАЕК «Енергоатом» та деякими ЗМІ. Як наслідок – наступного року «Енергоатом» відмовився від подібної практики.
Крім публічності, серед методів боротьби з «джинсою» були названі самообмеження самих журналістів, а також оперативні заходи боротьби із підключенням до процесу Нацради з питань телебачення та радіомовлення та органів прокуратури. Було у контексті боротьби з «джинсою» згадане і суспільне мовлення – як інструмент неупередженого інформування населення про події і процеси у державі. Однак, за словами Вікторії Сюмар, навряд чи є сенс сподіватися на його створення як мінімум до наступних президентських виборів.
«Детектор медіа»
Фото Валерія Милосердова