- Чесно скажу: не так красиво і райдужно, як з позиції керівника одного з українських провідних телеканалів. Можливо, тому що володієш більше інформацією, апелюєш більш достовірними фактами, а потім дивуєшся, чому це не є очевидним для журналістів, які роблять не завжди ретельно і якісно аналітичні матеріали, що так чи інакше, зрештою спотворює істину. А можливо, тому що ми, отримавши свободу слова поки що не навчилися нею користуватися, прикриваючи часто за нею непрофесіоналізм, упередженість або ж власні політичні уподобання. Взагалі, я вважаю, що сьогоднішній Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації в цьому контексті є дещо застарілим і неактуальним. Нагадаю, створювався він ще тоді, коли свободи слова не було і її треба було відстоювати, і подібний парламентських комітет мав стати ще одним важелем вплив тодішньої опозиції на тодішню владу. Можливо зараз актуальніше було б назвати його Комітетом з питань інформаційної політики й безпеки.  Оскільки фактор зовнішнього впливу і спроби маніпулювати українським інформаційним простором зараз мені видаються набагато більшими загрозами, ніж можливі конфлікти на ґрунті недотримання стандартів свободи слова всередині країни.

- Тут я можу перелічувати дуже багато: і спроби маніпуляції іноземними ЗМІ щодо ситуації в Криму, і відсутність навіть натяку на баланс медіа сусідньої нам держави в питання, які є на цей момент болючими для нашої молодої країни, як-то мова, визнання чи невизнання УПА, підтримка ідей федералізму, роздмухування і без того важкої теми конфліктів на національному ґрунті. Конкретний приклад відбувається зараз на наших з вами очах зі світовою фінансовою кризою. Очевидно, що її наслідки торкнуться і України, але які, як і коли – розібратись в цьому і донести цю інформацію до людей є завданням професійного журналіста - витративши немало часу на спілкування з експертами, почувши безліч різних точок зору всередині і ззовні країни, проаналізувавши достатню кількість економічної аналітики дати чітку відповідь звичайній українській людині, якою є загроза від цієї фінансової кризи для неї особисто. Замість цього ми маємо двотижневу інформаційну атаку, яка спотворює факти і провокує паніку у більшості громадян стосовно позиції гривні, в кінцевому результаті абсолютно штучно створюється ситуація, при якій люди масово забирають з банків свої депозитні внески, тим самим порушуючи баланс банківської системи, ставлячи під загрозу і саму банківську систему, і національну валюту, і, зрештою, фінансову стабільність країни. А спробуй почни говорити нашому журналісту про те, що той чи інший матеріал на цю тему не є до кінця професійним… Перша реакція – тиск, спроба втручання в редакційну політику, хоча, як мені здається, першою реакцією має бути спроба замислитись, обміркувати і розібратись, а можливо, дійсно, у палиці є два кінці.

- Знову ж таки, чесно кажучи, не краще і не гірше від інших. Очевидно, що вони, в першу чергу, громадяни країни і їх так само турбує, що буде з їхніми грошима. А було б важливо, щоб на першому місці були стандарти професії. Всі ми люди, незалежно від професії, і всім нам притаманні певні сумніви та побоювання, але ж в той час, коли міліціонер зобов’язаний захищати його від бандитів, а хлібороб зобов’язаний для нього збирати хліб, журналіст так само зобов’язаний перед хліборобом і міліціонером давати правдиву, професійну, неупереджену інформацію і, головне, в решті решт, навчитись нести за це відповідальність.

- З цього питання – ні. Вертаючись до початку нашої розмови, ще раз наголошую на тому, що , можливо, дійсно, політики більше володіють інформацією, аніж журналісти, але ж основним завданням журналіста є знайти цю інформацію. А щодо порад від засновника 5 каналу, то мені вистачає його публічних коментарів, які кожен має можливість сприймати, як поради експерта. Принаймні, не пам’ятаю жодного випадку, коли б сказане Петром Порошенком у вузькому колі різнилось від того, що він говорить засобам масової інформації.

- Я не думаю, що є прямий зв'язок між перерозподілом в політичних колах і світовою фінансовою кризою. Міграція і мутація української політичної еліти відбувається за своїми незрозумілими звичайним людям законами, а от конкретні політики можуть достатньо суттєво постраждати, оскільки бізнес, який ототожнюють з ними тісно зав’язаний на процесах, які зараз відбуваються у світовій економіці. Хоча, чесно кажучи, я мало вірю в те, що будь-яка фінансова криза може зробити з українського мільярдера звичайного міліонера. Точно знаю, що на те, чи будуть чи не будуть в Україні дострокові вибори ніяка криза вплинути не може, окрім однієї – бажання одноосібно володіти владою.

 

- Не будуть.

- Якщо такі домовленості є, то я про це нічого не знаю, але чітко розумію, що Верховна Рада – це не клуб, в якому тобі пожиттєво гарантують клубну картку, відповідно Луценко так само нікому з «Народної Самооборони» в день, коли ми стали народними депутатами не обіцяв постійну прописку в українському парламенті. Незалежно від того, чи Самооборона піде окремо чи з БЮТом, абсолютно природньою буде поява нових облич і зникнення старих. Важливо, щоб ті люди, які разом в 2007 році зайшли у Верховну Раду під брендом «Народної Самооборони» не акцентуючись на власних амбіціях могли і далі, будучи єдиною силою відстоювати свої принципи по очищенню України від природніх помилок, як-то «морозівщина», «добкіно-кернесівщина» та «рибаково-бутівщина».