detector.media
30.09.2008 15:05
Точка зору: Дивитися страшно
Точка зору: Дивитися страшно
Коли дивишся американський фільм жахів, інколи думаєш: гірше вже не буде. Але помиляєшся - треба дочекатися українських теленовин, пише Ганна Мороз, заступник головного редактора журналу Корреспондент.

У нас усе не слава богу: поганий Президент, поганий прем'єр, а парламент - взагалі жах. І політична криза міцнішає з кожним днем, нові вибори на носі.

Є новини й гірші: світова криза дійшла до України, в бізнесу проблеми, у малого бізнесу - ще більші. На дорогах - суцільно ДТП, а на узбіччях - трупи. До того ж школярі п'ють і курять, матері залишають дітей у пологових будинках, а собаки загризають своїх господарів. Лише іноді можна порадіти за спортсменів. Але рідко. А так суцільні поразки й останні рядки турнірних таблиць. Ну й штормові попередження. Як не згадати Ренату Литвинову з її відомою фразою: «Як страшно жити!»

Приблизно таке уявлення про світ має скластися в кожного глядача, що дивиться щоденні новини на рейтингових вітчизняних телеканалах. Останнім часом на 1+1 та Інтері позитивні, оптимістичні або підготовлені з гумором сюжети в ефірі вважають безглуздими. І глядач отримує від них максимум.

Наприклад, у головному новинарному відрізку Інтера, що виходить в ефір о восьмій вечора, на десять новин ви в кращому випадку знайдете одну нейтральну. І ні однієї позитивної. Тон ведучих завершить апокаліптичну картину: миловидні дівчата читають новини як некрологи. Щоб відчути різницю, подивіться новини головних каналів Європи або Північної Америки й порахуйте співвідношення посмішок провідних і нейтральних новин у випуску в нас і в них. І аргумент, що в них життя інше, тут недоречне.

Ще жорсткіше ставиться до глядача 1+1: новина про знайдений розчленований труп або про вбивство на побутовому ґрунті - уже не рідкість на каналі, що зовсім недавно позиціонував себе як кнопку для інтелігенції й середнього класу. Тепер Плюси пропонують інший продукт: наприклад, розповідь про скажену лисицю, що казна-звідки з'явилася в одній з українських областей, і про те, що контактуючи зі свійськими тваринами, ця зараза може вразити двох жителів цієї області. Навіть не вразила, а може вразити. Гарна новина? Мені також подобається.

На другому місці 5 канал, що робить із кожної другорядної політичної новини сенсацію - наприклад, нова погроза національної безпеки. І голосним акордом лунає програма, що зринула на ТРК Україна оновлена, Савіка Шустера. Правда, резюме в неї колишнє: у країні повний хаос.

Якщо додати до цього куплені в росіян документальні фільми про кримінал, виходить геть не райдужна картина.

На мій погляд, країна напередодні істотних змін у телеглядацьких перевагах: нинішні рейтинги каналів тримаються винятково на консервативності аудиторії - звичці дивитися новини на певній кнопці - і на покритті. Тобто більше глядачів у тих каналів, чий сигнал ловить без винятку вся країна. Але чи подобається їй, вмикаючи телевізор, слухати скарги й бурчання?

Насправді в Україні нічого страшного не відбувається: війни немає, епідемій тажож, незважаючи на деякі світові фінансові проблеми, усе ще ростуть зарплати, а парламент ухвалює закони.

Звичайно, можна було б просто посміятися над ТБ, а заодно нагадати шановним телевізійникам, що новини про вбивства й розчленовані трупи, якщо вони не переходять у категорію суспільного явища, відразу скидають респектабельні ЗМІ на рівень таблоїду. Однак не до сміху - свою порцію негативу з ефіру щодня одержує щонайменше   пів-України.

Запитаєте в психолога: якщо психічно стабільному й позитивно налаштованому громадянинові день у день говорити, що він - лузер, а все життя його - цілковитий провал, як довго він буде залишатися психологічно стабільним і позитивно налаштованим? От і я про те.

Тепер моя черга сказати: люди, батьківщина в небезпеці. У співгромадян внаслідок такого вечірнього перегляду формується занижена самооцінка, комплекс переможеного невдахи й просто кепський настрій.

Ті, хто виїхав за кордон і підписує там українські телеканали, надивившись їх, жахаються   від того, що відбувається на батьківщині. «Як ви там живете?» - зі співчуттям запитують вони. А коли відповідаєш, що все нормально й навіть добре, - не вірять.

Невже в житті сучасної України так мало радості? Куди зникли позитивні герої телесюжетів, що зробили щось значне для країни? Або герої капіталістичної праці перестали бути комерційним телепродуктом?

У часи президента Леоніда Кучми журналістам пропонувався певний набір «позитивних» новин від влади - темників. Із цим, на щастя, покінчено раз і назавжди. Сьогодні ефір переживає іншу хворобу: щоб показати значущість і здатність реагувати на гострі питання, створює глядачам проблеми, яких насправді немає.

Висновок один - з культового Собачого серця: не читайте перед обідом радянських газет, тобто не дивіться вітчизняних телеканалів. Інакше сприйняття світу у вас буде раз і назавжди зіпсоване.

Що ж залишається співвітчизникам, які цікавляться подіями в країні? Якщо вам не сподобається хоча б один з не названих вище українських телеканалів з більш-менш збалансованими новинами - а такі все-таки є, - залишається Інтернет.

Від такого глядацького вибору телебачення тільки виграє. Падіння рейтингів може змусити канали переглянути свій формат. Чи настане після цього в країні мир і процвітання, агресивні громадяни зникнуть, інші стануть частіше посміхатися, відчують себе успішними і щасливими, а головне - стануть ними? Навряд чи. Але чому б не спробувати.

 
Корреспондент.net
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY