На останній конференції (з’їзді) КНМП, що відбулася 20 вересня, я присутній не був. Як і десятки інших членів профспілки, які вступили в організацію до 2004-го року, коли вона боролася швидше за принципи, виживання професії, ніж за гроші. Чесно кажучи, я навіть сумнівався, що з’їзд відбудеться. Я знаю ситуацію усередині КНМП – більша частина профспілчан або просто забула про неї, або відвернулася після дивної історії з Ганною Герман, підозрілого (я особисто нікого ні в чому не підозрюю, але у купи людей підозри є) «вливання» грошей «регіоналів» та недолугих PR-акцій із бородатими зайчиками, після яких над КНМП відверто зловтішно кепкують.

 

Осередок КНМП, до складу якого я входжу, просто технічно не міг провести збори, аби направити делегатів на конференцію. З одної простої причини: комітет КНМП до останнього моменту відмовлявся ставити його на реєстрацію. За версію вже колишньої голови Михайлини Скорик, через неправильно заповнену форму реєстрації – не було в ній номеру мобільного телефону голови осередку. Михайлина писала електронною поштою, мовляв, не може додзвонитися до нашого осередку. Зателефонувати Сергію Гузю чи мені, напевне, їй не дозволяло почуття гідності. До речі, швидше за все, нашими делегатами були б саме Гузь і я, і без малого двадцять делегованих голосів внесли б певний дисонанс при голосуванні за принципові рішення. Такі як об’єднання КНМП з Незалежною медіа-профспілкою України в одну організацію, що делегати конференції успішно «злили».  Але це так, нюанси.

 

Комітет КНМП за день до свого переобрання, нарешті прийняв болюче, але, у принципі, важливе рішення – виключив усіх, хто заборгував членські внески за тривалий термін. Про необхідність такого кроку говорили не один рік, але пішли на нього тільки зараз. Розкрию вам «військову» таємницю: якби не вигнання «боржників», на з’їзді не було б кворуму. Тож донедавна КНМП, вірніше, її виконавчі органи декларували понад 400 членів профспілки, тепер же з’ясувалось, що їх менше 200.

 

Екс-голова КНМП, складаючи свої повноваження, пояснила, що то всі люди, з якими вдалося зв’язатися та «вибити» з них борг. Але чомусь ніхто не зв’язувався зі мною (я там щось винен за літо) і з добрим десятком моїх знайомих боржників. Звідси висновок: працювали з боргами недбало або вибірково. До речі, один із учасників з’їзду розповів мені, що на заході було досить безлюдно. «Рішення приймалось кількома людьми, яким було делеговано по 30-40 голосів», - сказав він.

 

Кумедна деталь: частково відповідальність за досить невисоку явку на конференцію екс-голова КНМП поклала на мою скромну персону. Мовляв, комітет київської профспілки доручив Андрію Лаврику підготувати з’їзд, а той злякався відповідальності і склав із себе повноваження члена комітету. Не знаю навіть, як це коментувати. Зазначу тільки, що такого рішення виконавчий орган не приймав. А про обставини складання мною повноважень на «Детектор медіа» вже сказано досить.

 

А от що одночасно і кумедно і трошки лякає, так це те, що явку і необхідну кількість голосів «за», образно кажучи, «правильні» рішення забезпечували делегати переважно з тих осередків, від яких були заявки на фінансування оздоровлення дітей (навмисне їх не називаю, оскільки, впевнений, звичайні члени цих організацій навіть не здогадуються про неприємний душок тієї історії – подробиці теж були на «Детектор медіа»).

 

Оскільки делегати на з‘їзд підібралися переважно лояльні до групи окремих «товаришів», то висновок ревізійної комісії щодо фінансової діяльності КНМП особливого враження на присутніх не склав. А був він негативним. Адже і голова, і комітет, що переобирались, так і не змогли надати ревкому всі документи, які б підтверджували правомірність надання фінансової допомоги окремим колегам. Також не надано достатніх пояснень щодо появи у профспілки боргу у понад 10 тис. грн за офісне приміщення, і чому той офіс закрився саме напередодні відставки Михайлини Скорик. Що, награлася? (вибачте, не стримався).

 

Знаковим я вважаю обрання до комітету КНМП Юрія М., імпозантного молодого чоловіка, що вважає себе політтехнологом (принаймні, переконав у своїй профпридатності роботодавців із Партії регіонів). За спостереженням очевидців, саме він на минулому з’їзді КНМП найбільш емоційно виступав проти об’єднання Київської медіа-профспілки із загальноукраїнською. Ні, я все ще відмовляюсь вірити у прогнози скептиків, що пророкують КНМП «прогинання» під певних грошовитих «дядь», деградацію і повний розпад. Не вірю, але тенденцію помічаю.

 

Фактично останній з’їзд Київської незалежної медіа-профспілки остаточно окреслив розкол у журналістському профспілковому русі. Попри запевняння окремих діячів, КНМП позиціонує себе як окрему від НМПУ організацію. А без київської організації всеукраїнській загрожує повне знищення – я про це вже писав. Тож тепер ситуація виглядає навіть гірше, ніж коли незалежна медіа-профспілка створювалась.

 

Я щиро сподіваюсь, що новий голова КНМП Юрій Луканов зможе врятувати київську профспілку від розпаду. Але, попри обрання на посаду голови цієї чудової людини, перебування у лавах такої організації починає компрометувати. Особисто я лишаюсь у Незалежній медіа-профспілці України, але з КНМП змушений вийти.