16 вересня на Майдані зібралися люди , аби вшанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе, який зник 8 років тому, та його загиблих колег по перу.
Із наближенням річниці зникнення Георгія Ґонґадзе політики все частіше згадували його ім’я. «Я дуже добре знав Георгія», – ніби обмовився Нестор Шуфрич у студії Савіка Шустера. Такі заяви напередодні 16 вересня стають типовими для багатьох і провладних і опозиційних політиків. Із їхніх слів виходить, що вони були ледь не найліпшими друзями Георгію. От тільки на акцію вшанування пам’яті Георгія Ґонґадзе і шістдесяти трьох інших загиблих за часи незалежності журналістів не прийшов жоден політик, за винятком київського мера.
«
Політиків запрошували, хоча жодних виступів у програмі не передбачено, – розповів «ТК» один з активістів акції Володимир Чемерис. –
Утім, мені здається, що Леонід Черновецький піариться на згадках про Георгія, особливо з намаганням відкрити йому пам’ятник, проти якого виступає мати загиблого журналіста Леся Ґонґадзе».
Між іншим, Леся Ґонґадзе не підтримує й подібних акцій, адже вбивство її сина досі залишається не розкритим. Водночас активісти вважають, що в такий спосіб вони не дають чинній владі забути про обіцянки знайти замовників убивства журналіста. «На тлі того, що демонструють наші політики, ми маємо показати, що суспільство пам’ятає і про те, як усе починалося, і про те, що все не завершено і нам ще багато треба зробити. З кожним роком я, на жаль, стаю меншим оптимістом стосовно цієї справи. Зникають свідки, зникають документи. Але насамперед важливою є політична воля, якої якраз і бракує», – зазначає політолог Олексій Гарань, науковий директор школи політичної аналітики при НаУКМА.
Микола Мельниченко, екс-майор Державної служби охорони, який свого часу оприлюднив плівки із записами розмов потенційних замовників убивства Георгія Ґонґадзе, також упевнений, що політичної волі довести розслідування до кінця немає.
«На превеликий жаль, у вищого керівництва країни нині є тільки політична воля не притягувати замовників Кучму й Литвина до карної відповідальності, – вважає пан Мельниченко. – І такі акції ніяк не впливають на просування справи Ґонґадзе Зате вони допомагають людям не забути про обов’язок цієї влади зробити так, щоб подібні злочини не лишалися безкарними. А на розслідування впливає тільки громадська думка, яку формують засоби масової інформації. Вона може змусити політиків приймати відповідні рішення».
«Мипрацювали разом з Георгієм у 1999-му над проектом створення незалежного інформаційного центру під час виборчої кампанії. Гія завжди мав сучасні, нові ідеї. Він був дуже живою людиною, повною енергії. Любив жартувати, але завжди тримав у собі факти», – згадував Вільям (Василь) Павловський, співзасновник агенції інноваційних культурних програм DanaPro, колишній журналіст газети Kyiv Post.
З початку 90-х з Георгієм Ґонґадзе приятелював і Володимир Чемерис. «Прикро, що померло багато журналістів, у тому числі моїх знайомих. Я особисто дуже добре знав не лише Георгія, а й Мар’яну Чорну, Тараса Процюка...», – розповів він.
Письменник Сергій Пантюк не був знайомим із Георгієм Ґонґадзе. «
Але його смерть стала символом, хоч як би це прикро не звучало, – розмірковує пан Пантюк. –
З одного боку, ти приходиш сюди віддати данину пам’яті людині. З іншого боку, якщо сюди не приходити, влада буде думати, що нічого не відбувається, що нікому це не цікаво і швидко забудеться. Тут згадували ще багатьох загиблих. Я чудово знав Віктора Фреліха. У Чернівцях була епідемія алопеції, коли масово почали лисіти люди, і з’ясувалося, що це пролили ракетне паливо. Він як журналіст витягував це на світ Божий, і його отруїли. Ця справа досі не розкрита. Знав я Сашка Кривенка…».
На думку тих, хто зібрався, ситуація зі свободою слова в Україні не надто змінилася. «
Якщо зараз не вбивають журналістів, то Президент дозволяє собі висловлюватися на їхню адресу такими словами, які я не можу повторити. І в нас звільняють журналістів з телеканалів за те, що вони роблять репортажі, не зовсім приємні для президентської сім’ї. Система не змінилися», – наголосив у розмові з «ТК» Володимир Чемерис. Водночас із гучномовців лунали тези, про те, що журналісти самі винні в тому, що з ними так чинять. «
Журналісте, не продавайся!», – закликали активісти.
А тим часом, ніби не чуючи цих прохань і забуваючи про те, кого суспільство звинувачує в смерті Ґонґадзе, телеканал «Інтер»
готується до святкового концерту, присвяченого ювілею Леоніда Кучми…
Фото Яни Новоселової
