Я викладаю у школі. Викладаю давно, тому розумію, що не хочу бути «урокодавцем». На уроках шукаю шпарини до дитячих душ. І зараз така нагода – так яскраво можна говорити про милосердя, толерантність та ставлення одне до одного на прикладі Параолімпійських змагань.

 

Із понеділка закликаю всіх дивитися змагання, підтримувати цих героїв, що подолали, у першу чергу, себе самих, розуміти їх.

 

І з понеділка ж намагаюся ловити інформацію про Параолімпіаду на телебаченні. Дякуючи Першому каналу, є хоч якась інформація – мало, але вона є! Вмикаючи донедавна улюблений телеканал «1+1», цілий тиждень марно намагаюся дочекатися хоч 2-3 слів про цю подію в ефірі профільної програми «Проспорт» о 23.00.

 

Я вже знаю про кохану дівчину Роже Федерера, про змагання якихось американських диваків із жбурляння себе у воду в якихось химерних пристроях… Та не чую жодного слова про Олімпіаду спортсменів-інвалідів.

 

Можливо, керівництво спортивної редакції каналу «1+1» думає, що інформація про особисті справи закордонних спортсменів важливіша за інформацію про виступи української збірної на Параолімпіаді? Не хочеться думати, що симпатяга Євген Зінченко просто не бажає «засмічувати» свою програму недосконалими фізично особистостями. Але кожного дня хочеться запитати: може, перейменувати цю 10-хвилинку на «Навколоспортивні плітки». Тоді вже ми не висуватимемо таких високих вимог – інформувати нас про всі спортивні події світу. Особливо пов’язані з нашими спортсменами.

 

Валентина Ліферова, Київ