…До речі, нічого страшного в тому, коли в жінки задирається спідниця. Мерилін Монро на вентиляційній решітці з роздутою спідницею – класика жанру екстремального ню. До того ж, Руслану Писанку з роздутою в шалі танцю спідницею шанувальники та противники спостерігали з однаковим задоволенням у живих ефірах «Танців з зірками».
Але це – в танцювальних па. Це – актриса з рубенсівськими формами, яка не соромиться їх показувати. Більше того – в завзятості танцювальних уроків худне на очах. Писанка на «Танцях…» зривала оплески не дарма. Проте коли це не артистичність, не образ, не мистецтво, а просто задерта спідниця, причому – в неестетичному і невигідному для актриси ракурсі, дивитися на це неприємно.
В нас так колись у класі впала вчителька української мови та літератури. Старий стілець дав дуба, і під нестримний регіт старшокласників інтелігентна жінка віку теперішньої Руслани Писанки просто загриміла на підлогу разом з уламками шкільного інвентарю. Строга спідниця задерлася догори, і в цьому жесті – жодної еротики, навіть академічною порнографією там не пахло. Було просто неприємно, незручно, незатишно, хоча й кумедно.
Сьогодні подібні речі перетворюють на шоу з прихованою камерою. Коли жінка ненароком падає, заголюючи стегна, і це бачать глядачі – рейтинг програми стрибне вгору. Коли в прямому ефірі шоу його учасники з команди-переможця в щирому пориві кидаються гуртом гойдати свого куратора – Руслану Писанку, і спідниця її при цьому стрімко лізе вгору, оператор повинен негайно міняти кадр, а не брати все це крупняком. А навіть коли не стримався від крупного плану в форматі «ого, блін, ти диви!», то, готуючи програму до повтору наступного дня, це ненавмисне ню достойно було б перекрити чимось більш естетичним, ніж жінка, яка не контролює ситуацію через те, що захопилася роллю.
В першій же програмі нового шоу телеканалу «Інтер» «Службовий романс», яке стартувало 30 серпня, ані першого, ані другого зроблено не було. Ставка робилася не стільки на показ співучості та стрибучості пересічного громадянина України, скільки на його непрофесійну, природну голизну. Ну, а якщо вже роздягати всіх, то чому б не пройтися крупним планом і по задертій спідниці ведучої! На шоу всі мусять мати рівні умови…
Хоча мета «Службового романсу» зовсім невинна, а завдання чітко та ясно окреслені на офіційному сайті «Інтера»: «Україна - найспівочіша нація. Адже у нас вміють і люблять співати абсолютно всі, навіть ті, у кого немає спеціальної освіти - і пожежники, і лікарі, і інженери, і вчителі, і доярки. Якщо досі вони виспівували куплети кожний у своєму куточку - хто на родинних святах, хто у ванній кімнаті або у душі, хто - біля кухонної плити чи ткацького верстату, то тепер "Інтер" збере невідомі раніше таланти під одним дахом - у новому розважальному шоу. Ми зазирнемо у кожний офіс, кожне підприємство і перевернемо з ніг наголову кожну установу, знайдемо справжні самородки і заспіваємо разом із ними на всю Україну!»
Як досі пишуть у районних газетах, і як часто любить повторювати Президент України – багата талантами українська земля. Тому перша асоціація, яка виникла після початку першого випуску «Службового романсу»: радянський телеформат «Алло, мы ищем таланты!» Справді, невтомні актори – шоумени, солодка і водночас шалена парочка Володимир Зеленський – Руслана Писанка ходять по дитячих садках, пожежних частинах, ЖЕКах, зоопарках, супермаркетах та інших несподіваних місцях, де гуртуються самородки. Проте в результаті їм зазирають не в душу, а під спідницю чи в штани.
При чому це не викликає спротиву в потенційних «зірок» на 15 хвилин». «Покажемо, на що здатне наше міністерство!», - гордо заявляють пожежники. Добре, коли пожежна команда ще й мистецька: в старовину духові оркестри пожежників взагалі були окрасою міських садів. Та не дуже добре, коли все, на що здатне МНС – заради перемоги досить умовного мистецтва зняти штани в живому ефірі.
Розумію, відчайдухи-пожежні опинилися в справді надзвичайній ситуації. Треба не гасити пожежу, а навпаки – «давати вогню», як їх закликала Руслана Писанка. Ось тільки незрозуміло, чому «зажигать» у телевізорі – це імітувати чоловічий стриптиз. Тим більше – перед Наталею Корольовою, дружиною стриптизера екстра-класу Тарзана.
Про склад журі – окремо. Люди там, виглядає, підібралися не зовсім позбавлені художнього смаку. Крім згаданої екс-киянки тут бачимо продюсера Ігоря Ліхуту та пародиста Олександра Пєскова. Очевидно, присутність останнього мусить наголосити: все це – не справжня естрада, не шоу аматорів, а лише пародія на естраду та шоу. Отже, пародія на пародію, тобто – завідомо другосортний продукт. Пєскова, до речі, багато пародіюють. Не наслідують – саме пародіюють. І якщо автентичні номери цього актора дійсно на любителя, проте навіть не любителі подібного жанру скажуть, що вони професійні, то пародія на пародиста, погодьтеся, завжди жалюгідна.
У ситуації, яку особисто я спостерігаю вже кілька тижнів на «Службовому романсі», крайніми, як завжди, виглядають актори-аматори. Тобто об’єкти підприємницької діяльності телевізійної індустрії розваг: виховательки, перевдягнені в котячі костюми з великою кількістю відкритих місць, пожежники в блискучих трусах, «худосочні репери» зі столичних депо та працівники міжнародного аеропорту «Бориспіль», які, звичайно ж, нарекли себе «ульотними». Словом, усі ті, хто повірив телевізору і вирішив: за 48 годин будь-хто здатен зробити щось на кшталт яскравого видовища.
Чому все відбувається саме так, як відбувається, а не інакше, досить лаконічно пояснив один із хлопців-пожежників, шукач столичного щастя із провінції: «До Києва я їхав не за цим. Але якщо для команди треба танцювати стриптиз – я буду. Жінка колись у мене буде – їй покажу, чому навчився». Стежите за ходом думки простого українця? Для команди треба, аби він роздягався перед телекамерами. Чому така нагальна потреба саме в цьому? Чому команда не потребує іншого?
Я не ханжа, і перший почну виборювати своє право дивитися еротику будь-якого ступеню густоти в призначений для неї законом час. Але в тих, хто заробляє гроші професійним роздяганням, потреба роздягатися дійсно є. Це потрібно не для команди, а для того, аби своїм мистецтвом радувати око еротомана, збуджувати в ньому здорові інстинкти тощо.
Тут просто проситься до згадки відома комедія Пітера Каттанео «Чоловічий стриптиз». Там, за сюжетом, безробітні сталевари вирішили заробляти роздяганням під музику. У кіно це смішно. В житті – не дуже. Особливо, якщо роздягнені до трусів чоловіки починають спільними зусиллями гойдати ведучу, аби заголити ще і її до компанії. Приклад першої програми показовий. Більше Писанку, здається, не гойдали, проте сам принцип – брутальність під прикриттям демонстративного аматорства і демонстрації мистецьких талантів громадян України – лишається, як на мене, основним для цього шоу.
Воно, шоу, все одно триватиме. І ці зауваження не врахують. І талановиті актори, якими є ведучі, будуть втрачати почуття смаку на догоду рейтингам. Бо, зрештою, чого ще можна навчити команди за 48 годин, аби вивести «народ» (лапки мої – А.К.) по той бік телевізійного приймача.
Показали, як блазнювати, відзняли, забули, хто наступний, вперед, конвеєр, це телебачення, коли хтось не розуміє…
