Перемикаючи канали у пошуках «перлин» нового сезону, випадково натрапив на анонс нового політичного ток-шоу «Спокуса владою» на «Першому національному».

 

Дедалі більше схиляючись до думки, що «традиційні» для українського ефіру формати подібних програм давно вже віджили своє, і лише харизматичним особистостям на зразок Андрія Куликова та Савіка Шустера вдається підтримувати штучне дихання їхніх рейтингів, не зміг відмовити задовольнити свою цікавість переконатися, що заявлені в рекламному ролику новації варті уваги. Адже поставлена мета – звести віч-на-віч політиків молодих і тих, «що вже знають смак влади», погодьтеся, того варта.

 

Скажу відверто: програма 8 вересня, яку вдалося подивитися (відео дивіться тут), залишила неоднозначні враження.

 

Насамперед, ще до початку ефіру спіймав себе на думці, що «Першому» навряд чи вистачить снаги, а головне – коштів, щоб оздобленням студійного інтер’єру, світловими ефектами чи технічним оснащенням дорівнятися до грандів прямоефірних показів.

 

Тому коли пішла картинка зі студії, особливого розчарування вже не було. Хоча все ж неприємно вразила відсутність прямого ефіру – обов’язкова, як на мене, умова власне ток-шоу. А від «найкрутішої» технічної витребеньки – поворотів камери в тремтячих руках оператора при показі крупних планів учасників програми навіть паморочилося в голові. Незрозумілою виявилася і роль глядачів, присутніх у студії.

 

Автор та ведуча Тамара Метерчук, сяючи від щастя і задоволення, що виплекана й вистраждана програма врешті-решт з’явилася в ефірі, трохи зловживала повчальними нотками і менторським тоном (загальна риса, чи їх на Першому національному навмисне цьому вчать?), а в найвідповідальніший момент просто втратила віжки управління дискусією, не зумівши спрямувати енергію «дорослих» політиків у конструктивне русло.

 

Тепер від загальних вражень перейдемо до перебігу змагань.

 

Перший тур змагань чотирьох молодих політиків – своєрідне домашнє завдання з презентації бачення власної ролі в політичному житті – загалом справив приємне враження. Особливо імпонує безпосередність, з якою 27-літній хлопець – молодий сільський голова розмірковував про важливість усталення сімейних цінностей у суспільстві та про власний внесок у цю благородну справу. Решта учасників замахнулися одразу видати рецепт подолання нинішньої політичної кризи і накреслити шляхи реформування політичної системи – але хіба варто дорікати 20-літнім за максималізм?

 

Другий тур, у якому феї в масках спокушали героїв програми непристойними пропозиціями на корупційні теми, більш нагадував поганеньку театральну постановку рівня початкових класів. Цікаво, чи досягла б, на думку авторів, просвітницької мети програма, якби хтось з учасників дав неправильну відповідь на запитання, найгостріше з яких звучало приблизно так: «До Парижа на чартерному літаку, оплаченому за державний кошт, ви полетите з дружиною чи коханкою?».

 

Третій тур був найцікавішим. І найжахливішим.

 

Нарешті у студії зав’язалася справжня дискусія між членами журі та учасниками програми у форматі 4x4. Не зрежисована. Не за заздалегідь виписаним сценарієм.

 

Одначе, на жаль, звелася вона до того, що члени журі – «досвідчені політики» (народні депутати – представники фракцій Партії регіонів, БЮТ та «НУ-НС») шпетили політиків юних, вишикуваних у рядок, як двієчники перед педрадою, мовляв, ті не розуміються на політиці, а вже сміють мати власну точку зору, висловлювати її і навіть не погоджуватися зі старшими! При цьому «судді» ще встигали звинувачувати одне одного у зрадництві та зводити політичні порахунки.

 

Як підсумок, переможцями оголосили не тих учасників, які виявили себе справжніми бійцями в нерівному протистоянні, а тих, хто вчасно зорієнтувався в кон’юнктурі моменту і волів за краще відмовчатися. При цьому у притаманній нашому політикуму манері журі навіть не пояснило причини свого вибору чи хоча б критерії оцінювання. Ось такий урок відкритості, прозорості та гласності.

 

Переконаний, що юним політикам немає підстав для суму. Адже вони – чи не єдині, хто в цій програмі справді встояв перед спокусою. Спокусою ефіром. І в цих незвичних для себе обставинах всі, до одного, залишилися самі собою, зі своїми переконаннями і поглядами.

 

Хочеться сподіватися, що вони не стануть дослухатися, що їм наговорили старші «дяді» і «тьоті», які, замість підтримки юного покоління, не витримали спокуси ефіром і скотилися до звичного самохизування та самопіару перед телекамерами. Вчергове продемонструвавши глядачам, чому нашому суспільству гостро необхідна зміна політичних еліт.

 

P.S. Перемкнувши після закінчення програми телеприймач на канал ICTV, де в програмі, яка чомусь називається ток-шоу «Свобода слова», а не скажімо «Прожектор коаліції», Юлія Тимошенко за підтримки політологів-сателітів танковими гусеницями чавила опонентів і вела прицільний вогонь по любим і нелюбим друзям, спіймав себе на думці, що не таким уже й глевким виявився один з перших млинців «Спокуси владою».