Нещодавно Путін висловився на підтримку Ющенка, коли той оголосив про незалежність Криму. Ой, ні! Насправді це Крим підтримав Ющенка і поставив у Сімферополі пам’ятник Бандері. А Путін через це оголосив Україні війну. Але Тимошенко образилася на Ющенка і умовила Путіна відкликати Чорноморський флот з України. Путін погодився , але за умови, що Україна визнає незалежність району Одинцова від Москви…

 

Я жартую? Може, й жартую, але ж ви знаєте, що в кожному жарті є частка жарту, а все решта – правда. Ось подивіться, що із висвітленням міжнародної політики у засобах масової інформації виходить: десь хтось когось чи підтримав, чи засудив, чи то сам чорт не розбере.

 

Наприклад, після засідання голів держав організації Шанхайської угоди з’являється інформація під заголовком: «Казахстан підтримав визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії». Її поширили наші ЗМІ з посиланням на «Інтерфакс» і «Вигляд». Ну, думаєш собі, процес пішов – перша держава, крім Росії, зробила це.

 

Аж тут по телевізору дають синхрон казахстанського президента Нурсултана Назарбаєва: він підтримує дії Росії на Кавказі, навіть клятий Захід критикує, але жодним словом не обмовився про незалежність двох крихітних державок.

 

Ще раз уважно читаєш згадану новину і бачиш, що там теж жодної цитати, яка б відповідала заголовку, не наведено. Ну, значить, треба глянути на офіційний сайт президента Казахстану. Не може бути, щоб на ньому не було відображене таке важливе рішення, як визнання нових держав.

 

І що ви думаєте? Є там інформація про виступ Нурсултана Назарбаєва на зустрічі голів держав ШОС, але жодного слова про Південну Осетію і Абхазію.

 

Аж інша інформація на очі трапляється – вже від «РИА Новости». Заголовок там інший: «ШОС підтримала Росію у примушенні до миру в Південній Осетії». Щоправда, у невеликих цитатах звучить радше стурбованість ситуацією в регіоні, але таки сказано, що країни ШОС підтримують «активну роль Росії у сприянні миру і співробітництву в цьому регіоні». Посилання під інформацією – на «Газета.Ру». Все ж таки знайшли собі росіяни союзників: ті, хоч і не визнали дві нові держави, але принаймні дуже обережно підтримали дії Росії.

 

Аж тут іще одна інформація в безмежному полі Інтернету впадає у вічі: «Країни ШОС не визнали незалежність Абхазії і Південої Осетії» - з посиланням на Reuters та «Інтерфакс». Із неї випливає, що хоча ШОСівці й висловили підтримку російським зусиллям одним реченням, але вони також «підтвердили відданість принципу поваги до територіальної цілісності держав і зусиль, спрямованих на збереження єдності держави і її територіальної цілісності». Одначе при цьому «відзначили безперспективність вирішення конфліктів силовим шляхом».

 

А ще я зустрічав заголовки, які твердили, що ШОС засудив Росію. Єдиний заголовок, який цілковито відтворив реалії саміту ШОС, я побачив лише в «Електронних вістях»: «Країни ШОС підтримали Росію, але не визнали незалежності Абхазії та Південної Осетії» - посилання на «РосБізнесКонсалтинг».

 

А інформація про висловлювання федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель була просто кумедною. Наші ЗМІ з посиланням на ту ж таки «Газету.Ру» повідомили, що «Меркель наполягає на наданні Грузії та Україні ПДЧ». У прихильників євроатлантичної інтеграції України від щастя могла стріха поїхати: якщо вже Меркель погодилась, то Саркозі якось доламаємо – і у грудні ПДЧ буде наше.

 

Та якщо уважно почитати інформацію, з неї випливає, що Меркель просто підтвердила свою попередню позицію: висловилась за членство Грузії та України в НАТО, але ні словом не обмовилась, коли це буде.

 

Мої гуляння Інтернетом ще раз підтвердили, що нині засоби масової інформації деяких країн перетворилися в засоби агітації і пропаганди. Тож не варто їм сліпо довіряти. Бо якщо з таким інформуванням у кінцевому підсумку виявиться, що війну у Грузії розв’язала не Москва, не Тбілісі, а Київ, я не здивуюся.