Кожен день я маю звичку дивитися офіційні інтернет-представництва. Починаю, звісно, із Офіційного інтернет-представництва Глави Держави. У середу прочитала про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України. Знайшла дуже багато видних. Але справді пораділа за Христину Стебельську, оскільки, присвоюючи їй почесне звання «Народного артиста України», було відзначено генетично українське. Як добре, що крім «мудрого Черновецького» знайшлися гідні достойники на інші високі нагороди! Серед них, на щастя, і моя землячка.

…Із Христиною Любомирівною я знаюся вже давненько. Ми обоє із прикарпатського краю. Але я пані Христю знаю ще довше. Точніше, ще із її творчого івано-франківського періоду. Христина Любомирівна вигідно вирізнялася з-поміж інших. І не тільки вродою. Точніше, у її зовнішності теж вирізнявся смак, проте було відчутно помітно, що вона працює над собою, над своїм словом, жестами. Але найбільше впадала у вічі її українська тема, за яку юна леді бралася першою і не боялася далі лобіювати.

У Києві, звісно, пані Христина теж робила українську справу на Першому національному. Знаю також, що вона дуже доклалася до першого синьо-жовтого прапора, який вознісся перед Київською міською радою на початку дев’яностих. Той перший, згодом державний стяг моя землячка не тільки підносила – вона його своїми руками і зшила. Далі були ще багато таких, ніби й дрібних, моментів, з яких було видно, що називається, «чим дихає» Христина Стебельська. Проте вагомими були, звісно, проекти головного каналу молодої держави. Це і, пригадую, Співоче поле у Тернополі, це і Міжнародні дні сім’ї . Це і передачі про Афганістан і про наших там хлопців. Це і Берестечко. Це і фільми, створені спільно із кіностудією імені О.Довженка, Українською студією хронікально-документальних фільмів. Це і її коментар всього, що мало значимість і вагу.

Нині пані Христина є керівником проекту «Між нами..», який виходить щосуботи на Першому національному. Лише, здається, недавно відбулася презентація проекту, а вже зараз маємо прекрасну, цікаву і пізнавальну передачу про всіх тих, хто є поміж нами, коло нас, зрештою – з нами.

А ще її голосом Україна молиться у величні релігійні дні. Молиться за народ, за владу. Молиться за дітей, і за старих. За Україну – від її Заходу до кордонів із Росією. Від Криму до Києва. Хочеться побажати, щоб «справжня леді» була народною артисткою України такою, яку любить Бог та шанують люди. Отак.

Надія Князев, член Ради Земляцтва івано-франківців у місті Києві