detector.media
Аркадій Сидорук
, для «Детектор медіа»
15.08.2008 10:23
Репортери на лінії вогню
Репортери на лінії вогню
У російському інформпросторі спотворюється або замовчується правда про загибель журналістів під час війни на Кавказі.
Війна вкотре пред’явила свій кривавий рахунок репортерам. Упродовж грузино-осетино-російського конфлікту загинуло, щонайменше, троє журналістів, імена яких відомі, число поранених визначається двозначними цифрами.
 
Три повідомлення під копірку…
Телеканал «Россия»: «В зоне грузино-осетинского конфликта убиты два журналиста, которые прибыли в Южную Осетию с грузинскими войсками».
 
Lenta-Ru: «В зоне конфликта погибли журналисты Александр Климчук и Григол Чихладзе, вошедшие в Южную Осетию с грузинскими войсками».
 
«Эхо Москвы»: «Они то ли отстали от грузинских военных, то ли заблудились и вышли на осетинский пост».
 
InterNovosti.Ru жорстко розставляє крапки над «і»: «Грузинские военные привели на убой журналистов ИТАР-ТАСС и Newsweek». Підтекст: на грузинських кореспондентів примусово було покладено завдання висвітлювати воєнну кампанію у вигідному для Тбілісі пропагандистському ракурсі.
 
Насправді ж Олександр Климчук і Григол Чихладзе, які загинули у перший день північнокавказької війни, були незалежними журналістами. Американський репортер Уїнстон Фезерлі-Бін, який разом із ними опинився у драматичній ситуації і отримав поранення, свідчить: «Вони прибули у Південну Осетію самостійно». Фото-інформаційне агентство Caucasus Press Images, директором якого був Олександр Климчук, повідомляло ще до введення туди грузинських військ у Південну Осетію про те, що обоє журналістів зникли без вісти.
 
Обстановка там була напруженою ще до початку масштабних військових дій. Згідно з повідомленням телекомпанії Rustavi-2, 7 серпня південноосетинські сепаратисти обстріляли грузинських журналістів у населеному пункті Ергнеті, поблизу Цхінвалі. На щастя, ніхто не зазнав поранень. Вранці 8 серпня сепаратисти знову відкрили вогонь по знімальним групам компаній Rustavi-2 та Imedi TV. Зйомки довелося припинити.
 
У медіа РФ марно шукати інформацію про подібні події. Тим більше про загибель журналістів із вини російських військових. Як повідомив посол Нідерландів у Грузії, вранці 12 серпня, під час нальоту російської авіації на Горі, був тяжко поранений і помер у шпиталі оператор голландської телевізійної компанії RTL 39-річний Стан Сторіманс. Поранення отримав також кореспондент Єроен Аккерманс, який вижив. Обоє перебували у драматичний момент у медіацентрі, на верхньому поверсі будівлі Горійського телерадіобачення.
 
«Звісно, Росія навряд чи визнає, що медіацентр навмисне було взято під приціл, – пише Раймонд Френкен у статті «Голландський журналіст став жертвою презирства Росії до вільної преси (сайт Whitebull.EU). – Вони неодмінно тавруватимуть самих журналістів за те, що ті ризикнули працювати у воєнній зоні». Наївний європеєць, розбещений свободою преси!
Усе, як виявилося, набагато простіше. Телебачення РФ обійшло факт загибелі голландського журналіста повною мовчанкою. На запит у російськомовному Інтернеті незмінно з’являється відповідь: «Стандартные страницы, содержащие все слова из вашего запроса, не найдены. Не найдено ни одного документа, соответствующего запросу «Гори, убит журналист». Таке у реальному вимірі обличчя свободи преси у країні «контрольованої демократії».
 
Натомість російські медіа у подробицях описали те, як у Південній Осетії під обстріл потрапили знімальні групи телекомпанії НТВ і програми «Вести» (телеканал «Россия»). Поранення отримали продюсер НТВ Петро Гассіев, військовий кореспондент «Вестей» Олександр Сладков, оператор Леонід Лосєв, а також відеоінженер Ігор Уклеїн. Постраждав спецкор «Комсомольской правды» Олександра Коца.
 
Цілком зрозуміло: йдеться про своїх. А чужа людська кров – водиця. Щоправда, вчора російські телеканали показували, як із Північного Кавказу до Москви доправили пораненого американського журналіста Фезерлі-Біна. Дивіться, яка великодушна Росія! Вона демонструє гуманність навіть до клятих янкі.
 
Мартиролог журналістів-2008
Згідно з попередніми даними Комітету захисту журналістів (КЗЖ), цього року, виконуючи свій професійний обов’язок, загинули 19 журналістів. З них – п’ятеро в Іраку, один в Афганістані, один на Близькому Сході. Відтепер у списках загиблих значитимуться, принаймні, ще троє – Олександр Климчук, Григол Чихладзе і Стан Сторіманс. До початку північнокавказької війни КЗЖ продовжувала розслідувати обставини загибелі ще 15 репортерів.
 
Олександр Климчук
Народився 1981 року у Тбілісі. Закінчив факультет журналістики столичного університету за фахом редактора друкованих видань. Отримав ступінь бакалавра з журналістики в університеті штату Джорджіа (США). Дописував до газет «Комсомольская правда» та «Московский комсомолец» (був власкором цієї газети у Грузії) і до інших видань. Однак змінив професію, взявши до рук фотоапарат. Працював провідним фоторепортером в агентстві «Око Грузії», позаштатним фотокореспондентом ІТАР-ТАРС у Грузії. Співпрацював із Reuters. Його знімки публікувалися у Newsweek, The New York Times, Le Monde та в інших упливових часописах і газетах світу. З 2007 року був директором і співвласником єдиного в Грузії фото-інформаційного агентства Caucasus Press Images.
 
Григол Чихладзе
Сaucasus Press Images вміщує про нього лише коротку довідку. Чихладзе активно співпрацював із цим агентством, дописував до «Русского Newsweek», до американських і європейських видань. Висвітлював події в Азербайджані, революцію троянд у Грузії. Кореспондент «Русского Newsweek» Айдар Бурибаєв характеризує його як «розумного, тонкого поета, гурмана та баламута». «І Гіга, і Сашко виросли у Тбілісі. Хлопці були друзями-нерозлийвода, завжди були разом… Кращі гинуть першими», – з гіркотою пише колега-журналіст.
 
30-річний Григол Чихладзе залишив вдову та двох дітей. Його дружина Ната – незалежна журналістка.
 
Стан Сторіманс
Народився 1969 року. Професійний журналіст-екстремал світового класу. Побував у Афганістані, Іраку, у колишній Югославії, Індонезії, Шрі-Ланці та в інших неспокійних країнах. Він мав намір невдовзі написати книгу про свій 20-річний досвід репортера у гарячих точках. Охоплена полум’ям непорозумінь Грузія стала для нього останньою у довгому небезпечному маршруті шляхами війни. Міністр закордонних справ Нідерландів назвав його «професіоналом-трудоголіком і надзвичайно симпатичною людиною». Після трагічної загибелі Стан Сторіманс залишив вдову і двох дітей.
 
Терор проти журналістів?
«Репортери без кордонів» повідомили, що поблизу Горі загинув кореспондент часопису «Русский Newsweek». У його авто влучив снаряд. Прізвище загиблого не називається.
Раніше радіостанція «Эхо Москвы» повідомила про загибель під час нальоту російської авіації на Горі грецького журналіста та грузинського телеоператора. Прізвища також не названі.
 
Повідомляється про те, що поранено групу грецьких телевізійників. А вчора на головній площі Горі отримав тяжке поранення ізраїльський журналіст. Показували телекадри: в окупованому «усиленным миротворческим контингентом» Горі російський вояка прострелив руку кореспонденту Громадського телебачення Грузії Тамарі Урушадзе. У Поті не раз лунали постріли у бік журналістів, які намагалися зняти «миротворців»
 
Схоже, вислів «На війні як на війні» пояснює у даному разі не все. Розширюючи масштаби агресії, російська вояччина тероризує західних журналістів. Мета очевидна – перетворити Північний Кавказ на закриту зону, щоби звідти надходили лише повідомлення про «геноцид грузинів» і про «гуманітарну місію» російських вояків. Чи не нагадує це Чечню?
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY