Російські ресурси становлять більше половини тих джерел, інформацією з яких щодо ситуації в Грузії користувалися найбільш відвідувані українські інтернет-медіа. Щодо телевізійних каналів, то тут неросійські джерела також програють в інформаційному полі. У висвітленні ситуації телеканалам бракувало обізнаності та збалансованості. Практично всі значущі російські джерела інформації були у той чи інший спосіб інструментами військової пропаганди і свідомо чи несвідомо брали участь в інформаційній кампанії російської влади. Україна з інформаційним простором, де перевагу мають російські ЗМI, була частиною поля бою.

 

Аналітична група компанії pro.mova, дослідила висвітлення ситуації у Грузії 11 та 12 серпня найбільш відвідуваними українськими інтернет-ресурсами та деякими українськими телеканалами.

 

11 серпня оглядалися 6 наймасовіших інтернет-видань (за статистикою відвідуваності bigmir.net), 12 серпня – три наймасовіші. Огляд аналітики здійснювали методом підрахунку кількості джерел повідомлень про ситуацію в Грузії 11 серпня з 00 до 23:59, 12 серпня з 00 до 22:00.

Серед телеканалів аналітики проаналізували «Інтер», Новий канал, ТРК «Україна» та Перший національний. Для аналізу використовувалися сюжети про ситуацію у Грузії у новинах у прайм-тайм за 11 серпня на телеканалах «Україна», Перший національний та на Новому каналі, та у денному випуску новин на каналі «Інтер» за 12 серпня. До сюжетів на телеканалах застосовувався метод критичного аналізу дискурсу, що включає аналіз структури інформаційних повідомлень, мовних та граматичних засобів та відстеження впливу, який вони мають на ідеологічне забарвлення тексту, зміну акцентів та підсилення чи спростування тих чи інших суспільних уявлень про проблему. Як для телебачення, так і для інтернет-видань вибірка формувалась за принципом поєднання доступності інформації та оперативності.

 

Огляд повідомлень на таких інтернет-виданнях як unian.net, korrespondent.net та podrobnosti.ua показав, що в середньому більше половини тих джерел, із яких вони публікували інформацію щодо ситуації в Грузії, були російськими. На korrespondent.net (ресурс, що має американських акціонерів) російськими були 76 і 55% джерел 11 і 12 серпня відповідно (хоча 12 числа сильно зросла частка західних джерел - з 15 до 32%), podrobnosti.ua продемонстрували 65 і 58% російських джерел у вказаний період, тоді як західних було менше двох відсотків за обидва з досліджуваних днів. unian.net використав російські джерела у 45 і 30% повідомлень 11 і 12 серпня відповідно.

 

Перелік джерел публікацій на цю тему можна побачити тут.

 

Аналіз телесюжетів виявив сильну нестачу контексту та експертних оцінок щодо причин конфлікту (лише Новий канал торкнувся нафтового чинника як причину конфлікту між Грузією та Росією), активне використання російських «супер-фраз» та означень, а також підтримку дисбалансу в інформаційній присутності сторін. Позитивним було відзначено те, що канали намагалися знайти свою унікальність у підході до висвітлення інформації.

 

Як і в повідомленнях українських інтернет-видань, так і на телебаченні бракує неросійських джерел. Практично у жодному сюжеті не було коментаря міжнародних експертів, не було даних міжнародних гуманітарних організацій про кількість жертв та постраждалих. Немає передісторії протистояння між Росією та Грузією, увага прикута до фактажу війни. При цьому власне верифікація фактів була одним з найскладніших завдань. Чи справді було 1600 загиблих в Цхінвалі. Чи 2000? Чи російські війська справді рухалися в глибину грузинської території? В умовах, коли в стратегічних інтересах обох сторін – і російської, і грузинської – не давати всю інформацію, а давати власні інтерпретації під виглядом фактів, єдиною якісною альтернативою ставали потужні міжнародні агентства такі як Reuters, AP чи AFP.

 

У телевізійних сюжетах активні позиції належали Росії та США (за допомогою активних дієслів та активних форм речень – «російські війська взяли під контроль територію», «просунулись», «нанесли удар», «вимагають роззброєння», «Медведєв вимагає від Грузії», «США критикує дії», «розповсюджує критичні заяви»), Грузія та Європейський Союз позиціонувалися пасивнішими сторонами («Грузія звернулась до допомогу», «ЄС закликає сторони до примирення»), але одночасно як агресор зображується Грузія - ця позиція активно транслюється російськими медіа, українські медіа ретранслюють цю позицію через вживання яскравих цитат російських політичних лідерів.

 

«Інтер» дистанціюється від визначення сторін конфлікту, не інформує щодо кількості жертв, говорячи, що точної цифри ні в кого немає. Найперше речення випуску новин – «війна на Кавказі». Словосполучення вказує на масштаб і на територію, проте оминає називання сторін конфлікту. Безособове формулювання дозволяє обійти потребу визначення суб'єктів. У відеоряді сюжету переважають загальні плани, практично немає кадрів значних руйнувань та великої кількості військової техніки.

 

Новий канал учасниками конфлікту називає Росію і Грузію. Єдиний, хто торкнувся питання нафти (однак лише в контексті бомбардування нафтопроводу). Взагалі не говорить про кількість жертв. Подає позицію України щодо Чорноморського флоту як рішучу.

 

ТРК «Україна», наслідуючи російські джерела і офіційні цитати, називає ситуацію в Грузії «грузинсько-осетинським конфліктом». Були озвучені звинувачення Південною Осетією української сторони в продажу зброї Грузії та посилання на ФСБ щодо того, що «грузинські агенти готували теракти на території Росії». Телеканал показав пікет у Криму, про який не сказали інші канали, використавши ідеологічно навантажений синхрон одного із учасників: «кривава бойня проти південної Осетії, розв'язана агресивним режимом Саакашвілі». Подав синхрони простих людей, показав кадри з побуту постраждалих, таким чином намагаючись емоційно наблизити глядача до подій. Канал використовує термін «миротворці», натуралізуючи його за допомогою емоцій та людського горя (емоційний синхрон українки-біженки «у мене чоловік і дочка миротворці, залишаються у Цхінвалі»).

 

Перший національний дає своє означення конфлікту, цитує заступника генерального секретаря ООН - це «вторгнення російських військ на територію Грузії», та представників НАТО які говорять, що дії Росії – «неповага до територіальної цілісності Грузії», подає офіційні дані різних сторін про кількість жертв (Грузія, Росія, Осетія). Стверджує, що Україна не піде на конфлікт з Росією через Чорноморський флот.

 

За допомогою окремих мовних стратегій та журналістських практик кожен телеканал розставляє свої акценти у висвітлення подій у Грузії і відповідним чином формує ідеологічні уявлення про сторони конфлікту, про те, хто саме є агресором і чия позиція у переговорах може вважатись найбільш поміркованою або конструктивною. ТРК «Україна» більше тяжіє до ретрансляції риторики російських ЗМІ, в той час як Новий канал позиціонує Грузію більше як сторону, що постраждала, а Росію у досить прямолінійний спосіб показує у ролі агресора та ініціатора воєнних дій. В усіх сюжетах, що досліджувались, бракує експертного поля та обговорення причин конфлікту, а означення конфлікту обмежується регіонально, без зазначення його важливості у світовому масштабі.

 

Західні джерела – значно нейтральніші та професійніші – не заповнили вакууму джерел в інформаційному просторі. Це може бути традиція користування російською інформаційною інфраструктурою, чи щось інше. Для багатьох переклад із російської – це простіше, ніж переклад з англійської. Але фактом залишається те, що професійні і збалансовані західні джерела були вторинними у порівнянні із пропагандистськими повідомленнями з Росії.

 

Така ситуація складається не вперше. Це повернення у гіршій, масштабнішій формі ситуації з висвітленням саміту НАТО у Бухаресті, коли українські медіа списували оцінки з російських джерел, і багатьох інших подібних ситуацій.

 

Навіть якщо пропаганди в Україні будуть плюралістичними, а їхні вектори – різними, це тільки далі поляризуватиме українців, заглиблюватиме ціннісний поділ на прозахідних і проросійських громадян і, зрештою, спричинятиме подальші розколи не в інформаційній, а в реальній площині.