«Я не заспокоюсь, доки не стану такою ж відомою, як Бог», – сказала 1985 року жінка, яку на сьогодні за впізнаваністю серед світових брендів випереджає хіба що «Кока-Кола». Бог, боюся, вже лишився позаду.

 

Сирота з п’яти років, «відкрита» рекординговою компанією з двадцяти чотирьох, міжнародна зірка з двадцяти семи – Мадонну можна поважати, зневажати або/й обожнювати, але в неї не віднімеш мегастатусу, який перетворив її з просто «ще однієї» поп-співачки на визначальний елемент сучасного культурного контексту. Можна ставити під сумнів її танцювальні і співочі можливості, її музичний і режисерський талант, її етику, навіть її смак у чоловіках, але вона беззаперечно досягла рівня Чарлі Чапліна, Елвіса Преслі і Майкла Джексона – миттєво впізнавана, ні на кого не схожа і контроверсійна-контроверсійна-контроверсійна.

 

16 серпня Мадонні нарешті виповнюється 50. Нарешті, бо ще від початку цього року ЗМІ, з якими в неї, як і має бути у справжнього ідола, спектр взаємин сягає від палкої любові до страшної ненависті, почали писати про «майже 50-літню Мадонну». Вона пару разів казала: «Відчепіться, не підштовхуйте, мені ще буде 50, але поки мені 49». Вона святкує півстоліття світовими гастролями, які мають розпочатися через пару днів після власне Великого дня.

 

«Скільки вона ще протримається?»– все частіше лунає не завжди доброзичливо сформульоване запитання. Частково тому, що насправді багатьом хочеться спитати: скільки ж вона ще протримається??? Вказують на динозаврів сьогоденної поп-культури – «Ролінг Стоунз», які розміняли сьомий десяток (я насправді терпіти не можу цей вислів, але тут він здається доречним) – сьомий! – але й далі не лише збуджують любов до музики у тисячних аудиторій по всьому світі, а й романтично розважаються з утричі молодшими за них дівчатками. Але, зітхають знавці селебриті, навряд чи Мадонна зможе так: вона все ж таки жінка – їй і зараз має бути страшно виходити під софіти – навіть після багатьох годин на біговій доріжці та у позі «лотос» чи навіть «воїн».

 

Я теж не думаю, що Мадонна зможе «так». Я думаю, що вона зможе так, як ніхто з нас (і з них) не очікує. Якщо щось і протримало її на плаву у мутних водах масової культури, так це саме здатність «перевинаходити» себе і нескінченно дивувати, а також тішити і провокувати загал, який нічого не підозрює. Та ще й маніпулювати цим загалом у процесі. Якби не цей її хист, Мадонна ніколи б не пішла далі ворхолівських п’ятнадцяти хвилин слави.

 

У Британії, де не бракує мадонно-скептиків, часом кажуть, що «перевинаходити» себе мають потребу тільки музичні посередності. Справжнім співачкам типу Біллі Холлідей, Елли Фітцджеральд і зараз уже Еймі Вайнхауз це непотрібно. Я згодна з цим, тільки Мадонна – більша за «справжню співачку». Вона була нею до 1987 року, а потім перетворилася на феномен.

 

Декада від середини 80-х (коли вона стала відомою) до середини 90-х була позначена її «матеріальністю», металічним ліфчиком із конічними чашками, копіюванням Мерилін Монро, відеокліпом із палаючим хрестом, рекламою від самого Папи Римського, коли він закликав вірних бойкотувати її концерти, її дитячими витівками з пісянням на сцені, безглуздим фільмом «У ліжку з Мадонною» і жахливою книжкою «SEX», в котрій вона продемонструвала свої найінтимніші органи у низці відвертих фото.

 

Потім 1996 року вона несподівано (але стратегічно) зістарила себе роллю в «Евіті»: ця посередня, але дуже успішна в прокаті драма продемонструвала, що справжньою її амбіцією було світове домінування.

 

Протягом кількох наступних років Мадонна відносно притихла – з кількома не дуже високо оціненими критиками доробками, а також зайнята організацією особистого життя – народженням першої дитини, потім другої, потім одруженням, потім фіксацією на фізичній формі – з Аштанга-йогою (яку вона, до речі, одним рухом королівської руки зробила звичним хобі для мільйонів жінок по всьому світі), а також на духовній – скільки разів її фотографували на вході і виході до школи Каббали...

 

І тоді раптом, вже у 45, Мадонна знову знеслася нагору з символічними Re-Inventions і Confessions on a Dancefloor... І всі одразу забули про металеві ліфчики й Аргентину, бо перед ними була нова Мадонна: з новою романтичною зачіскою, ще худіша і гнучкіша, ніж раніше, і зі сценічною постановкою, яка присоромила б Большой театр.

 

Відтоді, як вона переїхала жити до Лондона, її пересування містом входять до щоденного раціону, пропонованому таблоїдами жителям британської столиці. Але і тут вона зайшла з несподіваного боку – здається, що крім як у потертих спортивних штанах, у бейсболці і гігантських сонячних окулярах незалежно від погоди, Мадонну на вулиці просто не побачиш. Папарацці спробували поглузувати з її примітивного стилю щоденного вбрання – це не подіяло. Натомість сформувався новий «вуличний» тренд – потерті спортивні штани, бейсболка і гігантські сонячні окуляри.

 

Її здатність показати себе не лише вилощеною сценічною красунею, а і страдницею за успіх роблять її справжнішою і ближчою до «людей», адже вона є живим доказом, наскільки важко той успіх дається. Фото худющих жилавих рук, передпліч із опуклими судинами і дистрофічно запалих щік – регулярно у британській пресі. І це теж її спосіб маніпулювання як ЗМІ, так і громадською думкою, – продуманий, неоднозначний, але успішний.

 

Мене ж особисто Мадонна «купила» минулого літа, коли, вийшовши на сцену під час концерту Live Earth у Лондоні, сказала: «Дозвольте представити вам моїх циганських друзів – Євгена Гудзя і “Гоголь Борделло”!». І протягом наступних шести хвилин екс-київський Женя акомпанував їй на гітарі у міксі двох уже практично класичних хітів: її La Isla Bonnita та гоголь-борделловської Lela Pala Tute.

 

 

 

Через пару днів після того виступу я брала в Євгена інтерв’ю, в якому він скромно реагував на компліменти, а про спільну роботу з Мадонною сказав: «Вона фантастично професійна і працездатна. Працездатніша за нас усіх. І в неї є неймовірне бачення».

 

Не найоригінальніша заява про Мадонну, але факт. Інакше не варто було б її слухати, про неї писати, бути нею маніпульованими й отримувати від цього задоволення.

 

І нарешті – концертне агентство «Лайв Нейшин» уклало з Мадонною контракт на наступні 10 років. 50+10 = 60. Я правильно порахувала? Шістдесят.