Отже, у підсумковому випуску новин цього телеканалу головні міжнародні новини того дня розташувалися у такій послідовності (англ. версія):

 

 

Як бачимо, сюжет про катастрофічну повінь в Україні, Румунії та Молдові у цьому списку перебуває на 6-му місці після повідомлень про вибухи у Стамбулі, розгляду справи щодо гіпотетичної заборони правлячої ісламістської партії АК, кривавих терактів в Іраку, вибуху бомби на автобані в Іспанії та відео про Радована Караджича. При цьому залишається загадкою, як пояснити таку послідовність подій у новинах Euronews. Заради справедливості варто зазначити, що в інших версіях цього телеканалу (який, нагадаємо, мовить сімома мовами) сюжет про безпрецедентні паводки в Україні, Молдові та Румунії посів передостанні позиції. Так, у російськомовній версії цю новину було подано на суд глядачів після сюжетів про теракти у Стамбулі, вибухи терористів-смертників в Іраку, теракти ЕТА в Іспанії, зустріч у Вашингтоні Джорджа Буша з прем’єр-міністром Пакистану Юсефом Разою Джілані. При цьому сам сюжет у інтерпретації російської редакції зайняв сьоме, передостаннє місце. В оригінальній, франкомовній версії повідомлення про повінь у Східній Європі розташувалося на 7-й позиції.

 

День виявився для журналістів насиченим не тільки на події, а й на їх інтерпретацію та суб’єктивний відбір. Провідний італійський дослідник журналістики і зокрема телебачення Джовані Сарторі у своїй фундаментальній праці Homo Videns зауважив: «Якщо телебачення не покаже, що дерево впало, люди ніколи не повірять, що воно дійсно впало». Відтак, Сарторі робить логічний умовивід про становлення нового типу homo sapiens – homo televisionus, для якого основним є принцип: «Чого я не бачу, те не існує».

 

Висвітлення подій на сучасному телебаченні щодня підтверджує цю теорію. А висвітлення новин на Euronews 28 липня (зрештою, це далеко не єдиний ляп у роботі редакції цього каналу) дозволяє стверджувати, що журналісти-міжнародники Euronews виступили у традиційному амплуа «гейткіперів», які відфільтровують на власний розсуд інформацію та розставляють суб’єктивні акценти, презентуючи ту чи іншу інформацію. Тож проблема полягає у тому, що така подієва «журналістика» у світосприйнятті ліонських колег не має нічого спільного з основоположними принципами європейського журналізму. І йдеться не тільки про об’єктивність, збалансованість, незаангажованість, а й про базове «правило наближення інтересів». Воно, як відомо кожному журналістові, полягає у відборі події, виходячи з критеріїв часу, простору, спеціальних інтересів та інформаційного приводу.

 

Французькі журналісти-міжнародники свого часу досить оригінально переосмислили географічний вимір цього правила при висвітленні подій міжнародного життя, вигадавши химерний неологізм «трупокілометри». Спрощено суть цього поняття можна пояснити так: що більше кілометрів від нас стається новина, то більше потрібно трупів. І навпаки. Іншими словами, якщо в Індії чи Бангладеш трапляється катастрофічна повінь, сюжет ризикує не потрапити у вечірній випуск новин французького телебачення, якщо там не загине декілька десятків або сотень людей. З іншого боку, достатньо, щоб 4 людини загинули від повені у Румунії, щоби цей сюжет потрапив у кадр телебачення. Цинічно звучить, але правдиво. Крім того, «правило наближення інтересів» виявилося достатньо ефективним інструментом для нівелювання до мінімуму суб’єктивних критеріїв журналістів-міжнародників при селекціонуванні тієї чи інформації для новинного меню.

 

При цьому професіонали міжнародної журналістики (які, зазвичай, мають робочу прописку на таких «монстрах» міжнародних телеканалів, як BBC, CNN, Euronews, Al Jazeera, CCTV, BSkyB, DW, RTL) повинні використовувати це правило щоденно як інструкцію, обов’язкову до виконання. Ще донедавна це спрацьовувало. І недарма один із чільних міністрів британського Кабміну у 80-х роках минулого століття слушно зазначив: «Журналісти-міжнародники є засновниками клубу “Треба щось робити”». Однак сьогодні, як бачимо, об’єктивність поступається місцем її величності суб’єктивності.

 

Інакше як пояснити той факт, що сюжет про перемовини між президентом США та прем’єр-міністром Пакистану (!) у підсумковому випуску новин російської редакції Euronews опинилися на третьому місці, а сюжет про страйк робітників авіакомпанії Lufthansa – на 8-му? Або як зрозуміти ситуацію, коли сюжет про катастрофічну повінь в Україні та Румунії (від яких тільки в Україні, за найменшими оцінками, загинуло 22 людини і постраждали десятки інших) опинився на сьомій позиції, а новина про невдалий теракт в Іспанії чи відео про прогулянку сербського генерала Радована Караджича – на 4-й і 5-й позиціях?

 

Адже, за логікою «правила наближення інтересів» («трупокілометрів»), сюжет про наслідки повені в Україні, Румунії та Молдові об’єктивно мав бути третім або другим після терактів у Стамбулі та Іраку. У цьому випадку ми маємо збіг одразу у двох осях координат: часовій (актуальність) та просторовій (Східна Європа). І найголовніше – кількість жертв стихії, яка для України, принаймні, стала безпрецедентною за останні півстоліття. Тож напрошується закономірний висновок, що редколегія Euronews керується далеко не об’єктивними принципами при відборі тих чи інших подій у верстці підсумкових випусків новин. Радше доводиться говорити про превалювання суб’єктивних факторів, смаків у розставленні акцентів цього телеканалу, що аж ніяк не сприяє його репутації як надійного та об’єктивного джерела інформації.

 

З іншого боку, варто визнати й пасивність української сторони, зокрема, безпосередніх учасників катастрофічної повені. Лише один промовистий факт: попри безпрецедентний масштаб стихії, жоден очевидець стихії не розмістив відео на ресурсі www.youtube.com (а це вже можливість, що відзнятий на камеру чи на мобільний телефон матеріал побачать не тільки користувачі цього ресурсу, а й шанс, що він потрапить у рубрику «No Comment» Euronews). Таким чином, за умов відсутності в Україні потужного громадського каналу, який би здійснював трансляцію на декількох мовах цілодобово, події з нашої країни, попри їх масштабність та наслідки, можуть взагалі не потрапити у фокус міжнародної журналістики.