Естонці винайшли Skype. Формально його винайшла шведська компанія, але програмісти, які безпосередньо придумали цю революційну систему, сиділи в університеті міста Тарту. Естонці першими в Європі почали використовувати мобільні телефони, щоби платити за паркування. Лондон наздогнав Таллінн лише рік тому.

 

Естонці ведуть перед серед урядів Євросоюзу з «безпаперового» адміністрування. Феноменальна кількість засідань естонських органів влади відбувається віртуально.

 

Я знала це все ще ДО подорожі до Таллінна пару тижнів тому й очікувала, що країна, де я востаннє була в дитинстві, виявиться більше схожою на Австрію і Данію, ніж на Румунію чи навіть Польщу. Але до остаточного зникнення слідів і будь-яких згадок про СРСР я не була готова. Їх там просто немає. Так, ніби такої країни ніколи не існувало, а якщо й існувала, то десь далеко від Естонії. Пригадуєте, в Радянському Союзі колись не було сексу? Так от, в Естонії тепер немає Радянського Союзу. Немає пам’ятників ніяким вождям. Немає калюж із масними плямами. Вам ніхто не намагається дати корисну пораду у момент, коли ви її найменше потребуєте.

 

Крім того, що в Естонії стерли сліди радянськості, тут мінімізували і синдром пострадянськості. У Таллінні дуже мало «народних» автомобілів – лендкрузерів, каєннів та екс-п’ятих. За стилем одягу і поведінки перехожі можуть бути з будь-якої європейської країни. Будь-якої взагалі. Так само, як і ціни в магазинах (скромніші за київські, особливо, якщо зіставити із зарплатнями).

 

Єдине місце, де живе СРСР, – так це на деяких телеканалах і радіо. Я підозрюю, що ці канали естонці не дивляться, і мої гостинні господарі вмикають «НТВ-Планета» спеціально для мене. «Фпервые ф Ысынгэ!» – кричить заставка однієї прогрми. Там ідеться про подорожі за межі і в межах цього «Ысынгэ». У наступній програмі, вже на якусь іншу тему, слово «Ысынгэ» повторюється знову, багато разів. Під кінець складається враження, ніби це Ысынгэ – орбітальна станція, що німо і неуникно висить над нашими головами у космосі. Де розташоване Ысынгэ? Хто там живе і чи є там телебачення? Я так і не второпала. Але багато з репортажів, які йшли у тих програмах на «НТВ-Планета», виходили в ефір у ньому вперше.

 

Ще є старе добре «Русское Радіо» – «в странах Балтии». У добірці новин, яка перериває програму «В добрый путь! А путь-то, он всегда добрый!», теж говорять про Ысынгэ і розповідають, що відбувається у Казахстані. Хоча чому естонців має більше цікавити Казахстан, аніж, скажімо, Бангладеш – неясно. Після новин крутять пісні «нашого» Діми Білана і «нашої» Ані Лорак. Я питаю у знайомих талліннців, чи не тіпає їх від узагальнення «країни Балтії». Вони ввічливо кажуть: ні. Пригадують минулорічні події довкола пам’ятника радянському воїну-визволителю так, ніби це було не в їхньому місті, а деінде. Естонці мають майже англійську схильність говорити про серйозні речі з відстороненим іронічним подивом.

 

В Естонії немає такої проблеми з російськомовним населенням, як у Латвії, частково тому, що того населення тут істотно менше, частково – через розумну політику асиміляції. Практично всі громадяни Естонії, які не є етнічними естонцями, володіють мовою і віддають дітей до естонських шкіл.

 

По Таллінну гуляють купи туристів – не лише сусідніх фінів і достатньо близьких шведів, але і німців, італійців, французів. Для британців Естонія тепер є stag-party destination – містом, куди наречені з бандою друзів літають відгуляти останню холостяцьку вечірку. Квиток на літак із багатьох європейських міст до Естонії коштує від 50 доларів. Авіаквиток з Києва в Донецьк коштує 200.

 

Я не захоплююсь західним стилем життя, оцією буржуазною «нормальністю», коли більше людей знають імена героїв найпопулярнішої мильної опери, ніж імена членів уряду. Але естонці, здається, для себе хотіли саме цього, і тепер, таки перепливши певну історичну річку, вилізли на протилежний берег і навіть встигли обсохнути. ЩО ця країна могла робити в одній упряжці долі з Росією – незрозуміло. А також – і далі незрозуміло, що таке Ысынгэ.